Потенціал і розвиток підприємства – Бачевський Б. Є. – 2.2. Особливості формування виробничого потенціалу підприємства

Основні питання:

Виробничий потенціал підприємства;

Функціональний потенціал системи виробництва;

Особливості формування виробничого потенціалу підприємства;

Зовнішнє середовище як фактор виробництва;

Потенціали часткових елементів носія;

Напрямки формування й реформування виробничого потенціалу;

Етапи проведення реформування носія виробничого потенціалу.

Щоб зрозуміти особливості формування виробничого потенціалу підприємства, необхідно поглибити аналіз його сутності, відмінності від інших видів потенціалу з точки зору зацікавленого у наслідках такого формування суб’єкта. Слід враховувати, що формувати або реформувати потенціал підприємства може лише його власник, тоді як впливати на цей процес або оцінювати результати може хто завгодно. Саме з цієї точки зору слід розглядати той факт, що виробничий потенціал для власника навіть за суттю не те саме що для інших оцінювачів. Це не може не вплинути на те, які властивості власник повинен враховувати у ході формування, у чому буде вимірюватись потенціал та за якими показниками.

Виробничий потенціал підприємства є властивістю цілісного носія, і хоча він зв’язаний з виробничою функцією, яку реалізує відповідна система (як елемент носія), але система виробництва забезпечує лише виконання певних операцій технологічного процесу за наявним дійсним фондом роботи обладнання і до того ж має власний потенціал – функціональний. Іноді у внутрішній структурі підприємства виділяють “функціональні області: маркетинг, виробництво, кадри, менеджмент, фінанси, інформацію” [105, с. 17]. І річ не тільки у тому, що “область” – не зовсім точно, оскільки ні кадри, ні інформація “областю” не являються. За нашою концепцією виділяються дуже схожі за назвою “системи”, які мають власні основні фонди, забезпечені кадрами, ресурсами, енергетикою, фінансами, тобто являють собою носій у мініатюрі, але з окремими функціями, й тому мають власні потенціали, які є умовою формування виробничого потенціалу цілісного носія. Важливо те, що походячи з різних посилок (наша концепція побудована на наявності ринків матеріалів, енергоносіїв, праці й таке інше, з якими зв’язані певні системи у складі носія потенціалу підприємства) ми зійшлися у тому, що ці “області”, або “системи” мають свій потенціал за окремими функціями. От тільки за нашим підходом виробничий потенціал усього підприємства та функціональний потенціал системи виробництва це різні речи, оскільки функціонування системи виробництва забезпечується іншими системами, а результат (виріб) стає товаром лише переходячи до системи збуту, яка має вихід до ринку продукції що виробляється. Це означає, що у якості виробничого потенціалу повинна оцінюватись властивість усього носія відносно зовнішнього середовища.

Як розглядалося вище, вид потенціалу залежить від того, хто є суб’єктом оцінки, та що саме він бажає оцінити. Очевидно, що найбільш зацікавленими суб’єктами оцінки виробничих властивостей підприємства щодо зовнішнього середовища є його власник та конкуренти. Власник)’ потрібно мати оцінку властивості носія виробничого потенціалу задовольнити існуючий попит, створити новий (бажано – на усю місткість ринку) та зайняти провідне (або й монопольне) місце на ринку продукції. З цієї точки зору, потрібні дані щодо максимального обсягу виробництва продукції у натуральному виразі, оскільки саме це може дати уяву про долю ринку збуту продукції, яка принципово може належати даному підприємству. З таких саме причин це важливо знати і конкурентам. Власнику потрібно скласти плай подальших дій щодо оволодіння ринком, виходячи зі свого виробничого потенціалу. Конкуренти повинні мати уявлення – які заходи потрібно реалізувати, щоб провести власну лінію поведінки у конкурентному середовищі. Вартісні ж показники у ринкових умовах не завжди залежать тільки від виробництва. Але не має єдності не тільки у тому, в яких одиницях вимірювати виробничий потенціал, знов постає питання сутності потенціалу.

