Право – Оуенз К. – 2.1.4. Договірна теорія
Класична правова теорія спирається на ідею, що права і обов’язки, які виникають з домовленості, зафіксовані в угоді між сторонами. Однак ідея угоди не зовсім реалістична та й, можливо, ніколи не була такою Для цього є чимало причин.
По-перше, є контракти, в яких сильніша сторона диктує слабкішій умови домовленості. Неістотно, що слабкіша сторона не погодилася б на ці умови, якби мала свободу вибору. Але щойно слабкіша сторона підписала контракт, вважається, що вона погодилася на його умови.
По-друге, право може не залишити сторонам жодного вибору в справі. Наприклад, якщо сторони контракту купівлі-продажу у випадку споживчого продажу погодилися вилучити з контракту умову, що сама собою зрозуміла – товари мають бути задовільної якості, то угода буде недійсною згідно зі статтею 6 Закону про несправедливі умови контрактів 1977 р.
По-третє, неминуче виникають ситуації, коли сторони не врахували певне конкретне питання, яке виникло в ході виконання контракту. У таких випадках право застосовує два таких підходи.
1. Інколи суди роблять вигляд, що вони просто надають договору сторін сили, вирішуючи спір відповідно до того, що суд вважає за наміри сторін. Це робиться шляхом аналізу того, що сторони сказали, зробили та написали, а потім на основі цього робиться висновок про те, що об’єктивна третя сторона вважала б за наміри сторін з даного питання. Якщо ці “наміри” складаються із зобов’язань, які слід виконати в рамках контракту, їх можуть віднести до категорії умов контракту, які самі собою маються на увазі.
2. Альтернативний підхід права полягає в тому, щоб виписати правила, якими мають керуватися сторони. У ранньому праві ці правила застосовувалися, якщо не було домовленості про протилежне. У сучасному праві деякі з таких правил застосовуватимуться, навіть якщо між сторонами є відповідна домовленість, і вони мають більшу вагу, ніж така ж домовленість у випадку, якщо вона суперечить правовій нормі. Зміну в підході можна помітити, якщо розглянути статтю 55 Закону про продаж товарів 1979 р. Коли вона набрала чинності як стаття Закону про продаж товарів 1893 р., то передбачала, що будь-яке право чи обов’язок, що випливає з положень Закону, може бути скасоване або змінене шляхом позитивно вираженої домовленості. Нині право скасовувати або змінювати поставлене в залежність від положень Закону про несправедливі умови контрактів 1977 р., в якому передбачено важливі обмеження права сторін скасовувати чи змінювати права, передбачені статтями 12-15 Закону.
2.1.5. Сфера застосування договірного права
Договірне право пов’язане із забезпеченням дотримання обіцянок. Попри те, що, на думку більшості нефахівців, контракт – це формальний документ, повний юридичного багатослів’я, насправді формальність необхідна лише для дуже обмеженої кількості видів контрактів. Більшість контрактів можуть бути і є насправді усними або навіть такими, що випливають з поведінки. Коли ви замовляєте філіжанку кави в кав’ярні, ви укладаєте з нею контракт. І хоч цей контракт досить простий, кав’ярня обіцяє вам: 1) що кава відповідає опису, який до неї застосовують; 2) що вона задовільної якості; 3) що вона відповідає вашій меті; 4) що кав’ярня має право продати вам каву. Кав’ярня може, крім того, позитивно висловити вам й інші обіцянки, скажімо, що кава міститиме вершки та цукор. Усі ці обіцянки, як позитивно висловлені, так і ті, що маються на увазі, є договірними, і якщо будь-яка з них буде порушена, кав’ярня нестиме перед вами відповідальність за порушення контракту.
Засоби правового захисту сторони, яка постраждала, включають таке.
1. Відшкодування збитків.
Це грошова компенсація, яка має на меті поставити потерпілу сторону в стан, в якому б вона перебувала, якби контракт було виконано.
2. Анулювання.
Це скасування контракту, в результаті якого кожна зі сторін повертається в стан, в якому вона перебувала до його укладення. Наприклад, А укладає контракту з Б, за яким Б придбає у А картину за 10 тис. фунтів стерлінгів. Б анулює контракту через те, що А неправдиво сказав йому, що картина написана Ренуаром, коли насправді – іншим художником. Б має право отримати назад свої 10 тисяч, а А має право на те, щоб йому повернули картину.
3. Постанова про реальне виконання.
Це наказ стороні, яка порушила зобов’язання, виконати контракт. Зауважте, що такий наказ видається лише в трьох випадках:
А) коли предметом контракту є земля;
Б) коли предметом контракту є унікальні з комерційного погляду товари;
В) коли такий засіб правового захисту, як відшкодування збитків, не може повністю задовольнити позивача. Постанова про реальне виконання ніколи не
Видається, коли йдеться про контракт найму.
4. Судовий наказ.
Заборони бувають двох типів: наказ, що зобов’язує, згідно з яким особа має виконати зобов’язання, та наказ, що забороняє, згідно з яким особа повинна утриматися від дій, які порушують контракт.
5. Декларація.
Декларація лише проголошує права сторін у справі, без наказу. її часто застосовують у поєднанні з судовим рішенням (що зобов’язує чи забороняє), тобто позивач може спиратися на обидва ці засоби судового захисту разом.
6. Виправлення документів.
Це наказ суду виправити формулювання документа, яке не точно передає усну домовленість між сторонами.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)