Потенціал і розвиток підприємства – Бачевський Б. Є. – 9.3. Методичні підходи до визначення потенціалу розвитку

Основні питання:

Принципи визначення потенціалу розвитку певного об’єкту;

Групування об’єктів оцінки та діагностики залежно від мети аналізу;

Стратегія розвитку об’єкта;

Оптимізація співвідношення елементів структури потенціалу;

Розробка заходів створення або використання потенціалу розвитку.

Якщо виходити з того, що потенціал розвитку – властивість носія піддаватися змінам, які забезпечать посилення існуючих або появу нових властивостей, то підходити до визначення потенціалу розвитку такого штучно створеного об’єкта як підприємство слід виходячи з його внутрішніх характеристик, які на момент оцінки залежать від техніко-економічних характеристик складових елементів та рівня організаційних зв’язків між ними й зовнішнім середовищем. З іншого боку, розміри, у яких можуть бути виконані ці зміни, як правило, обмежені природними, організаційно-технічними та загальноекономічними умовами. Крім того, розмір або взагалі наявність потенціалу розвитку підприємства залежить від загального рівня розвитку науки та виробництва на кожному конкретному етапі життєвого циклу носія вказаного потенціалу. Іноді ті, хто створив об’єкт оцінки потенціалу, на початковому етапі не мають достатньої інформації для оцінки усіх його властивостей у віддаленому майбутньому, тобто для виявлення його потенціалу розвитку.

Визначення потенціалу розвитку певного об’єкту базується на наступних принципах:

Властивості об’єкту піддаватися розвитку закладені в носій на момент його створення та самі змінюються в ході їх реалізації.

Напрямки, в яких можуть бути зроблені зміни, визначаються зацікавленою в цьому стороною, і тому їх кількість практично не обмежена (це можуть бути фізичні, хімічні, оптичні, технічні, економічні властивості об’єкта, вимоги до яких теж змінюються з часом).

Склад та рівень вимог до носія потенціалу розвитку може змінюватися з часом, з рівнем зростання соціально-економічних потреб суспільства, з підвищенням рівня досягнень науки і техніки, які дозволяють не тільки виявляти нові види потенціалу, але й розширювати можливість зростання потенціалу розвитку носія.

Створення нових властивостей носія або відкриття можливості нового засобу використання вже існуючих властивостей, або збільшення розміру їх доступного використання однаково можна визначати як потенціал розвитку об’єкта

Втілення потенціалу розвитку означає перехід від первинного носія до нового. Використання втіленого потенціалу розвитку змінює не сам носій, а співвідношення задіяного та залишкового потенціалу.

Зміна співвідношення задіяного та залишкового потенціалу може відбуватися не тільки в результаті використання частини втіленого потенціалу розвитку, але й у випадку, коли змінюється не сам носій, а навколишнє середовище, яке за рахунок науково-технічного прогресу дозволяє виявити вже існуючі властивості носія, які раніше не були відомі або доступні.

Виходячи з означених принципів, на першому етапі аналізу в ході визначення потенціалу розвитку, потрібно виконати групування об’єктів оцінки та діагностики залежно від мети аналізу на кожному рівні оцінки його складових елементів.

Підприємство, як носій, що є складною організаційно-технічною системою, яка оцінюється переважно з точки зору економічних наслідків його використання, складається згідно пропонованої концепції з функціональних систем та часткових елементів, окремих або згрупованих за певною ознакою.

