Право – Оуенз К. – 1.4.2. Доведення вашої версії
Надзвичайно важливо розуміти, що та чи інша лінія поведінки може призвести до наслідків, які є предметом одночасно як цивільного, так і кримінального права.
Наприклад, злочин вбивства (і більшість інших кримінальних правопорушень, пов’язаних з тілесними ушкодженнями) майже неодмінно пов’язаний з деліктами (тобто цивільною шкодою), образливими словами та образливими діями. Злочинне заподіяння шкоди шляхом, скажімо, кидання ракети в машину, дорівнює делікту порушення володіння майном із завданням шкоди. Злочин спричинення смерті через небезпечне управління транспортним засобом дорівнює делікту недбалості; злочини небезпечного управління транспортним засобом або необережного та неуважного управління транспортним засобом, якщо вони призвели до тілесних ушкоджень іншої особи або заподіяли шкоду її власності, дорівнюють делікту недбалості.
Попри те, що багато злочинів є одночасно деліктами, на практиці жертва дуже рідко порушує цивільну справу проти кривдника, хіба що кривдник забезпечений відповідним страховим полісом. Основна причина цього полягає в тому, що порушення справи проти відповідача, який навряд чи зможе заплатити суму, яку йому присудить суд на відшкодування збитків, – марна витрата часу. Так, повертаючись до прикладів убивства та злочинного заподіяння шкоди, якщо ні вбивця, ні особа, яка вчинила злочинне заподіяння шкоди, не були застраховані, то навряд чи є сенс порушувати проти них цивільну справу. З іншого боку, автомобіліст, який керує транспортним засобом без належної обережності та уваги, за законом повинен бути застрахованим від ризику заподіяння шкоди третій стороні
Включно з пасажирами, та ризику заподіяння шкоди майну третьої сторони. Отже, у такому разі потерпіла сторона може порушити справу стосовно страхової компанії – цивільний позов матиме сенс.
1.4.2. Доведення вашої версії
Ще одним практичним моментом, як ми вже зазначали, є те, що більшість цивільних справ вирішуються не в судовому порядку. У цьому разі відповідач виступає з пропозицією до позивача, умовою якої є скасування позову позивачем. Коли на карту поставлена істотна сума грошей, то досягненню згоди, як правило, передують тривалі переговори.
Якщо в поведінці відповідача, крім цивільного, є склад кримінального правопорушення, то для позивача у цивільній справі буде краще, щоб відповідач, перш ніж стати перед судом у цивільній справі, був підданий кримінальному переслідуванню. Це пов’язано з тим, що, хоча, як не дивно, визнання винним у правопорушенні не є переконливим доказом вчинення відповідного злочину, в якому його було визнано винним, кримінальне засудження можна використати в цивільній справі як презумпцію, що відповідач був винним у правопорушенні, за яке його засудили. Це означає, що тепер відповідач повинен доводити, що він не чинив того, що про нього написано у вироку, а не позивач, як звичайно, повинен доводити свою правоту “з чистого аркуша”.
Приклад
Суд магістрату засудив Теда за керування транспортним засобом без належної обережності та уваги, внаслідок чого той ударив ззаду машину Сари. Якби Тед або його страхова компанія відмовилися відшкодувати Сарі збитки і Сара мусила порушити цивільну справу, вимагаючи відшкодування збитків, то вона могла б використати факт засудження як доказ того, що Тед поводився недбало. У цьому разі Тед повинен би був доводити, що він не поводився недбало (хоч, якби йому це вдалося, це однаково не анулювало б засудження!). На практиці Тедові було б надзвичайно важко це зробити.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)