Потенціал і розвиток підприємства – Бачевський Б. Є. – ВСТУП
Ви ніколи не замислювалися – чому іноді вартість чогось цілого може бути менша аніж якоїсь його частини, чому деякі речі завжди коштують дорожче в одному місті й дешевше зовсім поряд, від чого залежить, що одні речі або ідеї отримують довге життя та цілу низку дивних перетворень, а інші минають не затримуючись? А справа в тому, що кожен предмет, ідея, складна технічна або організаційна система та навіть сама людина мають щось притаманне лише їм. Ця невловима властивість майже не піддається формалізації, її важко розрахувати та оцінити, вона діє у системі обмежень і тому може проявитися повністю, або взагалі не проявитися, але ігнорувати її стає дедалі трудніше, оскільки з прискоренням технічного прогресу, темпу життя ми все частіше стикаємось із цим відомим, але не дуже дослідженим явищем.
Ми звикли оперувати таким поняттям, як промисловий або військовий потенціал, потенціал якогось проекту або людини, але як тільки справа доходить до розрахунків, ми одразу ж підміняємо це слово іншими: “ресурси”, “резерви”, “джерела”, “можливості”. Втім, як ми розглянемо далі, “можливості”, “здатності” та “властивості” – то зовсім різні речи. Необхідно відзначити, що в умовах планової централізованої економіки, характерної для країн СНД до перехідного періоду, термін “потенціал” розглядався переважно стосовно країни в цілому, по окремим галузям, регіонам, окремим видам ресурсів, тому на рівні підприємства традиційний підхід до проблеми не відповідає ринковим умовам його функціонування, й накопичений досвід досліджень у цьому питанні потребує ретельного аналізу.
Ви не знайдете показника “потенціал” у жодному законодавчому акті, його немає у планових та звітних документах підприємств, він відсутній у статистиці. Зараз у навчальних програмах вищих учбових закладів України з’явилася така дисципліна, але тільки України. Теоретичні положення щодо цього показника не мають достатнього обгрунтування, а запропоновані у навчальних посібниках приклади практичних розрахунків – це звичайні розрахунки з економіки, маркетингу, стратегічного аналізу, або такі ж самі із оціночної діяльності при визначенні ціни продажу об’єктів. У всіх названих випадках є елементи прогнозування майбутнього стану об’єкту для аналізу та оцінки, але це не є визначенням та врахуванням потенціалу підприємства. Звісно, без економіки розрахувати потенціал неможливо, але економічні показники – це або план, або факт, але аж ніяк не “здатність”, або “властивість”. З іншого боку, оціночна діяльність повинна враховувати потенціал, як частку характеристики підприємства, інакше не встановити “справедливої” ринкової ціни на такі складні об’єкти. Ось тільки це врахування робиться або за аналогом (а як це було зроблено для аналога, та чи є той повний аналог?), або інтуїтивно (все, що може сплатити покупець за те, що саме він і саме зараз чекає від товару). Звісно, у основі все ж таки лежить “суспільна корисність” товару та витрати на його виготовлення, але від цієї “основи” завжди щось віднімається, або навпаки – щось додається. То що ж саме, і як це визначити однозначно та з необхідною точністю? Саме цьому питанню присвячена ця робота. Ви можете прийняти участь у дослідженні, бо й це видання не претендує на повноту та завершеність, воно торкнулось основ теорії потенціалу, що ж до методичної сторони питання, то тут лише окреслені загальні підходи та досліджені проблеми, що виникають за практикою використання існуючої методичної бази аналізу загального рівня підприємства та діяльності з оцінки його вартості. Вам надається можливість скласти свою точку зору, або приєднатися до існуючих, у тому числі до викладеної нижче.
За етимологією термін “потенціал” походить від латинського “potentia”. В етимологічному словнику російської мови відзначається походження слова “потенційний” як запозиченого в XIX ст. із французької мови, де <potentiel” є позикою з латинської, у якій ipotens – “здатний”, буквально – “здатний бути”. У сучасному трактуванні, і далі ми це розглянемо, часто використовуються терміни “ресурс”, “резерв”, при цьому сукупність всіх ресурсів характеризується як потенціал: “потенціал – це сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних ресурсів, головним чином економічних, безпосередньо пов’язаних з функціонуванням виробництва й прискоренням НТП” [65]. Або ж потенціалом вважається узагальнена характеристика ресурсів: “Визначаючи дану категорію не слід протиставляти поняття “потенціал” і “ресурси”. Потенціал (економічний, виробничий, трудовий) являє собою узагальнену, збірну характеристику ресурсів, прив’язану до місця й часу” [111]. У Великій Радянській Енциклопедії приводиться визначення терміна “потенціал” як “кошти, запаси, джерела” [59]. У Великому економічному словнику потенціал визначається як “наявні можливості, ресурси, запаси, засоби, що можуть бути використані для досягнення, здійснення будь-чого” [60]. “Резерв” – термін французького походження, що означає “запас”, звідки черпають нові чинності, ресурси, то запас і ресурс не одне й те саме. Щоб мати резерви, запаси, необхідно їх створювати, вони не є чимось даним. Запас цс завжди те, що виділено з чогось більшого, що власник міг би використати, але з якихось досить важливих причин поки не став, то у будь-якому разі це не увесь потенціал.
