Потенціал і розвиток підприємства – Бачевський Б. Є. – РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Поняття і загальна модель формування потенціалу підприємства

Основні питання:

Поняття формування та реформування носія потенціалу;

Потенціал в системі внутрішніх та зовнішніх зв’язків;

Принципи формування та реформування потенціалу;

Внутрішні та зовнішні обмеження властивостей та їх прояву;

Модель реформування потенціалу на основі існуючого носія;

Модель формування нового носія потенціалу підприємства.

Поняття формування та реформування потенціалу підприємства, за сучасними концепціями, розглядається як окремий єдиний процес формування, що стосується лише потенціалу. Цей підхід потребує уточнень. Якщо прийняти концепцію, згідно якої потенціал є властивостями якогось носія, то ми знов повертаємось до того, що неможливо змінити потенціал, не змінюючи носія. Інша річ, що формування носія потрібно виконувати за вимогою вирівнювання потенціалів складових функціональних елементів цього носія. Неможна формувати для підприємства одиничного виробництва систему управління, орієнтовану на масовий випуск продукції. Вони не будуть відповідати один одному за своїми властивостями ні якісно, ні кількісно. Тому потрібно враховувати, що формується власне носій, а не потенціал, але за певними вимогами до співвідношення властивостей окремих складових функціональних елементів. Саме з цієї причини виробничі потужності, не кажучи вже про потенціал, більшості вітчизняних промислових підприємств на цей час використовується менш ніж на 50 відсотків, а у машинобудуванні цей показник ще нижче. Річ у тім, що ці підприємства, як носії потенціалу, формувалися в умовах іншої соціально-економічної системи, іншої країни, системи законодавства та загальної промислової інфраструктури.

Виходячи з даного положення, треба визнати, що більшість великих машинобудівних підприємств України потребує докорінних змін складових елементів носія, які забезпечили б створення якісно і кількісно іншого потенціалу, який відповідав би потребам внутрішнього та зовнішнього ринку України. Практично такі зміни означають або формування іншого профілю підприємств, або поділення їх на декілька окремих суб’єктів господарської діяльності, або значне скорочення усіх складових носія, що практично означає створення (формування) нового носія з новими властивостями, тобто новим потенціалом.

Сучасні дослідники справедливо вказують на те, що й на цей день процесам формування носія за оптимальним співвідношенням потенціалів складових функціональних елементів не приділяється належної уваги [174]. В умовах, коли використання потужностей великих підприємств машинобудування обмежено 15-30 відсотками, вважається недоречним формувати ще щось, але іншого шляху немає.

Взагалі усі сучасні процеси реструктуризації підприємств в Україні пов’язані або зі зміною форми власності, або з виділенням кількох підприємств, виробництв, ланок у самостійні об’єкти господарчої діяльності, або зі створенням об’єднань у формі холдингу, концерну та інше. При чому, і приватизуються, і виділяються в окремі підприємства лише ті об’єкти, які на цей час є життєздатними, усі інші зачиняються, розпродуються частинами, здаються в оренду під складські приміщення, а обладнання відправляється на металобрухт, оскільки не знаходиться покупця, якому воно було б потрібно у якості часткового елементу його власного підприємства. Слід додати, що в жодному із цих випадків мова не йде про формування нового потенціалу, в жодних документах ця властивість взагалі не відмічається і, при створенні нового носія, ніяким чином не враховується. Навіть сутність потенціалу та самого процесу його формування не мають однозначного тлумачення. Вказані процеси проходять майже стихійно і його учасники не мають потрібного інструменту, за яким заздалегідь можна було б оцінити потрібні властивості як певний потенціал, та сформувати за цими вимогами потрібний носій.

До наведеної характеристики стану даного питання слід додати, що потрібно окремо розглядати формування носія та його потенціалу, як нового об’єкта, та реформування існуючого носія у процесі його розвитку, бо це зовсім різні процеси, тому що:

