Право – Оуенз К. – 16.7. Реальне виконання
Засобом судового захисту загального права при порушенні контракту було відшкодування збитків. Таким чином, єдиними обставинами, за яких присуджувалося виконання контракту за загальним правом, була ситуація, коли необхідно було виплатити певну грошову суму. Однак у певних випадках право справедливості було готове наказати відповідачу виконувати те, що він зобов’язався виконати. Право справедливості забезпечувало це за допомогою видання наказу про реальне виконання.
Наказ про реальне виконання є винятковим заходом. Він видається лише тоді, коли присудження відшкодування збитків є неадекватним засобом судового захисту. Відшкодування збитків вважається неадекватним засобом судового захисту в таких випадках.
1. Контракт пов’язаний з продажем або передачею участі у власності на нерухоме майно (тобто землю, будинки тощо).
2. Контракт пов’язаний з унікальними з комерційного погляду товарами.
Положення статті 52 Закону про продаж товарів дозволяють судам видавати наказ про реальне виконання, коли йдеться про контракти на продаж специфічних чи встановлених товарів. Положення закону не обмежують свободу дій судів, але на практиці складається враження, що суди дотримуються правила колишнього Суду лорда-канцлера, за яким наказ про реальне виконання видається лише в разі, якщо товари є незвичайними предметами торгівлі.
Як правило, суд вважає відшкодування збитків адекватним засобом судового захисту, якщо позивач може придбати інші товари на заміну. У справі Коен проти Роче (1927 р.) комплект з восьми “хепплвайтівських” стільців розглядався як звичайний предмет торгівлі, і наказ про реальне виконання видано не було. Однак не виключено, що відтоді погляди змінилися!
У справі “Сосієте dec Індастріс Металургікес СА” проти “Бронкс Енджиніерінг Ко” (1975 p.) компанія “Бронкс” буцімто розірвала контракт про придбання машини в компанії “Сосієте”, і в результаті компанія С. заявила компанії Б., що машину буде продано канадському покупцеві. Компанія Б. не погодилася з тим, що вона розірвала контракт і добилася наказу суду про заборону продажу машини до Канади в очікуванні на розгляд її позову з вимогою видати наказ про реальне виконання контракту. Суд ухвалив, що, хоч дана машина не була “звичайним предметом торгівлі”, компанія С. не була єдиним виробником таких машин. Тож наказ про реальне виконання видано не було.
Наказ про реальне виконання може бути виданий, якщо альтернативного постачальника певних товарів немає. У справі “Скай Петролеум” проти “ВІП Петролеум” (1974 p.) компанія “Скай” володіла автозаправними станціями й уклала ексклюзивну угоду з компанією “ВІП” про те, що купуватиме все пальне лише у компанії “ВІП” за фіксованими цінами протягом 10-річного періоду. Приблизно через три роки після укладення угоди, в час, коли сталася криза на Середньому Сході й виник дефіцит бензину, відповідачі вирішили припинити дію угоди на тій підставі, буцімто позивачі порушили її умови. Позивачі заперечили факт порушення і, оскільки товари не були специфічними чи визначеними, а тому наказ про реальне виконання не міг бути виданий, позивачі звернулися з проханням видати судову заборону, щоб не дати відповідачам порушити угоду. Оскільки наслідки заборони були б такі самі, як і наслідки наказу про реальне виконання, суддя, приймаючи рішення, чи видавати судову заборону, використав тест, застосовуваний при винесенні рішення про реальне виконання. Він ухвалив, що реальне виконання можна було б присудити, якби товари були специфічними, бо ці товари становили б єдино можливий засіб, який дав би змогу продовжувати працювати підприємству позивача, і їх не можна було б дістати в іншому місці. Тому в даному випадку відшкодування збитків було б адекватним засобом судового захисту.
3. Як виняток в інших обставинах, якщо відшкодування збитків було б неадекватним засобом судового захисту.
Класичним прикладом є справа Бісвік проти Бісвіка (1968 p.). Ми вже розглядали цю справу у зв’язку з приватністю договірних відносин. Ви пригадуєте, що племінник пана Б. придбав у нього вугільний бізнес на тій умові, що він виплачуватиме пенсію пані Б. після смерті пана Б. Племінник відмовився, і пані Б. порушила справу від імені свого покійного чоловіка, щоб виконати контракт у судовому порядку. Складність із присудженням відшкодування збитків була подвійною: по-перше, Палата лордів дотримувалася думки, що маєток пана Б. не зазнав ніяких втрат, які можна було б пов’язати з порушенням племінником зобов’язання платити пані Б. пенсію чоловіка. Тож належало присудити лише номінальне відшкодування збитків. По-друге, навіть якби Палата лордів погодилася б із тим, що маєток пана Б. дозволяв претендувати на реальну оцінку втрат пані Б., одержане в такий спосіб відшкодування збитків було віднесене до решти маєтку пана Б. Зовсім не обов’язково, щоб пані Б. мала на це право. Отже, за даних обставин відшкодування збитків не було адекватним засобом судового захисту, і в результаті було видано наказ про реальне виконання.
У справі “Вольверхемптон Корпорейшн” проти Еммонса (1901 р.) позивачі уклали контракт з відповідачами, за яким відповідачі мали знести будинки на певній ділянці й побудувати нові. Відповідачі знесли наявні будинки, та нових не побудували. Позивачі порушили справу, вимагаючи видати наказ про реальне виконання. За звичайних обставин відшкодування збитків було б адекватним засобом судового захисту в подібних справах, оскільки позивачі могли укласти контракт з іншими будівельниками на спорудження будинків. Однак це було неможливо зробити в цьому випадку, оскільки відповідачі були власниками ділянки. Між тим позивачі втрачали ймовірний дохід від здачі в оренду нових будинків, якби вони були побудовані. Рішення: слід видати наказ про реальне виконання, бо відшкодування збитків було б неадекватним засобом судового захисту.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)