Цілісний носій та функціональні системи розглянуті у перших розділах даного посібника. Що стосується угрупувань систем часткових елементів та окремих елементів в системі, то групування здійснюються залежно від мети аналізу. Так, відносно матеріальних об’єктів, що підлягають діагностиці, можна виділити наступні рівні диференціації, на яких аналіз виконується у певному напрямку за специфічними для даної групи методами:

Рівень систем часткових об’єктів аналізу – основні фонди, основні засоби, матеріальні активи, окремі елементи структури (активна та пасивна частина, будівлі, споруди, обладнання); Рівень організаційних систем об’єктів аналізу – технічна база виробництва, цеху, корпусу, ланки, управління, відділу, бюро, окремої функціональної системи підприємства тощо; Рівень технологічних комплексів як об’єктів аналізу – автоматичні, поточні, прямоточні та інші лінії, центри обробки, роторні лінії, комплекси термічної, хімічної, електрохімічної обробки тощо; Рівень окремих об’єктів аналізу – окремий верстат, окремий інвентарний номер основних засобів, окремі елементи одиничного об’єкту, окремі нематеріальні об’єкти (транспортна система, робот, блок управління, технологія, винахід тощо).

Визначення потенціалу розвитку пов’язане не тільки з його вартісною оцінкою при продажі підприємства, а й з визначенням витрат на його реалізацію та очікуваних результатів впровадження відповідних заходів. Залежно від рівня диференціації, до якого належить об’єкт, для нього має місце відповідний склад зовнішнього середовища та характер його впливу. Так, наприклад, для підприємства, потенціал розвитку якого оцінюється, зовнішнім середовищем є сукупність ринків, з якими воно має зв’язки, геополітичне розміщення, діюче законодавство, таке інше. Для окремого верстата (машини, транспортного засобу), що входить до складу підприємства, безпосереднім зовнішнім середовищем є умови експлуатації на конкретному робочому місці. Ринки на такий об’єкт впливають лише опосередковано через сировину (як умови експлуатації), готову продукцію (як зміна вимог до технічних характеристик об’єкту) та зміну ринкової вартості даного обладнання, як бази нарахування амортизації, що змінює економічні характеристики експлуатації. На потенціал розвитку окремого верстата виливають лише ті зв’язки, які можуть змінювати умови експлуатації: комплекс, лінія, ланка, в яку він входить. Так, наприклад, верстат може бути модернізований у напрямку підвищення продуктивності, але таку кількість заготовок не забезпечує попередня операція та не потребує наступна. Верстат можна модернізувати у напрямку підвищення чистоти обробки, але це буде недоцільно, коли операція, яку він виконує, не потребує навіть тих властивостей, які в нього вже є.

Аналогічне розподілення можна провести для інших угрупувань та окремих часткових елементів інших ресурсів, таких як: персонал цеху, ланки виробництва, відділів та інше.

Окремим випадком, який потребує детального розгляду, є такий частковий елемент носія, як продукція підприємства. Вона змінює свою сутність при переході від одного стану до іншого, може бути складовою частиною оборотних засобів підприємства, товаром при продажі, елементом основних або оборотних засобів іншого цілісного об’єкту. З наведеного вище, можна зробити висновок, що більш складні системи, які мають додаткові властивості відносно складових елементів, мають також певні особливості процесу реалізації потенціалу розвитку. Якщо виходити з того, що зміна рівня існуючого потенціалу потребує зміни носія у ході використання потенціалу розвитку, то для підприємства можливі варіанти, при яких втілення потенціалу розвитку стосується, головним чином, зв’язків складових елементів носія. До таких заходів можна віднести зміну структури управління, організаційні заходи, зміну постачальників або матеріалів, які постачаються, таке інше.

Для окремого верстата вказані заходи не означають зміни рівня потенціалу розвитку, практично це зміни рівня використання їх існуючого потенціалу. Якщо, наприклад, покращується використання окремих характеристик верстата у ході організаційних заходів, це не має відношення до збільшення або втілення потенціалу розвитку, оскільки це лише процес зростання долі задіяного потенціалу у структурі потенціалу існуючого. Носій при цьому не змінюється сам і не змінюються внутрішні зв’язки його складових, як це має місце для підприємства в цілому. Підприємство, як правило, в ході реалізації потенціалу розвитку зберігає основні характеристики, назву, переважаючий тип виробництва, таке інше. Якщо реалізується потенціал розвитку окремого верстата, то це вже інший, модернізований носій, оскільки нововведення здійснюється за допомогою модернізації, і відповідна модель машини у її виробництві буде мати примітку “М” або іншу.

