Політологія – Вегеш М. М. – Авторитаризм
Авторитаризм є одним із найбільш поширених в історії видів політичного режиму. Характерними ознаками авторитарного режиму є:
1. Відмова від принципів конституційності і законності. Якщо конституція і зберігається, то суто в декларативній формі.
2. Концентрація влади в руках уряду, глави держави чи військових. Громадяни відчужені від процесу прийняття рішень. Правляча еліта формується не через конкурентні вибори, а шляхом призначення.
3. Органи влади, як центральні, так і місцеві, мають маріонетковий характер.
4. Можливість втручання армії в політичний процес.
5. Не виключені вибори, боротьба партій, але все це відбувається в жорстко регламентованих рамках.
6. Наявність приватного сектору економіки, вільного від прямого державного втручання.
7. Авторитарний режим допускає існування інакомислення і опозиції в чітко визначених межах. Правляча еліта готова терпіти інакомислення, доки воно не зачіпає основ режиму.
Отже, авторитаризм – це політичний режим, в основу якого покладено зосередження монопольної влади в руках однієї чи групи осіб, що знижує або виключає роль представницьких інституцій влади у суспільстві. Авторитарні режими досить поширені і різноманітні. Серед них можна виділити такі різновиди:
1. Абсолютистська монархія (Саудівська Аравія, Катар, Оман, ОАЕ), в якій монарх наділений необмеженою владою. Виборні представницькі органи відсутні. Уряд призначається монархом і підзвітний тільки йому.
2. Теократичний авторитарний режим (Іран), характерний для країн, де до влади прийшли фанатичні релігійні клани.
3. Військово-бюрократична диктатура (Греція за правління “чорних полковників”, Аргентина, Бразилія), що встановлюється внаслідок військових переворотів.
4. Персональна тиранія, різновидом якої є султанізм. При такому режимі влада належить диктатору і спирається на розгалужений поліцейський апарат (Сомалі – Барре, Гаїті – Дювальє, Уганда – Аміна, Нікарагуа – Сомоса).
Отже, аналізуючи основні риси і різновиди авторитаризму, можна дійти висновку, що, з одного боку, в своєму розвитку він може трансформуватись у жорстку диктатуру і навіть у тоталітарний режим, а з іншого боку, за режиму авторитаризму можуть бути започатковані основи громадянського суспільства, демократії. Наприклад, у країнах Південно-Східної Азії (Сінгапур, Південна Корея, Таїланд) авторитарна влада показала відносно високу здатність сконцентрувати зусилля і ресурси ДЛЯ розв’язання завдань економічного зростання, проведення радикальних реформ, забезпечити громадський порядок, не допускаючи деструктивного протистояння групових інтересів. Якби авторитаризм автоматично приводив до демократії і процвітання, то більшість країн Африки, Латинської Америки були б процвітаючими демократіями. Для переходу до демократії потрібен ряд інших умов, таких як: наявність відповідної політичної культури, історичних традицій, соціального середовища тощо.
Related posts:
- Політологія – Вегеш М. М. – Демократичний режим Авторитаризм є одним із найбільш поширених в історії видів політичного режиму. Характерними ознаками авторитарного режиму є: 1. Відмова від принципів конституційності і законності. Якщо конституція і зберігається, то суто в декларативній формі. 2. Концентрація влади в руках уряду, глави держави чи військових. Громадяни відчужені від процесу прийняття рішень. Правляча еліта формується не через конкурентні вибори, […]...
- Політологія – Гетьманчук М. П. – 11.2. Авторитаризм Підтипом недемократичних режимів є авторитарні системи (від лат. autoritas – влада). З тоталітаризмом їх об’єднує диктаторський, не обмежений законом, характер влади. Водночас тоталітаризм і авторитаризм відрізняються різним ступенем придушення демократичних свобод і всевладдя держави, мірою жорсткості державного контролю за життям суспільства, місцем і роллю армії та каральних органів у здійсненні влади (табл. 11.1). Отже, авторитаризм […]...