Повертаючись до цього, ми знов стикаємось з невизначеністю терміну виробничий потенціал. Ще за часів централізованого управління економікою акад. Л. І. Абалкін зауважив, що поняття “потенціал” і “ресурси” є дуже близькими. Потенціал (економічний. підприємницький, виробничий) – це “узагальнена, збірна характеристика ресурсів”, прив’язана до місця та часу f 174]. В. М. Архангельський трактує потенціал як “засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв’язання певної задачі”. До складових потенціалу за таким підходом відносять матеріальні, фінансові, трудові, та інформаційні ресурси, які використовуються у ході виробництва. Іноді додають можливості системи організації виробництва та управління, освіти і перепідготовки кадрів. Іноді виділяють окремо фактори, пов’язані з творчою діяльністю людини, як компетенції [105]. У будь-якому разі більшість сучасник економістів не обмежується суто ресурсним підходом, оскільки він не спроможний надати повну характеристику змісту потенціалу, у тому числі й виробничого. Саме тому з’явилося дуже багато варіантів трактування сутності виробничого потенціалу:

“Виробничий потенціал: організаційно-технічний рівень, порівняльна тривалість виробничого циклу, адаптивність структури виробничого потенціалу, прояв ефектів досвіду та масштабу, ефективність внутрішнього контролю якості”, “Активну частину основних виробничих фондів переважно складають різноманітні машини та обладнання, технічні можливості яких визначають виробничий потенціал підприємства” [175]. Як бачимо, навіть за одним джерелом – декілька визначень, але ж сутність повинна бути одна.

“…виробничий та інші потенціали, що визначають здатність підприємства досягати поставлені перед ним цілі” [180, с. 45]. За цим визначенням сутність виробничого та інших потенціалів взагалі не розрізняється. Але ж ціллю підприємства в ринкових умовах є отримання стабільного прибутку, який забезпечує стійкість підприємства у конкурентній боротьбі. За врахуванням цього факту, виробничій потенціал забезпечує виконання проміжного завдання – виготовлення певного обсягу продукції у натуральних одиницях, який потрібен для формування достатньо низького рівня собівартості продукції та для захоплення необхідної долі ринку. Слід додати, що кінцеву мету підприємства – забезпечити своє виживання у конкурентній боротьбі за рахунок прибутку – відображує економічний потенціал. Прибуток завжди вимірюється у грошових одиницях, це незмінно. Що ж до виробничого потенціалу, то зі зміною продукції його потрібно визначати заново, і змінитися можуть навіть одиниці виміру.

Так, наприклад, якщо підприємство, що займалося здобиччю природного каменю для будівництва, почне будувати з цього каменю будинки, його виробничий потенціал геть зміниться, навіть вимір продукції з кубометрів та тон каменю зміниться на квадратуру площі побудованих приміщень.

Виробничий потенціал – наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність ресурсів, що функціонують і здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять: потенціал землі та природнокліматичні умови; потенціал основних фондів; потенціал оборотних фондів; потенціал нематеріальних активів; потенціал технологічного персоналу” [174].

За таким підходом виробничий потенціал – це одночасно можливості, здатність та сукупність ресурсів, а якщо роздивитися за наведеним складом, то це сукупність потенціалів вказаних ресурсів. Па наш погляд, структура будь-якого потенціалу єдина: існуючий залишок, резерв та потенціал розвитку. Результатом поєднання потенціалів окремих елементів є поява нового потенціалу носія більш високого рівня. Властивості часткових елементів складають потенціал функціонального елементу, а поєднання останніх – потенціал підприємства в цілому (виробничий або економічний).

“Виробничий потенціал – здатність виробничої системи забезпечити випуск продукції в обсязі, що відповідає потенціалу попиту”, “потенціал будь-якого типу виникає як результат взаємодії ресурсів що його забезпечують та компетенції” [ 105, с. 11 ].