Реформування здійснює само підприємство, як суб’єкт господарської діяльності, за загальною стратегією власників, тоді як формування починає здійснюватися, коли суб’єкт господарської діяльності ще не існує навіть як юридична особа у вигляді установчих документів і лише починають визначатися основні напрямки майбутньої діяльності. Формування носія, а з ним і потенціалу підприємства, як нового об’єкта, передбачає вибір виду діяльності, місця знаходження, урахування вимог до інфраструктури, улагодження напрямків діяльності з діючим законодавством, виділення земельної ділянки у межах населеного пункту, або за його межами, улагодження питань енергопостачання, відведення або утилізації відходів виробництва, вивчення можливості користування очисними спорудами, транспортними та енергетичними магістралями, трудовими ресурсами міста, створення юридичної особи (підприємства) або оформлення підприємницької діяльності без створення юридичної особи та таке інше. При реформуванні більшість цих пунктів, у тому числі, вибір місця розміщення, інфраструктури абощо, виконати неможливо та й непотрібно. Вибір напрямку формування нового носія обмежується наявністю відповідних фінансових ресурсів, відносною вигідністю окремих видів діяльності та можливістю розміщення нового об’єкту у потрібному місці. Реформування відбувається в умовах вже існуючої виробничої площі, сформованого на основі певної технології парку виробничого обладнання, який може забезпечити обмежену кількість видів діяльності, існуючого колективу робітників, спеціалістів та керівництва, зміна якого за новим напрямком діяльності потребує врахування соціального аспекту. Слід додати, що навіть коли будується новий об’єкт, але у складі вже існуючого виробництва, підприємства, об’єднання, бізнесу, обмеження, хоч і не такі жорсткі все ж існують, оскільки новий об’єкт вже прив’язаний до існуючого виробничими зв’язками, системою управління, характером діяльності, структурою власності.

Формування нового носія та його властивостей частіше за все пов’язано з витратами на нове будівництво, яке забезпечує найсучасніші показники з експлуатації.

Формування потрібних властивостей на існуючому носії (реформування) пов’язано, як правило, з витратами на реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, що потребує менших фінансових ресурсів, але й не забезпечує втілення нових технологій на усіх ланках виробництва комплексно.

Іноді у роботах, присвячених формуванню потенціалу [79, с. 68; 105, с. 32], виділяють окремо формування і окремо розвиток, але ж цю різницю ніяк не враховують ні за етапами процесу управління формуванням і розвитком, ні за змістом виконаних операцій. За іншими джерелами на такі відмінності взагалі не посилаються, але ж вказується, наприклад, на проблему вибору місця територіального розташування підприємства [174, с. 33], з чого витікає, що мова йде про формування нового носія. З іншого боку, у тому ж джерелі, розглядаються закономірності формування потенціалу [174, с. 31 ] і при цьому, виділяється формування закономірностей розвитку, то йдеться про вже існуючий носій та його реформування.

Немає єдності також, щодо питань визначення самого процесу формування потенціалу підприємства. Одні джерела трактують це як “процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм за для стабільного розвитку та ефективного відтворення” 1174, с. 27], але ж там таки вказується, що потенціал “є складною економічною системою з притаманними тільки їй певними властивостями”. З цього випливає, що потенціал – спектр можливостей і ці можливості мають певні властивості. Крім того, ціллю формування вказується розвиток та відтворення (хоча розвиток у певному розумінні є наслідком відтворення, в ході якого відшкодовується не тільки фізичний але й моральний знос) і нічого не додається про створення нового підприємства та формування його потенціалу. За сучасними поглядами на побудову потенціалу з елементами ресурсного підходу [ 105, с. 28] процес формування потенціалу підприємства є “одним з напрямків його економічної стратегії і передбачає створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху у досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей”. У даному випадку не ясно – йдеться про формування потенціалу існуючого підприємства, бо вже є його стратегія, або зовсім нового, оскільки ресурси і компетенції ще потрібно створювати.

За концепцією, яка пропонується Вашої увазі в даному учбовому посібнику, використовуються визначення, принципи та умови формування й реформування потенціалу підприємства, наведені нижче.

Формування (реформування) потенціалу підприємства – це процес створення нового (або вдосконалення існуючого) носія таким чином, щоб властивості кожного з його окремих функціональних елементів забезпечували максимальне використання властивостей усіх інших елементів, а їх сукупність надавала нову властивість (створювати готову продукцію та реалізувати її як товар) підприємству, як цілісному об’єкту в умовах обмежень зовнішнього середовища (ринку, діючого законодавства, інфраструктури тощо).