У відповідності до схеми, що відображує внутрішню структуру потенціалу будь-якого виду, потенціал розвитку об’єкта є складовою загального потенціалу об’єкту, яка може змінюватись від нуля до певної межі, що обумовлюється як характером об’єкту, так і обраним напрямком оцінки потенціалу розвитку. Якщо це підприємство, то головним обмежуючим фактором, як правило, виступають: для економічних характеристик потенціалу – фінансові обмеження, для виробничих – рівень технологій, досягнутий у даній та суміжних галузях виробництва. З іншого боку, для підприємства цей потенціал майже ніколи не приймає значення нуля, оскільки існує можливість диверсифікації виробництва при безперспективній технології або залучення позикових коштів за браком власних фінансових можливостей.

Якщо у якості об’єкта розглядається верстат, то для нього вказані обмеження стосуються, у першу чергу, конструктивних особливостей та прийнятої технології чи методу обробки матеріалів. Перелік таких обмежень обумовлено фізичними (або іншими, заснованими на законах природи) властивостями кожного елементу самого верстату та об’єкту, що піддається обробці. Так, наприклад, гвинтовий літак не може подолати межі швидкості звуку, для цього потрібно переходити до іншого методу переміщення у просторі – реактивного руху, оскільки у останньому разі швидкість залежить головним чином від швидкості витікання газів з сопла двигуна, і не обмежена фізичними властивостями повітряного середовища, від якого відштовхується гвинтовий літак. Потенціал розвитку в структурі економічного потенціалу верстата може реалізуватись в наступних випадках:

– якщо конструкція верстата, як нематеріальний актив у сфері його виробництва, може бути змінена у потрібному напрямку, і можна визначити витрати

– на втілення змін, очікувані результати таких змін, їх вплив на вартість даного нематеріального об’єкта у разі його окремої оцінки;

– якщо діючій верстат, як об’єкт основних фондів у сфері його експлуатації, може бути змінений у потрібному напрямку, і можна визначити витрати на втілення змін, очікувані результати таких змін, їх вплив на економічні результати експлуатації даного об’єкта ОВФ;

– якщо верстат, як окремий частковий елемент, виведений зі складу цілісного носія (ОВФ) для окремого продажу, може бути шляхом модернізації змінений у напрямку, потрібному майбутньому власнику для нових умов експлуатації, і можна визначити витрати на втілення змін, очікувані результати таких змін, їх вплив на економічні результати експлуатації даного об’єкта ОВФ у нового власника, то цс може вплинути і на ціну продажу такого об’єкту як потенціал його розвитку.

Таким чином, об’єктом оцінки та діагностики потенціалу розвитку можуть бути НА (якщо конструкція верстату може бути вдосконалена), верстат у його виробництві або експлуатації (якщо можна знайти економічний еквівалент потенціалу розвитку його технічних характеристик), або виведений з експлуатації верстат, який може бути модернізований (якщо це можливо технічно та доцільно економічно) під вимоги нового власника, нових умов експлуатації тощо.

Знаходячись у складі основних фондів підприємства, верстат втрачає властивість проявляти себе по відношенню до зовнішнього середовища (у першу чергу – ринків продукції) безпосередньо. Навіть якщо на ньому виконується повний цикл виготовлення продукції, на зовнішнє оточення (у даному випадку – зовнішнє відносно підприємства) ця продукція виходить за допомогою усіх інших систем підприємства, тобто опосередковано. Для верстата в експлуатації зовнішнім середовищем, на яке він впливає безпосередньо, є підприємство, між елементами якого немає повноцінних товарно-грошових відносин, є лише псевдо-грошові взаєморозрахунки між підрозділами великих підприємств, де функціонує система внутрівиробничих розрахунків. Виходячи з наведеного обгрунтування, вибір об’єкту оцінки потенціалу розвитку одночасно визначає вид та показники виміру вказаного потенціалу, частково відображаючи також мету цієї оцінки, але лише частково.