Як бачимо, сучасні автори доповнюють ресурсну концепцію, підкреслюючи поліструктурний характер потенціалу. Найближчими до нашої концепції є останні два визначення, але й вони потребують уточнення. За пропонованим підходом, розмір потенціалу, як його властивості, не може залежати від впливу зовнішніх факторів, таких, як “потенціал попиту”. Ці фактори лише обмежують рівень його використання. Тож змінивши ситуацію на ринку, ми надамо можливість проявитися вже існуючому виробничому потенціалу підприємства. З цієї ж позиції, виробничий потенціал повинен відображати максимальний обсяг продукції, але при цьому, продукція повинна відповідати усім вимогам ринку до її вихідних характеристик якості, оптимальності асортименту. До цього треба додати, що виробничий потенціал за інтересами суб’єктів оцінки найчастіше вимірюється у натуральних або умовно-натуральних одиницях, за кожною номенклатурною позицією, якщо таке вимірювання можливо, хоча існує й інша думка [105]. Звісно, для одиничного багатономенклатурного виробництва у невеликих масштабах, яке характеризується нестійкістю асортименту продукції, робот, послуг, важко визначити обсяг виробництва у натуральних одиницях. Ллє для такого підприємства і немає потреби визначати виробничий потенціал (який потрібен для цілей планування), достатньо визначити економічний за виміром обсягів у вартісному вимірі.

Якщо виходити з того, що виробничий потенціал тісно зв’язаний з системою виробництва підприємства, то треба диференціювати властивості цієї системи, як функціонального елементу носія, та властивість цілісного носія забезпечити виробництво готової продукції:

Функціональний потенціал системи виробництва – властивість цієї системи забезпечити усіма необхідними типорозмірами і рядами видів обробки процес виготовлення усього асортименту продукції, що виробляється, та будь-якої альтернативної продукції, якщо це забезпечується лише зміною технології та переналадкою обладнання без докорінної перебудови носія.

Функціональний потенціал системи виробництва відображує спектр властивостей, не пов’язаний безпосередньо з виробництвом конкретного виробу. Ця властивість обмежується дійсним фондом часу роботи обладнання за видами обробки. При визначенні функціонального потенціалу у масовому або одиничному виробництві мають місце певні особливості, пов’язані з вузькою спеціалізацією обладнання масового виробництва та універсальністю верстатів у одиничному та мілко-серійному виробництві. Ллє ж суть одна – забезпечується певний типорозмірний ряд операцій, обмежений фондом часу роботи, щодо будь-якого виробу. Виходячи з цього, для власника у ході формування або реформування цілісного носія (підприємства) виробничий потенціал приймає більш вузьке значення. Нагадаємо для порівняння визначення, надане у розділі 1.3: “Виробничий потенціал підприємства – це властивість носія забезпечити виготовлення продукції певної номенклатури, що відповідає вимогам ринку за вихідними характеристиками, якістю, асортиментом, по максимуму, з орієнтацією не на попит, а на загальну місткість ринку цієї або альтернативної (що її виробництво забезпечено функціональним потенціалом відповідної системи) продукції”.

Виробничий потенціал підприємства відображує максимум обсягу, який може забезпечити підприємство за тим або іншим виробом у межах повної місткості ринку, то від вибору виду продукції залежатиме й обсяг у натуральному або умовно-натуральному виразі.

Якщо вимірювати виробничий потенціал за вартісними показниками (обсяг валової, реалізованої, товарної продукції), то врахувати місткість ринку за таким підходом можливо лише тоді, коли підприємство вузько спеціалізоване й обмежується лише одним видом продукції (послуг, робіт). У житті майже ніколи так не буває. Крім того, у конкурентній боротьбі оцінити долю ринку якоїсь продукції, ціна на яку залежить від ринкових коливань, тим більш, що сама продукція може змінюватись у асортименті, можливо лише у натуральних або умовно-натуральних одиницях.