Таке визначення процесу формування потенціалу поділяє створення та удосконалення носія та його потенціалу, а також потребує виконання певних умов формування (реформування) носія, до яких відносяться наступні:

Потенціал підприємства повинен відповідати потребам ринку за якісними та кількісними характеристиками; Потенціали окремих функціональних елементів носія мають бути збалансовані таким чином, щоб з одного боку не обмежувати рівень використання потенціалів усіх інших елементів, а з іншого – не перевищувати необхідний для цього рівень, оскільки надлишок використовуватися не буде; Усі функціональні елементи носія повинні мати певний потенціал розвитку, який за розмірами мусить відповідати темпам нарощування існуючого потенціалу підприємства на кожному відтинку часу його існування.

Враховуючи все вище сказане, доцільно розглянути окремо формування нового” носія з його потенціалом і вдосконалення існуючого. За таким підходом, потрібно виявити окремо для формування та вдосконалення існуючи зовнішні обмеження, відмінності в цілях, складу та обсягах робіт щодо втілення запланованих заходів, виділити етани реалізації процесів формування та вдосконалення окремо. Крім того, для процесів вдосконалення існуючого носія потенціалу, потрібно врахувати внутрішні обмеження, що накладає структура, місце розташування та спеціалізація діючого підприємства.

Щодо формування нового носія, то треба враховувати, що, на відміну від існуючого, для нього потрібно створення не тільки матеріальних, але й нематеріальних активів, колективу виконавців, структури управління, іміджу підприємства, сталих зв’язків з постачальниками, завоювання свого сегменту ринку, який діюче підприємство вже має. Має значення тип та масштаби виробництва, для Якого створюється носій потенціалу. Навіть те – хто виконує побудову підприємства “під ключ” – має значення, оскільки носій, створений власником самотужки, за рахунок власного будівництва, обійдеться йому по собівартості носія, а якщо він буде його купувати, то прийдеться платити повну ціну, тобто вартість носія з потенціалом, який і забезпечує виготовлювачу прибуток з проданого об’єкту (рис. 2.1). Звідси витікає необхідність розглянути потенціал в системі внутрішніх та зовнішніх зв’язків, що мають відношення як до формування нового носія з його потенціалом, так і до реформування існуючого.

1. Найчастіше потенціал, для цілей його формування, розглядають як різновид економічної системи [174], або відкритої економічної системи [105], принципи формування якої сформульовані й усталені [35,45,105,173]. У обох випадках до складу потенціалу підприємства, як економічної системи, додаються ринки та інше оточуюче середовище.

Але ж ринки не можуть бути частиною потенціалу підприємства, як щось притаманне даному носію, бо існували до того, як з’явилося окреме підприємство, й будуть існувати, коли його вже не буде. Вони є лише джерелом поповнення властивостей функціональних елементів, або споживачем продукції, що виробляє підприємство. Теж саме стосується й іншого зовнішнього середовища, яке обмежує рівень використання вже існуючого потенціалу у законодавчому, транспортному чи природоохоронному аспекті, але може сприяти втіленню потенціалу розвитку підприємства, або обмежити його. З іншого боку, потенціал виробничої системи формується відповідно досягнутому рівню розвитку продуктивних чинностей суспільства.

З урахуванням цього, потенціал підприємства є лише частиною загальної системи, у якій він існує з моменту свого створення до моменту розформування підприємства, як цілісного носія, на окремі об’єкти, і є відкритою лише у тому розумінні, що економічно, технічно та соціально пов’язана з усіма іншими частинами цієї системи.

Рис. 2.1. Оцінка витрат на формування об’єкта, як носія, з урахуванням вартості

Створення потенціалу

2. Оскільки потенціал підприємства – лише частина економічної системи, переносити на нього властивості та закономірності формування цієї системи загалом треба обережно, враховуючи деякі, і іноді дуже важливі, з погляду практичного застосування даного підходу, особливості.

У таблиці 2.1. наведено перелік властивостей економічної системи за існуючою класифікацією [174], на якому побудовано основні постулати, або принципи формування та реформування потенціалу. Ці принципи можна прийняти за основу, щоб додати корективи, пов’язані з відмінностями у визначенні сутності потенціалу та його статусу, як економічної системи, у запропонованій та існуючій [105,174] концепції. За викладенням різних джерел вказані принципи мають відмінності, то для порівняння приймалися ті, які найбільш відповідають положенням, викладеним у першому розділу даного посібника.

А) 4Потенціал підприємства – це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть тією чи іншою мірою заміщати один одного, тобто є альтернативними”.

