Порівняльне конституційне право – Кириченко В. М. – 2. Об’єкти і суб’єкти конституційного права
Конституційне право як будь-яка галузь національного права, має свій окремий об’єкт правового регулювання, тобто сукупність однорідних суспільних відносин, які виникають у процесі здійснення державної влади, її формування та взаємодії між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади. Ці відносини набувають правового характеру і перетворюються на конституційно-правові, оскільки вони врегульовані нормами конституційного права.
До об’єктів конституційного права належать:
1) найважливіші принципи функціонування держави (народовладдя, демократія, соціальна політика);
2) вищі органи державної влади (форма правління, глава держави, парламент, уряд, їхня компетенція та строки повноважень);
3) конституційно-правовий статус людини і громадянина (громадянство, права, свободи та обов’язки );
4) виборче право (порядок організації та проведення виборів вищих посадових осіб і представницьких органів, референдумів);
5) символіка держави (прапор, герб, гімн);
6) адміністративно-територіальний устрій (форма державного устрою, статус територіальних одиниць, їх відносини з центром та між собою);
7) організація судової влади, органів місцевого самоврядування тощо.
Об’єктами конституційних правовідносин є різноманітні явища, на які спрямовано правовий вплив у конкретному соціальному зв’язку. Учасниками цих правовідносин виступають суб’єкти конституційного права, які беруть участь в діяльності, що пов’язана з політичною владою і мають права, повноваження, обтяжені обов’язками й заборонами. На відміну від інших галузей права, конституційно-правові відносини ніколи не можуть виникнути між фізичними особами, тому що одним із суб’єктів цих відносин завжди виступає держава в особі якого-небудь державного органу або посадової чи службової особи.
Суб’єктів конституційного права можна поділити на чотири групи:
1) фізичні особи;
2) державні утворення;
3) органи державної влади;
4) недержавні об’єднання.
До фізичних осіб відносяться:
1) громадяни (піддані) держави;
2) іноземні громадяни (піддані);
3) особи без громадянства (апатриди);
4) особи, які мають подвійне громадянство (біпатриди);
5) особи, яким надано статус біженця або притулок у державі.
У деяких країнах окремо виділяють фізичних осіб, які мають спеціальну правоздатність (виборці, кандидати в депутати, депутати). До державних утворень належать:
1) держава в цілому;
2) складові частини держави (суб’єкти федерації, адміністративно-територіальні одиниці, автономні утворення).
До органів державної влади відносяться:
1) центральні (федеральні) органи державної влади (парламент, глава держави, уряд, конституційний суд тощо);
2) регіональні органи, органи державної влади суб’єктів федерації;
3) державні органи місцевого управління.
До недержавних об’єднань відносяться:
1) соціальні спільності (народ, нація, етнічні групи, населення адміністративно-територіальної одиниці);
2) органи місцевого самоврядування;
3) громадські організації (політичні партії, профспілки, міжнародні та релігійні організації, фонди тощо).
У певних країнах суб’єктами конституційно-правових відносин можуть бути центральні й місцеві органи правлячої політичної партії або руху.
Незважаючи на різноманіття суб’єктів конституційного права, розбіжності в їхньому правовому режимі та статусі, необхідно зазначити, що головним суб’єктом конституційно-правових відносин є людина. Саме права і свободи людини повинні визначати сутність і зміст будь-якої конституції.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)