Звісно, вартісна оцінка результатів теж потрібна, але ж для інших суб’єктів оцінки або для інших цілей цих суб’єктів, наприклад, для визначення прибутковості носія, що має відповідний економічний потенціал з експлуатації або продажу підприємства. У даному випадку, власник підприємства зацікавлений у діагностиці виробничого потенціалу з метою оптимізації співвідношення ціни та якості асортиментного ряду продукції за обсягом у натуральному виразі. З іншого боку, він зацікавлений у економічних результатах такої оптимізації. Але це вже інший вид потенціалу, який має вимірюватися у вартісному виразі.

Таким чином, загальні особливості формування виробничого потенціалу підприємства зводяться до того, що:

Формуванню або реформуванню підлягає у першу чергу виробнича система підприємства, як носій потенціалу, від властивостей якого у найбільшій мірі залежить виробничий потенціал усього підприємства; Зміни носія потенціалу виробничої системи не обов’язково потягнуть за собою зміни інших систем, лише якщо це пов’язано зі зміною енергоспоживання, збільшенням матеріалоємності або трудомісткості продукції, але якщо йдеться про створення нового підприємства, саме виробнича система обумовлює склад, вид, структуру та масштаби усіх інших систем цілісного носія та згодом і його виробничий потенціал; Формування або реформування носія потенціалу виробничої системи здійснюється за ланцюжком – зміна (вибір) виробу або зміна конструкції виробу чи матеріалів, що його складають, зміна (вибір) масштабів та типу виробництва, зміна (вибір) технології виробництва за видами обробки та рівнем використання готових комплектуючих вузлів, зміна (вибір) рівня автоматизації процесів і відповідно – вимог до виробничого персоналу; Виробничий потенціал підприємства відображує максимум обсягу, який може забезпечити підприємство за встановленими номенклатурними позиціями й асортиментом продукції у межах повної місткості ринку за кожним виробом; Від вибору виду продукції залежатимуть одиниці виміру потенціалу (штуки, тони умовного палива, метри, нормо-години, інше), як обсягу продукції, робіт, послуг у натуральному або умовно-натуральному виразі за встановлений відтинок часу; Основними суб’єктами оцінки та діагностики виробничого потенціалу підприємства є власник (співвласники) та конкуренти даного підприємства. Держава, як суб’єкт оцінки виступає лише за умовами: продукція, що виготовляється, є стратегічно важливою для країни; продукція є вагомою складовою експортно-імпортного балансу; держава є власником та розпорядником підприємства, а підприємство є казенним. Регіон та місто можуть виступити суб’єктами оцінки виробничого потенціалу, якщо продукція – дефіцитні предмети широкого споживання, що повинна у першу чергу задовольняти потреби місцевого населення.

Вказані особливості притаманні як процесу формування нового носія так і реформуванню існуючого. Але ж є істотна різниця між новим та існуючим підприємством щодо врахування впливу зовнішнього середовища. Для існуючого підприємства єдиний шлях такого врахування – зміна носія, його реформування. При проектуванні нового підприємства можливі два шляхи:

– зміна самого середовища або дислокації самого об’єкта в ньому (вибір іншого міста розташування, попереднє лобіювання прийнятних варіантів господарчого законодавства, врахування майбутніх змін інфраструктури за державними проектами, інше);

– пристосування проекту майбутнього носія виробничого потенціалу до обраного середовища.

Пристосування проекту майбутнього або зміни існуючого носія виробничого потенціалу до обраного середовища при формуванні та реформуванні подібні. Що ж стосується вибору середовища або дислокації самого об’єкта в ньому, то доцільним є розглянути основні фактори впливу зовнішнього середовища на умови формування нового носія та його потенціалу:

1. Вилив інфраструктури, що забезпечує умови функціонування й розвитку виробничого потенціалу майбутнього об’єкта.