З огляду на те, що у даному випадку ми виділяємо не структурні елементи потенціалу (як от потенціал розвитку, або існуючий потенціал), а елементи носія, які різняться за рівнем, треба зауважити, що такий функціональний елемент з його потенціалом, як наприклад система управління, ніяким чином не може бути альтернативою системі виробництва або кадрового забезпечення. З іншого боку, такий частковий елемент, як виробниче приміщення, може бути й складом готової продукції, й складом матеріалів, та навіть слугувати для розміщення персоналу цехової системи управління, і має на те відповідні властивості, які складають його частковий потенціал.

Таблиця 2.1

Властивості економічної системи за існуючою класифікацією

Таким чином, не кожен елемент носія може бути взаємозамінним, так само, як не завжди є замінними їх властивості проявляти себе відносно зовнішнього середовища. Це залежить від рівня елементу (функціональний, частковий, система часткових елементів) та виду потенціалу.

Б) “Потенціал підприємства неможна сформувати на базі механічного додавання елементів, оскільки він в динамічним угрупованням

Якщо розглядати структуру носія за функціональними елементами, то для підприємства кожної галузі існує певний склад таких елементів, до якого взагалі неможливо додати ще якийсь елемент, як от не треба додавати окремим елементом систему маркетингу, якщо існує система управління, яка повинна його вміщувати, або окремо інвестиційну систему, якщо система фінансового забезпечення підприємства має функцію формування інвестицій. У той же час, для забезпечення безперервного виконання виробничого процесу, окремі часткові елементи, як от верстат, можуть додаватися, виводитися за зносом, замінятися на новий, ремонтуватися, працювати у кілька змін, і все це у межах існуючого загального потенціалу підприємства. Якщо ж розглядати саме потенціал, то за нашою гіпотезою його структурна побудова єдина й незмінна, динамічним є лише співвідношення структурних складових – потенціалу розвитку, існуючого та задіяного потенціалу, запасу та надлишку, які можуть з часом змінюватись в межах від нуля до досягнутого максимуму.

В) +Під час формування потенціалу підприємства діб закон синергії його елементів”.

Як вже вказувалося, цей закон діє не завжди. Якщо, наприклад, невірно був визначений потенціал земельної ділянки, або оточуюча інфраструктура змінилась й зняла свої обмеження, або виявилися якісь його властивості, що не могли бути оцінені раніше, оскільки не існувало відповідної інформації (як от про поклади нафти під ділянкою), може статися, що цей окремий елемент має більший потенціал, ніж у складі підприємства, побудованого на цій ділянці, бо для буріння підприємство прийдеться знести, а це – витрати. Із цих же причин зношені автомобілі продають запчастинами, а обладнання заводу лампових електронних приладів з переходом до напівпровідникових технологій – вроздріб.

Г) “Потенціал підприємства у вищих формах його виявлення може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів”.

Ми вважаємо, потенціал змінюється не самостійно, а за цілеспрямованою зміною носія, а без рішення власника може змінитись лише рівень використання окремих властивостей, або загального потенціалу, як їх сукупності, і то під впливом зміни зовнішніх обмежень, у тому числі й ринкових, або науково – технічних. Мові властивості без зміни носія не з’являються, хоча може статися, що вони були, от тільки існуючій рівень знань не дозволяв цього виявити.

Д) “Елементи потенціалу підприємства мають функціонувати одночасно і в сукупності, бо закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їхньому поєднанні, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами “.

З цим реченням не можна не погодитись, за винятком того, що за нашою концепцією річ йде не про закономірності розвитку можливостей, а про появу нової загальної властивості – виробляти продукцію й робити її товаром, бо такої властивості не має жоден окремий елемент носія.

Є) “Усі елементи потенціалу об’єктивно пов’язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто, з одного боку, вони підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, а з другого – вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу”.

Якщо елементи потенціалу є “можливості”, або “характеристики”, то навряд чи вони підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, це привілеї носія, до того ж моральний знос саме й проявляється як чутливість до досягнень науково-технічного прогресу.

Ж) “Складові потенціалу підприємства мають бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві”.

Якщо продукція та послуги, що виробляються на сучасній технічній базі, застаріли й не користуються попитом, то сучасна система управління даного підприємства повинна не зводити усі елементи носія до такого рівня, а навпаки – негайно підняти рівень продукції.

