Потенціал підприємства – Касьянова Н. В. – 9.3. Методичні підходи до оцінки машин і обладнання
У процесі оцінки машин і обладнання використовуються методи прибуткового, порівняльного і витратного підходів.
Прибутковий підхід в оцінці машин і обладнання базується на оцінці очікувань інвестора і передбачає розрахунок поточної (дисконтованої) вартості доходів, які за прогнозами можуть бути отримані від володіння об’єктом.
Використання методів дисконтованих грошових потоків або капіталізації прибутку доцільно в тому випадку, якщо здійснюється “системна оцінка” машин і обладнання, під час якої потік доходів і витрат може бути зіставлений з об’єктом оцінки, або об’єктом оцінки виступає обладнання, за допомогою якого виконуються безпосередньо оплачувані роботи.
Обмеження сфери вживання прибуткового підходу було пов’язано з тим, що дохід створюється не тільки за рахунок використання машин і обладнання, але й інших елементів виробничої системи, що складається, крім того, з будівель, споруд, передавальних пристроїв, оборотних і нематеріальних активів.
Використання методів прибуткового підходу передбачає здійснення розрахунків у такій послідовності (табл. 9.1).
1. Розрахунок чистого операційного доходу від функціонування виробничо-технологічної системи (підприємства в цілому, цеху або ділянки).
2. Визначення за допомогою методу залишку частини доходу, що може бути локалізований і співвіднесений з оцінюваними машинами і обладнанням.
3. Визначення вартості об’єктів машин і обладнання за допомогою використання методів дисконтування або капіталізації.
Метод капіталізації доходу застосовується при оцінці машин і обладнання головним чином у випадках “системної оцінки”, оскільки в основному тільки в цих випадках можлива і доцільна локалізація відповідного потоку доходів і витрат і співвідношення його з об’єктом оцінки.
Крім оцінки виробничо-технологічних систем цей метод застосовується також при оцінці так званого бізнесутворюючого обладнання (наприклад, дорогих транспортних засобів), за допомогою якого виконують безпосередньо оплачувані роботи.
В зв’язку з тим, що кожний підхід має не тільки переваги, але і недоліки, для забезпечення більшої обгрунтованості і точності оцінки в загальному випадку рекомендується використовувати одночасно декілька методів, припускаючи, що істинна вартість оцінюваного об’єкта лежить в інтервалі значень, отриманих різними методами.
У міжнародних і вітчизняних стандартах оцінки справедливо наголошується, що, хоча вибір конкретного методу в основному обумовлений характером доступної інформації, особливостями ринку і специфікою самого оцінюваного об’єкту, результат оцінки повинен бути один – ринкова вартість, якщо всі застосовані методи у всіх своїх елементах грунтувалися на ринковій інформації.
Таблиця 9.1. ПОРЯДОК ДІЙ ПРИ РОЗРАХУНКУ ВАРТОСТІ МАШИН І ОБЛАДНАННЯ
Чисто теоретично це може бути і правильно, проте в практичних розрахунках величина вартості, отриманої різними методами, як правило, різна. Причому відмінності ці можуть бути досить істотні. Для їх подолання можна рекомендувати різні підходи – усереднювання оцінок, отриманих різними методами, завдання інтервалів оцінки, вибір провідного методу, найадекватнішого умовам і об’єкту оцінки, та ігнорування оцінок, отриманих іншими методами.
Описані методи прибуткового підходу використовують у випадках, коли можливо розрахувати чистий дохід від тієї або іншої виробничої системи і велику частину цього доходу віднести до машин і обладнання.
Як свідчить досвід, значна частина верстатного парку в цехах підприємств проводить проміжну продукцію (деталі, вузли, напівфабрикати) або виконує допоміжні роботи внутрішнього призначення (транспортні, складські, ремонтні), дохід від яких важко визначити.
Значні обмеження у використанні прибуткових методів виникають також за відсутності випробуваного джерела інформації щодо вартості земельної ділянки, будівель і споруд, а також через загальну економічну нестабільність та інфляційні процеси, що заважають прогнозуванню розмірів грошових потоків, витрат і процентної ставки доходів. За таких несприятливих умов важливого значення для оцінки машин і обладнання набуває метод рівновеликого аналога. Він передбачає вибір функціонального аналога, який виконує однакові з оцінюваним об’єктом функції, хоча і може відрізнятися від нього продуктивністю, терміном служби, якістю продукції й іншими показниками.
У такому разі потрібно також орієнтуватися на оцінку доходу від використання об’єкта оцінки, але лише на ту його частину, якої він відрізняється від доходу об’єкта-аналога (функціонального аналога).
Вартість оцінюваного об’єкта виводиться з ціни об’єкту-аналога за умови забезпечення їх однакової прибутковості, або однакової ефективності.
При використанні витратного підходу вартість машин і обладнання визначається витратами на їх створення, придбання і установку. Цей підхід застосовується, в основному, під час оцінки спеціальних об’єктів, що не мають близьких аналогів.
Базою розрахунків в цьому випадку, так само як і під час оцінки будівель і споруд, є вартість відтворювання або вартість заміщення, яка потім коректується на величину сукупного зносу.
Під вартістю відтворювання машин і обладнання розуміють вартість відтворення їх повної копії в поточних цінах на дату оцінки або вартість придбання нового об’єкту, цілком ідентичного (функціонально, конструктивно і параметрично) об’єкту оцінки в поточних цінах. Вартість заміщення машин і обладнання – мінімальна вартість придбання аналогічного нового об’єкту в поточних цінах.
Витратний підхід до оцінки вартості (відновлення або заміщення) машин і обладнання реалізується в методах:
– розрахунку за ціною однорідного об’єкту;
– поелементного розрахунку;
– індексному (трендовому);
– розрахунку вартості за укрупненими нормативами.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)