Термін “потенціал”, як би ми його не трактували, є прикладом комплексного показника, здатного охарактеризувати не тільки сучасний стан об’єкта, але й найбільш імовірні перспективи його розвитку. Такий показник, за вказаним тлумаченням, повинен був би відповідати цілому ряду вимог, у першу чергу, відображаючи потенційні властивості об’єкта, рівень використання цих “властивостей” і здатність до їх розвитку. Навіть із цього невеликого огляду видно, що єдиної термінології тут не існує, а та що є – незадовільна.
Дуже цікаві сучасні розробки вітчизняних дослідників – Н. С. Краснокутської 1105], О. С. Фсдоніна, І. М. Репіної, О. І. Олексюка [174], які дають оригінальне тлумачення сутності потенціалу та методів його визначення. Ці учбові підручники найбільш відповідають учбовій програмі а їх зміст – назві.
Робота В. II. Гавви та Е. А. Божко [69] має скоріше галузеву спрямованість, хоча й присвячена формуванню та оцінюванню потенціалу підприємства взагалі, але надає гарний вибір інструменту аналізу. За широтою огляду можна відзначити навчальний посібник Калінеску Т. В., Романовської ІО. Л. Большенко С. Ф., та ін.: “Формування та оцінювання потенціалу підприємства” |90], а також монографію Балацького О. Ф. “Экономический потенциал административных и производственных систем” [45]. Дискусійна щодо теоретичної частини робота І. 3. Должанського, Т. О. Загорної, О. О. Удалих, та ін. [79] вдало використовує інструментарій маркетингової діагностики, стратегічного управління, технологій інноваційного розвитку щодо вирішення проблем управління потенціалом підприємства. Саме тому, що, хоч і присвячені різним аспектам – управлінню, формуванню, оцінці потенціалу, усі ці розробки корисні, у даному навчальному посібнику наведено їх аналітичний огляд за розділами нової учбової дисципліни “Потенціал і розвиток підприємства”, тим більш, що у якості навчальних посібників більшість з них рекомендовано до вивчання Міністерством освіти та науки України.
У більшості робіт, присвячених цьому питанню, відзначається важливість вивчення проблем оцінки потенціалу й вказується па існування значних розходжень у визначенні самого поняття “потенціал”, його сутності, складу й співвідношення з іншими економічними категоріями. У такому вигляді, як він визначався для цілей загального аналізу, використання показника “потенціал” стосовно планування, оцінювання об’єктів на продаж, формування статистичної звітності та податкового й бухгалтерського обліку виробничого підприємства неможливо. Саме Вам, майбутнім молодим вченим, вирішувати проблему методичного забезпечення визначення потенціалу підприємства за усіма його видами та складовими елементами структури. На даному етапі вивчення проблеми доцільно й корисно використовувати існуючий арсенал методів аналізу, але у перспективі має з’явитися система показників саме для оцінки та діагностики потенціалу. Вже зараз є цікаві підходи до оцінки галузевих характеристик підприємств за формою квадрата потенціалу О. С. Фсдоніна, І. М. Репіної, О. І. Олексюка [174, с. 23, 40], але для практичного застосування саме на підприємстві потрібне не тільки галузеве порівняння. Необхідно підготувати нормативну базу не тільки з оціночної діяльності відповідних національних організацій оцінювачів (що вже робиться), але й методичну базу, яка давала б можливість з потрібною точністю планувати розвиток, враховувати у ціні об’єкту вартість, що додає його потенціал, визначати межу, за якою подальший розвиток об’єкту або якихось елементів його носія неможливий за технічними, організаційними, економічними та іншими причинами.
Цей показник не получить поширення у практику доти, доки його переваги в плануванні поточної діяльності та розвитку підприємства, в оціночній роботі не стануть настільки очевидними, що його визнають обов’язковим для статистичної, податкової, облікової звітності. Тому справедливо зазначити, що на цей час “потенціал”, як теоретично та методично обгрунтований комплексний показник, що використовується у практичній діяльності промислових підприємств та у оціночній діяльності, не існує. Його ще потрібно створювати, і цс доцільно, оскільки цей показник дасть можливість аналізувати як процеси функціонування, так і розвитку підприємства обгрунтовано, комплексно та в динаміці, однозначно визначати нюанси коливання ціни не лише за досвідом та інтуїцією, а на основі відпрацьованого та випробуваного алгоритму.
Навчальний посібник підготовлено під загальною редакцією Бачевського Б. Є. колективом викладачів кафедри економіки підприємства Східноукраїнського Національного Університету імені Володимира Даля, у складі авторів:
Бачевський Б. Є. (вступ, розділи 1; 2; 3.2; 3.3; 4.1; 5; 6; 7; 8; словник);
Заблодська І. В. (підрозділи 3.1; 4.2; 4.3).
Решетняк О. О. (підрозділи 9.1; 9.2; 9.3);
Колектив авторів висловлює особливу подяку завідуючому кафедрою “Економіка підприємства” СНУ ім. В. Даля, професору Максимову Віталію Володимировичу за сприяння та підтримку під час підготовки навчального посібника. Також автори вдячні Перенелюковій О. В., Васильковій 0.1. та Данилковій Г. Л. за допомогу у роботі над навальним посібником.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)