Потенціал і розвиток підприємства – Бачевський Б. Є. – Потенціал
Потенціал – це внутрішня властивість будь-якого об’єкту або його елементу, як носія, проявляти себе відносно зовнішнього середовища.
В умовах ринку, стосовно такого об’єкту, як підприємство, можна запропонувати наступний підхід: оскільки йдеться про сутність категорії “потенціал” стосовно виробничо-господарської системи, то це не характеристика, не показник і не ресурс. Скоріше, це комплекс внутрішніх властивостей складного об’єкту штучного походження, які можуть проявитись як очікуваний суб’єктом оцінки результат (позитивний або негативний) у експлуатації, розвитку чи при продажу лише настільки, наскільки зовнішні по відношенню до нього фактори дають таку можливість.
Можливість слід розглядати як фактор (тобто рухаючу або обмежуючу силу), показник, або характеристику обмежень, якщо оцінювач зацікавлений напрямом впливу, або результатом вимірювання кількісної сторони прояву цієї можливості, але аж ніяк не як сутність категорії “потенціал”.
Що до обмежень, які накладає невдале співвідношення властивостей окремих елементів носія всередині об’єкту (диспропорції), то слід зазначати, що при цьому обмежується не рівень використання існуючих властивостей об’єкту, а самі ці властивості підприємства забезпечувати досягнення мети власника, які за більш раціональною структурою носія могли б бути більшими, якщо це не залежить від зовнішніх обмежень.
Оскільки розглядається потенціал підприємства, яке має штучне походження і створене з метою виробництва певних товарів (робіт, послуг), то до уваги приймаються не усі властивості об’єкта, а лише ті, які забезпечують це виробництво, або супутні до нього результати, у яких зацікавлені суб’єкти оцінки (наприклад – здатність заплатити податки для держави, або здатність нанести збитки з погляду конкурентів). Бажає того власник, чи ні, потенціал його підприємства оцінюють інші суб’єкти оцінки – від екологів (з точки зору властивості об’єкту нанести шкоду довкіллю) і до робітників, яких цікавить здатність підприємства своєчасно виплачувати заробітну платню.
Власник підприємства зацікавлений у тому, щоб отримувати від експлуатації об’єкту прибуток, не нижчий ніж усі інші власники майна на протязі усього часу існування підприємства, оскільки це забезпечує його існування у конкурентній боротьбі, або вигідно продати за ціну не нижче, ніж інші власники майна, та вкласти кошти у іншу справу, якщо це дозволить отримувати у середньому більший прибуток, ніж від експлуатації вказаного підприємства. Тому власник повинен оцінити саме таку властивість – забезпечити здатність принести прибуток, хоча прибуток від експлуатації не те саме, що від продажу, то виходить й вид потенціалу різний. Ллє це вже не питання сутності, а питання видової структури потенціалу. Власник, якщо бажає забезпечити стабільність чи зростання прибутку від експлуатації на далеку перспективу, або високу ціну продажу, повинен розподіляти фінансові ресурси таким чином, щоб одночасно забезпечити й виробництво і його розвиток з таким розрахунком, щоб здатність носія до розвитку (як його властивість) не вичерпувалася з роками, а поновлювалася або й додавалася. Виходячи з цього можна таким чином визначити сутність потенціалу підприємства:
Потенціал підприємства – це його властивість, як носія штучного походження, забезпечити очікуваний суб’єктом оцінки позитивний (або негативний) результат в існуючій системі зовнішніх обмежень з урахуванням здатності носія до розвитку.
З усього сказаного випливає необхідність усе ж таки виділити окремо носій, як сукупність усіляких ресурсів, як матеріальних, так і нематеріальних, та його потенціал, як властивості цієї сукупності. І тоді, у залежності від структури носія, будувати внутрішню структуру потенціалу як категорії та структуру за його видами у залежності від цілей можливих суб’єктів оцінки.
Суб’єктів оцінки потенціалу може бути багато й кожен може мати крім основної мети ще кілька, тому потрібно розглянути потенціал як за його внутрішньою структурою, так і за видами.
Проведений аналіз показав:
Запропонований вище підхід щодо виділення носія та його потенціалу може бути обраний за основу подальших досліджень. Власник або зовнішній оцінювач можуть виділяти будь-які елементи носія, якщо це їм потрібно у цілях аналізу, але не можна не помітити того, що окремі види ринків поповнюють властивості відповідних елементів носія, які виконують точно встановлені функції, забезпечуючи цілісність об’єкту та його властивості забезпечувати досягнення потрібного або погрожуючого суб’єкту оцінки результату. Сутністю потенціалу взагалі, як категорії, не може бути ресурс, резерв або щось іще матеріальне, оскільки без нематеріальних активів, або системи управління підприємством перелік того, що складає потенціал буде не повним, а їх сукупність об’єднують лише їх властивості, які і є у такому разі сутністю даної єдності, тобто потенціалом. “Можливість” може надаватися або не надаватися об’єкту тільки ззовні, тому вона теж не може бути внутрішньою сутністю об’єкту, тоді як “властивість” йому притаманна, ззовні може бути привнесена лише зі зміною самого об’єкту, й до того ж проявляється лише у рамках наданої для цього “можливості”. Щоб оцінити властивості природного чи штучного явища (як от підприємство), яке у такому разі стає об’єктом оцінки, потрібен оцінювач – суб’єкт оцінки, як представник зацікавленої сторони, яка бажає виявити та оцінити не усі існуючі властивості об’єкту (бо ми можемо й не знати їх за сучасним станом науки), а лише ті, які є корисними або небезпечними для неї на час оцінки або у майбутньому. Тому вид потенціалу, який оцінюється, залежить не тільки від елементної структури носія, але й від суб’єкту оцінки та його цілей. Потенціал підприємства, як і будь-якого іншого об’єкту оцінки або діагностики. може проявлятися у певному діапазоні значень, і розмір вказаного діапазону залежить від системи зовнішніх та внутрішніх факторів, у тому числі від рівня та якості інформації, якою оцінювач оперує під час оцінки. Навіть штучно створений об’єкт може мати властивості, яких не передбачали ті, хто його створив. Крім того, нові властивості об’єкт може отримати внаслідок змін зовнішнього середовища, або змін структури носія. Здатність до розвитку – така сама властивість, як і інші, якщо мова йде про потенціал, але ця здатність проявляється відносно зовнішнього середовища не безпосередньо, а через зміни носія у процесі розвитку, які відповідно відобразяться на рівні загального потенціалу об’єкту оцінки. Мати можливість оцінювати негативні наслідки прояву властивостей об’єкту, як однієї з сторін потенціалу об’єкта оцінки або діагностики, є не менш важливим завданням, ніж позитивні. Коли Ми кажемо: “очікуваний результат”, це не завжди є бажаний результат, але передбачати небажані прояви потенціалу важливо як у технічному або соціальному, так і у економічному аспекті.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)