Вплив інфраструктури може реалізуватися через транспортний фактор, що формується залежно від наявності й далекості водних, залізничних, автомобільних магістралей, вантажних аеродромів, обладнаних відповідними терміналами. Крім того, транспортний фактор залежить від обсягів, габаритів, вартості сировини продукції, що випускається, які становлять основні вантажопотоки об’єкта. На цей фактор впливає кількість необхідних перевантажувань, необхідні умови зберігання й транспортування, необхідність страхування вантажів при переміщенні.

Велике значення для розвитку об’єкта може мати такий фактор інфраструктури, як наявність вільних площ, що належать населеному пункту. Використання цих площ пов’язано, у першу чергу, з дозволом міської влади, наявністю транспортних зв’язків з основними площами, наявністю можливості облаштування каналізації, наявністю можливості облаштування зв’язком і постачанням енергії, близькістю основного виробництва, пов’язаного з новими площами єдиною технологією. Необхідно відзначити, що розширення виробництва на існуючих площах або його реконструкція теж можуть залежати від наявності всіх перерахованих вище умов.

Реалізація успішної діяльності об’єкта багато в чому залежить від наявності мережі навчальних закладів, що надаються інфраструктурою, у тому числі спеціальних навчальних закладів, навчальних баз, вищих навчальних закладів за напрямком діяльності об’єкта. Працездатність колективу повинна забезпечуватися соціальною інфраструктурою, що включає в себе близько розташовані житлові масиви, забезпеченість пасажирським транспортом, наявність дитячих і шкільних, медичних установ, мережі магазинів, наявність ринку, кінотеатрів, стадіонів та інше.

На вартість ремонтних робіт, що можуть виконуватись на проектованому об’єкті, буде впливати наявність спеціалізованих будівельних організацій, спеціалізованих ремонтних підприємств, ремонтно-налагоджувальних закладів.

2. Наявність місцевих ресурсів, що дозволяють забезпечити умови технологічного процесу та зниження витрат на виробництво, за рахунок зниження видатків на перевезення й скорочення циклу виробництва.

Найбільш важливим фактором, що відображає вплив місцевих ресурсів, є наявність водних ресурсів. Обмеження по воді ставить підприємство в умови, при яких частину коштів, призначених для розвитку виробництва, воно змушено витрачати на організацію систем оборотного водопостачання, що передбачає очищення, охолодження, фільтрацію, іонізацію обмеженого обсягу води. Ці системи вимагають постійного обслуговування й заміни труб, фільтрів, радіаторів охолодження й т. і. Якщо обмеження існує не тільки по технічній воді, то на підприємстві доводиться організовувати доочищення технічної води до рівня питної. Слід зазначити, що не всякий техпроцес може бути забезпечений оборотним водопостачанням. Цілий ряд процесів вимагає наявності великої кількості проточної води. Таким чином, виникає обмеження по застосуванню певних технологій.

Місцеві сировинні й енергетичні та вторинні ресурси можуть значно здешевити виробництво, забезпечити розвиток підсобного господарства, поліпшити умови соціальної інфраструктури. Так, наприклад, надлишки теплової енергії, одержуваної на місцевих електростанціях можуть забезпечити теплом як житлові квартали, так і водойми для розвитку рибного господарства.

3. Вплив обмежень по використанню ресурсів, у тому числі по забрудненню навколишнього середовища.

Ця система факторів може мати місце навіть тоді, коли ресурсів достатньо, але є труднощі з їх транспортуванням. Вона у першу чергу впливає на виробничий потенціал, обмежуючи застосування енергоємних і ресурсномістких технологій. Найчастіше обмеження виникають по енергетиці й водопостачанню та водовідведенню. Обмеження по енергетиці можуть бути пов’язані з недостатньою потужністю енергетичних вводів на підприємстві, великими втратами при транспортуванні по застарілих лініях, певною розподільною політикою міської влади або транспортувальників енергії.