За нашою концепцією, наведений перелік принципів потрібно уточнити та доповнити наступними:

– будь-які зміни потенціалу та його первинне формування відбувається лише через відповідні зміни або формування нового носія, без таких змін можливо лише зовнішнє обмеження вже існуючих властивостей, або поглиблення знань щодо невідомих до цього часу властивостей носія;

– при формувати нового потенціалу або реформуванні існуючого, потрібно дотримуватись певних пропорцій його внутрішньої структури між існуючим і задіяним потенціалом та потенціалом розвитку;

– кількість функціональних елементів підприємства, як носія потенціалу, пов’язана з характером та видом його діяльності й можуть різнитися за галузями виробництва;

– функціональні елементи носія мають лише два види властивостей: функціональні (якими даний елемент забезпечує усі інші складові носія) та ринкові (за якими зовнішнє середовище поповнює ці властивості, або отримує потрібний продукт), і ці два види властивостей, як потенціали функціональних елементів, потрібно формувати збалансовано;

– функціональні елементи складаються з часткових, або з їх угруповань, кожне з яких може у свою чергу складатися з менших часткових елементів кількох рівнів;

– часткові елементи багатофункціональні і універсальні, на відміну від функціональних, які виконують лише одну функцію і практично ніколи не можуть бути використані у іншому носії;

– при формуванні носія необхідно враховувати не тільки якісні, але й кількісні характеристики окремих елементів, які повинні бути не менш та не більш ніж потрібно для функціонування підприємства як цілісного об’єкту;

– формування нового та реформування існуючого носія мають декілька загальних рис, але відбуваються кожен за своїм алгоритмом;

– формування нового носія включає вивчення ринку, вибір виду діяльності, встановлення типу та масштабів виробництва, місця розташування, підбор окремих часткових елементів для забезпечення потрібних властивостей функціональних елементів у економічно припустимих межах;

– реформування існуючого носія теж починається з вивчення ринку, але з точки зору відповідності продукції, виду діяльності, масштабів та характеристик виробництва сучасним вимогам, та завершується адаптацією (переналадкою, модернізацією, заміною окремих одиниць) вже існуючих елементів до нових ринкових, науково-технічних, господарських умов діяльності з метою зміни загального потенціалу об’єкту у потрібному напрямку.

Проведене порівняння дає уяву про причини, з яких була розроблена дана концепція, та про її відмінності від вже існуючих.

Відповідно наведеним принципам, формування або реформування потенціалу має відбуватися у певній послідовності, починаючи з аналізу ринків збуту та постачання сировини, матеріалів, комплектуючих. В обох випадках потрібно знайти най – вигідніші у виробництві та реалізації види продукції та оцінити суспільну зацікавленість у темпах її оновлення, та здатність існуючих технологій забезпечити такі зміни. Таким чином може буди здійснений вибір виду діяльності та продукції, що буде виготовлятися (табл. 2.2).

Як вже згадувалось, при формуванні та реформуванні потенціалу має значення тип та масштаби виробництва, для якого створюється або вдосконалюється носій. Вибір масштабів та Типу виробництва обумовлює вибір технології виробництва продукції. Таким чином, від цього залежить, у першу чергу, формування такого функціонального елементу носія як система виробництва та реалізації продукції. При формуванні нового носія вибір полегшується, оскільки його не обмежує існуюча технічна й технологічна база підприємства. У випадку реформування особливості існуючої організації виробництва можуть унеможливлювати перехід, наприклад, від серійного до масового типу. У цьому випадку або прийдеться відмовитись від такого реформування носія, або внести докорінні зміни в його структуру, що може не відповідати фінансовим можливостям власника. У даному випадку розмір власних фінансових ресурсів виступає внутрішнім (а залучених – зовнішнім) обмеженням процесу формування та реформування носія і його потенціалу. Таким чином, виникає необхідність враховувати усі можливі внутрішні та зовнішні обмеження.

Таблиця 2.2

Підходи до формування потенціалу нового та реформування існуючого носія

Внутрішні обмеження можуть реалізуватися як нестача вільної площі, пропускної спроможності енергетичних вводів, водогону, каналізації для втілення нових можливостей носія. Таким обмеженням може бути нестача потрібних спеціалістів, яких може не бути не тільки в регіоні, але й взагалі у державі. Усі перелічені чинники являють собою або окремі одиниці, або угруповання часткових елементів з їх потенціалами, які, власно, і обмежують потенціали функціональних елементів, до яких входять.

