Потенціал і розвиток підприємства – Бачевський Б. Є. – 6.2. Вартісна оцінка нематеріальних активів

Основні питання:

Проблеми вибору підходів та методів оцінки нематеріальних активів;

Вибір засобу визначення необхідних для розрахунку показників;

Оцінка нематеріальних об’єктів (активів) в експлуатації;

Оцінка знов створених нематеріальних об’єктів (активів);

Особливості оцінки окремих видів нематеріальних об’єктів (активів);

Схема оцінки нематеріальних об’єктів та визнання їх НА.

Розглядаючи проблеми вибору підходів та методів оцінки нематеріальних активів, слід зауважити наступне:

Теорія оцінки у цій сфері потребує значних уточнень. Нагадуємо, що навіть постановка питання оцінки нематеріальних активів викликає суперечність, оскільки, щоб бути визнаним у якості активу, об’єкт вже повинен бути оціненим. То мова може йти лише про переоцінку активу для обліку або для продажу в складі підприємства, але якщо об’єкт вилучено і він продається окремо, то він вже не є постійним активом. Оцінюються вперше не активи, а нематеріальні об’єкти, у даному випадку – у сфері виробництва, які після такої оцінки будуть чи не будуть визнані активами – то вже питання обліку. В даному контексті мова йде про такі нематеріальні об’єкти, які, згідно попереднім оцінкам характеристик, будуть впевнено віднесені до нематеріальних активів довгострокового використання (тобто достовірність оцінки достатня, щоб визнати об’єкт активом, а ціна та строк служби відповідають ознакам постійного, не поточного активу). Підходи до оцінки нематеріальних об’єктів ті самі, як і до будь-яких матеріальних (рухомих чи не рухомих), тобто: витратний, результатний, порівняльний та їх сполучення, хоча з цього приводу існує протилежна думка, згідно якої це зовсім інші методи та підходи [174]. Ми вважаємо, що це не так, нагадуємо – підходи ті самі – результатний, витратний, порівняльний. Інша річ, що до оцінки кожного об’єкт}7 треба підходити диференційовано, бо, наприклад, для більшості нематеріальних об’єктів краще підходять результатні методи, тоді як оцінка матеріальних, наприклад, житла виконується переважно порівняльними методами. З іншого боку, результатні методи щодо обладнання спираються на принципи його найкращого використання й очікуваний прибуток від експлуатації, тоді як нематеріальні активи мають, як правило, пряме призначення (тобто єдиний шлях використання), й результат визначається у ході розрахунків очікуваної ефективності, як економія витрат у виробництві або додатковий прибуток за рахунок покращення експлуатаційних характеристик продукту, виготовленого з використанням даного активу. При цьому слід враховувати, що більшість нематеріальних активів, зокрема нові конструкції, технології, методи обробки, у порівнянні з матеріальними, ще потребують у промисловому виробництві великих вкладень на реалізацію, що пов’язано з підвищеним ризиком. Іноді порівняльні методи називають “ринковими” [105, 174]. З нашої точки зору, будь-який метод є ринковим, якщо надає досить обгрунтований економічний результат, який буде цим ринком визнаватися. Не можна ігнорувати того факту, що коли ціна аналогу для порівняння була визначена на основі витрат, і за цією ціною відбувалися операції купівлі-продажу, то об’єкт оцінки за порівняльним методом, як і аналог, фактично отримає ціну на основі врахування витрат.

Особливості оцінки вартості нематеріальних об’єктів проявляються у відмінностях цілей, за якими виконується оцінка у порівнянні з матеріальними об’єктами, та у відмінностях методів, за якими ця оцінка може бути виконана найбільш об’єктивно.

Нематеріальний об’єкт може стати активом лише при умові його використання з прибутком. Прибуток може бути отриманим:

У ході використання нематеріального об’єкту власником. У такому випадку виникає необхідність визначення економічної ефективності, оскільки абсолютна величина прибутку не може повністю характеризувати результат використання і надавати основу для оцінки об’єкта та визнання його активом. Це пов’язано як із фактором часу (строк окупності витрат), так і з фактором співвідношення витрат на розробку та очікуваних результатів від реалізації за визначений період. Результат може виявлятися у виробника (зниження собівартості одиниці продукції) або у користувача за рахунок підвищення якості, зміни вихідних характеристик продукції, що може бути враховано у ціні даної продукції. Ціль такої оцінки – визнання активу для бухгалтерського та податкового обліку. Актив може бути визначений як постійний, на який нараховується амортизація, або поточний, який відноситься на собівартість продукції. У результаті купівлі-продажу прав на об’єкти інтелектуальної власності або ліцензій на їх використання. Для цього випадку характерним є визначення результату використання даного об’єкту у покупця за розрахунковий строк корисного використання, або на строк дії ліцензії, та визначення на цій основі ціни продукту. Особливістю даного випадку є те, що розрахунок вартості ведеться виходячи з умови найкращого використання у покупця, який може забезпечити вказані умови. Ціль визначення вартості – встановлення ціни, розрахунок прибутку та відповідного податку. При наданні та отриманні пільг (франшизи) при розподілі майнових та немайнових прав в сфері страхового бізнесу або франчайзингу (наданні прав дії від імені старшого партнера на його умовах, за наданою технологією, допомогою, пільгами). Тут ціль оцінки майнових та немайнових прав – встановлення долі партнерів у бізнесі та розподіл прибутку. У ході винесення судових рішень з питань використання майнових та немайнових прав або інтелектуальної власності. Ціллю оцінки є визначення розміру компенсації за нанесені збитки при несанкціонованому використанні прав, порушенні майнових та немайнових прав власника, нанесенні втрат діловій репутації підприємства (гудвілу).

Крім вказаних випадків, характерних виключно для нематеріальних об’єктів, їх оцінка виконується паралельно й у випадках оцінки об’єктів матеріальних – при зміні структури, форми власності, долі власників, формуванні статутного капіталу підприємства, страхуванні майна, здійснення операцій застави, дарування, спадкування або безоплатного передавання матеріального та нематеріального майна підприємства.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Потенціал і розвиток підприємства – Бачевський Б. Є. – 6.2. Вартісна оцінка нематеріальних активів