На другому етапі потрібно обрати стратегію розвитку об’єкта. Стратегія розвитку об’єкта може складатися у трьох основних варіантах:

Переважно фінансується збільшення потенціалу розвитку шляхом проведення фундаментальних та перспективних прикладних досліджень, створення ПА для майбутнього впровадження у виробництво. Вказана стратегія може мати місце у випадках, коли підприємства (фірми, бізнес) займають передові позиції у галузі, мають підтримку держави, стійке фінансово-економічие положення та достатній ринок збуту продукції, що надає їм можливість збільшити витрати на забезпечення майбутнього розвитку. Ризик даної стратегії у тому, шо наукові та прикладні розробки не одразу утілюються у виробництво, і тому поступово застарівають або цим встигають скористатися конкуренти, які не вкладали кошти у створення нових досягнень. Перевага стратегії у тому, що підприємство постійно знаходиться на рівні останніх досягнень науки та виробництва, чим викликає моральний знос засобів виробництва своїх конкурентів. Переважно фінансується реалізація існуючого потенціалу розвитку шляхом його втілення по найбільш перспективним напрямкам. Реалізувати дану стратегію можливо лише до повного вичерпання напрацьованого раніше потенціалу розвитку. Такий шлях надає перевагу на першому етапі і дозволяє підприємству (фірмі, бізнесу) закріпити своє фінансово-економічнс становище. Якщо після цього не переходити до поповнення арсеналу перспективних розробок, ексклюзивних нематеріальних активів, підприємство неминуче заходить у глухий кут, обумовлений неможливістю подальшого розвитку діючої техніки, технології, організації виробництва, продукції що випускається. Ризик стратегії вміщується у можливості втрати передових позицій у сфері технології, а з цим і втрати ринків збуту продукції. Перевага стратегії у тому, що дозволяє накопичити потрібні ресурси для подальшого швидкого розвитку і передбачає циклічний характер зміни етапів накопичення та розвитку. Такий шлях найчастіше обирають підприємства малого та середнього бізнесу, які не мають значних фінансових ресурсів або змоги залучити необхідні інвестиції. Одночасно фінансується збільшення потенціалу розвитку та його втілення з метою підтримання рівноваги та створення нового потенціалу розвитку замість втіленого у виробництво. Складність реалізації такого шляху у тому, шо потрібно кожного разу відшукувати оптимальний варіант співвідношення зростання потенціалу розвитку та його втілення. Такий шлях обирають підприємства, які мають можливості одночасно здійснювати розробку нових технологій та їх впровадження. Така стратегія, як правило, не надає можливості до швидких технологічних проривів, що є недоліком, але зменшує ризик втрати стабільності до мінімуму, шо в умовах нестабільної економіки є великою перевагою.

Третій етап визначення потенціалу розвитку обраного об’єкту виконується з урахуванням конкретної мети оцінки. Від мети залежить метод та напрямок оцінки потенціалу розвитку, відповідно до чого відбираються показники та характеристики. Цей етап вміщує розрахунки витрат та результатів збільшення потенціалу розвитку або його реалізації та впровадження у виробництво у вигляді використовуваної частки існуючого потенціалу.

Визначення витрат на реалізацію будь-якої стратегії розвитку звичайно виконується у формі фінансового плану з визначенням основних напрямків розвитку за обраною стратегією, розподілу коштів за напрямками, визначенням джерел фінансування, розробкою кошторисів па виконання повного складу робіт. Далі визначаються строки виконання, відповідальні виконавці, враховуються потрібні додаткові капітальні вкладення на створення нематеріального активу, промислового зразка, конкретної технології тощо. Звичайно вказаний розрахунок повинен виконуватись у кількох варіантах, і потребує порівняння для вибору кращого. У такому разі розрахунок провадиться згідно з методикою визначення порівняльної ефективності капітальних витрат за варіантами, кращій з яких приймається до виконання. Довготривалі вкладення потребують врахування фактору часу, тому можуть визначатись згідно методики розрахунку ефективності інвестиційних проектів, з використанням методів дисконтування або капіталізації грошових потоків. Невеликі підприємства не мають можливості провадити глибоке обгрунтування, але у будь-якому разі повинні робити вибір стратегії, напрямку та варіанту розвитку у спрощеному варіанті. Якщо ця робота не ведеться, бізнес буде нестійким і залежатиме від випадкового збігу обставин.