За останнє десятиріччя значно посилилися вимоги до охорони навколишнього середовища. Підприємства з застарілою технологією, що відповідала стандартам у свій час, змушені або міняти технологію, або витрачати більші кошти на створення й модернізацію споруджень очищення стічних вод, газів, що відходять, обладнання по переробці твердих відходів. Крім того, підвищилися вимоги до дотримання рівня нс – контрольованих викидів тепла. У зв’язку з тим, що створення системи захисних споруджень вимагає значних коштів і часу, деякі підприємства змушені платити штрафи або міняти профіль, що означає реформування носія та його виробничого потенціалу.

Вплив рівня розвитку науки та техніки у країні, та кон’юнктура ринків устаткування, інструмента, сировини й матеріалів, енергоносіїв, праці, що визначає в значній мірі технічний рівень носія виробничого потенціалу, що формується.

Необхідно відмітити, що ринок сировини може обумовити застосування тих або інших технологій. В 60-і роки при виробництві тягових лужних акумуляторів країни Заходу пішли по шляху виготовлення нікель-кадмієвих акумуляторів, у нашій країні були використані технології для більше доступної сировини при виготовленні нікель-залізних. Характеристики останніх гірше, ніж у нікель-кадмієвих, але вони дешевше і при виробництві, і. як виявилося, при утилізації. Нікель-кадмієві акумулятори значно забруднюють навколишнє середовище при їхньому виробництві, експлуатації й утилізації і тому потребують додаткових капітальних вкладень на його охорону.

На цей час роль ринку обладнання й інструмента в Україні нижче, ніж вимагає добре збалансована економіка, оскільки інвестиційні процеси в Україні ще не набули необхідного розвитку. Крім того, державна технічна політика на сучасному етапі робить занадто слабкий вплив на процеси відновлення основних фондів. Створення технопарків, що одержали певні пільги за умови інвестування прибутку у власний розвиток, торкнулося невеликої кількості промислових підприємств України. Не вироблена державна політика відносно стратегічного партнера, на якого повинне було б орієнтуватися господарське законодавство, система стандартизації, уніфікації, сертифікації продукції, контролю рівня якості, під якого повинна була бути створена система обміну фахівцями і їхнього навчання, система комплексних поставок устаткування і його наступного обслуговування.

Ринок праці в Україні характеризується відносно низькою вартістю робочої сили, при порівняно високому рівні питомої ваги кадрів високої кваліфікації. Це є одним з факторів, що сприяють відтоку кваліфікованих кадрів за рубіж, що негативно впливає на співвідношення попиту та пропозиції па ринку праці, оскільки збільшується питома вага некваліфікованих кадрів. З іншого боку, низька вартість робочої сили залучає закордонний капітал. Підвищення політичної стабільності в Україні, в сукупності з наведеним вище фактором, робить інвестиційний клімат нашої країни більше привабливим, має місце пожвавлення інвестиційних процесів за участю іноземного капіталу, переважно у легкій промисловості, де має місце швидка віддача з порівняно невеликих вкладень капіталу, хімічній промисловості та металургії, що на території України не мають таких обмежень за екологією, як у Європі.

Розглянуті зовнішні фактори обумовлюють вибір місця розташування, технології виготовлення продукції та її найвигіднішу конструкцію (тим більш, що доки носій не створено, внутрішні фактори існують лише як розрахункові величини), але коли вже носій сформовано, вони можуть лише обмежувати рівень використання його виробничого потенціалу.

Що ж до реформування носія та зміни самого виробничого потенціалу (а не рівня його використання), то тут впливають лише внутрішні фактори, які проявляються як співвідношення часткових потенціалів ведучих елементів носія виробничого потенціалу, таких як конструкція виробу, технологія його виготовлення, застосоване технологічне обладнання.

(2 votes, average: 2,50 out of 5)