Якщо розглядати внутрішні обмеження за функціональними елементами носія, то й тут кожен функціональний елемент має свій рівень властивостей, який може не задовольняти вимогам усіх інших функціональних елементів. Оскільки функціональні елементи не є взаємозамінними, на відміну від часткових, то завжди є функціональний елемент, який встановлює за своїм найнижчим рівнем загальний рівень носія в цілому. До цього слід додати, що внутрішні обмеження, що накладаються функціональними елементами, обмежують рівень самого потенціалу носія. Зовнішні обмеження можуть існувати або не існувати, можуть бути вище або нижче за ті властивості, що притаманні носію, але у будь-якому разі обмежують не сам загальний потенціал носія, а рівень його використання.

Існуючи зовнішні обмеження потребують особливої уваги. З одного боку, вони можуть знизити рівень використання загального потенціалу підприємства, за якимось параметром до нуля, як от зникнення попиту на продукцію. З іншого боку, вони можуть дуже швидко змінюватися, до того ж у широкому діапазоні, та навіть з позитивного впливу до негативного. За швидкістю змін та вибірковістю впливу (який може й не бути вузько спрямованим лише на дане підприємство), можна виділити пасивні та активні фактори впливу. Пасивні зовнішні обмеження (табл. 2.3) охоплюють головним чином загальні умови природного, соціального, політичного, історичного, або загально-технічного характеру.

Для нового носія потенціалу, що формується, власник може вибрати місце розташування, яке забезпечує зниження вимог обмежуючих зовнішніх факторів. Він може вибрати вид діяльності, яку найменш обмежує діюче законодавство або потреба у наявності близько розташованих покладів необхідних природних ресурсів. Але такі природні умови хоч і повільно, але все ж таки змінюються. Вичерпуються родовища корисних копалин, змінюється законодавство, змінюються якісно та кількісно потреби суспільства, і тому реформування носія з вже існуючим потенціалом обов’язково відбувається.

Природні умови – пасивний зовнішній елемент, що обмежує здатність об’єкта, й оцінювати цей елемент у системі взаємозв’язків краще з погляду – “чого немає”, ніж – “що є”. Об’єкт звичайно має обмежені можливості цілеспрямовано виливати на природні умови, тому головним напрямком регулювання взаємозв’язків з цим елементом зовнішнього середовища є адаптація самого об’єкту, зниження його вимог до цього елементу, і це стосується усіх пасивних елементів зовнішнього середовища. Для діючого об’єкта у експлуатації важливо – чого не вистачає, оскільки існує досить багато природних факторів, що не мають великого значення для конкретного технологічного процесу, а от відсутні прийдеться якось компенсувати. Об’єкт найчастіше більш активний стосовно природних умов, ніж навпаки. Природні умови, як правило, не накладають критичних обмежень, тим більше, що об’єкти (підприємства) розміщаються з урахуванням уже існуючого природного оточення. Крім того, у сучасних умовах одержання необхідних природних компонентів – справа часу й вартості. У крайньому випадку, як показав досвід останньої світової війни, об’єкт може бути переміщений зі збереженням носія потенціалу.

Таблиця 2.3

Система пасивних зовнішніх обмежень формування потенціалу підприємства

Геополітичне розміщення має велике значення саме для підприємств України, як відносно можливостей транзиту енергоносіїв так і можливості виходу як на європейські, так і на азійські ринки.

У цьому аспекті цікаво розглянути такий зовнішній фактор, як історично обумовлена орієнтація країни на певні ринки. У світі жорсткої конкуренції ніхто добровільно не віддає свої ринки, тим більш традиційно сформовані. Тому, орієнтуючись на Євроінтеграцію України, не слід забувати, що як тільки Україна піде зі своїх східних ринків, її місце миттєво займуть конкуренти.

Безпосередньо до цього питання відноситься й обмеження, що накладає загальний рівень науки і техніки у країні взагалі, у тому числі й в суміжних галузях. Орієнтація на певні ринки потребує узгодження міжнаціональних стандартів, вимог до якості, до оформлення, до кліматичного виконання (тропічний або полярний варіант) товару. Якщо країни мають великі розбіжності за цими показниками, товарообмін значно ускладнюється. У цьому ж напрямку діє і інший обмежуючий фактор зовнішнього оточення – загальний рівень технічної обізнаності населення. Кожний захід реформування потенціалу діючого підприємства так або

(2 votes, average: 4,50 out of 5)