Визначення результатів розвитку за певною стратегією має свої особливості. Якщо обрана стратегія передбачає створення нематеріальних активів, нових технологій, нових конструкцій з віддаленим строком реалізації (стратегія збільшення потенціалу розвитку), розрахунок виконується на очікувані результати за принципом найкращого використання (втілення). Таким чином, визначення збільшення потенціалу розвитку пов’язано з розрахунками показників очікуваних економічних результатів, показників розрахункової ефективності майбутнього втілення нематеріальних активів (НА), які в обліку визначаються за сумою витрат на їх створення. У цьому є протиріччя, оскільки на баланс створені НА будуть прийняті, згідно бухгалтерському обліку, за витратами на їх створення, тоді як у випадку продажу оцінка буде виконуватися з урахуванням очікуваного результату їх втілення за найкращім використанням.

Стратегія орієнтації на переважне втілення вже створеного потенціалу розвитку у виробництво та отримання негайної віддачі передбачає розрахунок очікуваного ефекту не від найкращого, а від запланованого (на основі точно визначеного фінансування) варіанту заходів втілення та реалізації потенціалу розвитку. Запланований варіант не завжди є найкращім, оскільки існують обмеження фінансового, технічного характеру, а може статися, що бракує відповідних спеціалістів. Тому витратна сторона розраховується щодо конкретного плану і відповідно цьому визначається очікуваний результат.

Якщо розрахунки виконуються за стратегією орієнтації на підтримку певного рівня співвідношення потенціалу розвитку та існуючого потенціалу у структурі загального потенціалу підприємства, методи визначення обираються окремо для заходів щодо збільшення потенціалу розвитку та окремо щодо його втілення.

Таким чином, розрахунок за вказаними стратегіями надасть різні результати визначення потенціалу розвитку.

Як вже вказувалось, одною з найважливіших функцій управління потенціалом є оптимізація співвідношення окремих елементів цієї структури. У тому числі, потребує оптимізації співвідношення потенціалу реалізованого, нереалізованого й потенціалу розвитку з метою одержання прибутку, достатнього для функціонування та розвитку об’єкта на протязі впевнено прогнозованого періоду. Зміна даного співвідношення потребує фінансування так само як і його втілення, яке призведе до зростання долі існуючого потенціалу. У будь-якому разі вибір стратегії розвитку потребує обрання відповідної фінансової, технічної, технологічної, маркетингової стратегії.

Вибір технології не є суто економічним завданням, з іншого боку, виконати вказаний вибір неможливо без економічного обгрунтування. Щоб отримати технічні показники, які відображують зміни потенціалу розвитку з точки зору натурального виміру обсягів виробництва, потрібно провести розрахунок порівняльної економічної ефективності. Від технології в значній мірі залежать рівень витрат і обсяг виробництва, якість продукції та її конструктивні особливості, а звідси – частка ринку, яку може посісти дана продукція та ціновий діапазон, у якому підприємство може реалізувати власну цінову політику. Прогресивні технології виготовлення сучасної продукції забезпечують не тільки зменшення витрат на виробництво, але й підвищені експлуатаційні параметри виробу, кращий зовнішній вигляд, що впливає на попит, а згодом і на “рейтинг” підприємства, престиж його марки, підвищення іудвілу, що важливо не тільки при експлуатації, але й у разі продажу бізнесу, підприємства. Окремим питанням постає вибір рівня “гнучкості” технології, формування “потенціалу її трансформації”, “потенціалу рекомбінації” [94] або інших характеристик, які у тій чи інший мірі відображують наявність або відсутність потенціалу розвитку організаційних, технічних або організаційно – технічних систем.

(2 votes, average: 2,50 out of 5)