- Політологія: наука про політику – Горлач М. І. – 3. Авторитаризм Поняття авторитаризму Поняття авторитаризм, або Авторитарна влада, частково застосовується при характеристиці Тотальної політичної системи. Однак поняття Тоталітаризм і авторитаризм не тотожні. Авторитарні політичні системи займають проміжне місце між демократією і тоталітаризмом. Справді, за диктаторською природою влади, не обмеженою законами і демократизмом, авторитарний режим близький до тоталітарного. Збереженням автономності окремих суспільних сфер, і, особливо, приватного життя, […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 1.3.2. Форми, види та механізм реалізації політичної влади Основними формами політичної влади є панування, політичне керівництво й управління. Панування – це абсолютне чи відносне підкорення одних людей іншими. Політичне керівництво й управління реалізуються через прийняття стратегічних і тактичних рішень до об’єктів влади, через організацію, регулювання та контроль їх розвитку. Форми політичної влади розрізняють і за критерієм головного суб’єкта правління. До них належать: 1) […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 1.4.1. Витоки і сутність демократії 1.4.1. Витоки і сутність демократії Демократія у її сучасному розумінні виникла і набрала свого розвитку на Заході, проте вона ніколи не була суто західним явищем. “Демократія народжується і вмирає на всіх широтах, отже, немає сенсу визначати її точні географічні координати”, – писав свого часу південноафриканський вчений О. Сакс. Сьогодні демократія є однією з основоположних рис […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 1.4.2. Історичні форми та емпіричні моделі демократії Першими історичними формами демократії були первіснообщинна та військова. Такий тип організації владних відносин грунтувався на: а) кровно-споріднених зв’язках; б) малочисельності населення; в) низькій продуктивності праці; г) колективному володінні землею. Характерні риси первіснообщинної демократій 1. Основою соціальної організації первіснообщинного суспільства були родова община і союз декількох родів – плем’я. 2. Вищим органом самоуправління були збори, в […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 1.4. Демократія: витоки, сутність і перспективи розвитку 1.4.1. Витоки і сутність демократії Демократія у її сучасному розумінні виникла і набрала свого розвитку на Заході, проте вона ніколи не була суто західним явищем. “Демократія народжується і вмирає на всіх широтах, отже, немає сенсу визначати її точні географічні координати”, – писав свого часу південноафриканський вчений О. Сакс. Сьогодні демократія є однією з основоположних рис […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 2.2.3. Форма державного устрою Територіально-організаційна структура держави, яка визначає порядок поділу країни на складові частини (штати, землі, області), їх правовий статус, порядок відносин центральних і периферійних органів влади, називається формою державного устрою. За устроєм держави бувають унітарними, федеративними і конфедеративними. Дехто з дослідників виділяє таку специфічну форму як імперія. Унітарна держава. Принцип унітаризму означає таку розбудову держави, за якої […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 1.3. Політична влада 1.3.1. Сутність і походження феномену влади Об’єктом політики є влада. Соціальна влада виникає разом із людським суспільством як його невід’ємний і необхідний елемент. Причинами її появи були: потреба самозбереження соціуму, необхідність у продовженні людського роду, об’єктивна неоднорідність соціальної структури будь-якого суспільства, потреба у колективному (суспільному) характері праці, персональні переваги людей у певних сферах життя. Влада […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 1.3.3. Поняття легітимності та принцип поділу влади Владу, спосіб формування і діяльності якої збігається з існуючими у суспільстві нормами і цінностями, а результати діяльності приблизно відповідають соціальним очікуванням, визнає народ, або, інакше кажучи, вона стає легітимною. Легітимне ставлення до правових норм країни – одне із сучасних уявлень про сутність влади, за якої правові норми мають демократичний зміст і випливають із суверенітету народу […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – Тоталітаризм Політичний режим – це форма організації і функціонування політичної системи, яка визначає конкретні процедури і способи організації установ влади, відносини між громадянами і державою, стиль ухвалення рішень тощо. По суті, це поняття означає, як уряд і той, хто його очолює, користуються владою, контролюють і управляють соціальними процесами. Політичні режими розрізняють за такими критеріями: 1) спосіб […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 1.3.1. Сутність і походження феномену влади 1.3.1. Сутність і походження феномену влади Об’єктом політики є влада. Соціальна влада виникає разом із людським суспільством як його невід’ємний і необхідний елемент. Причинами її появи були: потреба самозбереження соціуму, необхідність у продовженні людського роду, об’єктивна неоднорідність соціальної структури будь-якого суспільства, потреба у колективному (суспільному) характері праці, персональні переваги людей у певних сферах життя. Влада […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – Класична теорія демократії Нового часу Існуючі в наш час демократичні системи беруть свій початок від форм правління, які виникли наприкінці XVIII – на початку XIX ст. в Західній Європі та США під впливом лібералізму. Лібералізм вперше в історії суспільної думки: А) відокремив індивіда від суспільства і держави (автономна особистість); Б) розмежував державу і громадянське суспільство; В) конституційно та інституціонально обмежив […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 2.2.4. Політичний режим Політичний режим – це форма організації і функціонування політичної системи, яка визначає конкретні процедури і способи організації установ влади, відносини між громадянами і державою, стиль ухвалення рішень тощо. По суті, це поняття означає, як уряд і той, хто його очолює, користуються владою, контролюють і управляють соціальними процесами. Політичні режими розрізняють за такими критеріями: 1) спосіб […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 3.3. Виборчі системи і процеси 3.3.1. Вибори в історії людства Вибори та голосування як способи народоправства, прийняття спільнотою рішень, обов’язкових для всіх, практикуються в історії людства здавна. В стародавні часи створення публічної влади та її функціонування грунтувалися на виборності кращих (старших, мудріших, сильніших) членів общини для управління суспільним життям. Це так звана первіснообщинна демократія. Саме на родовій раді, сході дорослих […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – Теорія “поліархії” Р. Даля Невдалі спроби встановлення демократії в плюральних (гетерогенних) суспільствах “третього світу” – головна причина, яка спонукала А. Лейпхарта створити модель демократії для різнорідних суспільств. В суспільствах “третього світу” зазнала поразки не демократія загалом, а її мажоритарна (вестмінстерська) модель. Остання може існувати тільки в гомогенних суспільствах. А. Лейпхарт ставить собі за мету довести можливість функціонування демократії в […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 3.3.1. Вибори в історії людства 3.3.1. Вибори в історії людства Вибори та голосування як способи народоправства, прийняття спільнотою рішень, обов’язкових для всіх, практикуються в історії людства здавна. В стародавні часи створення публічної влади та її функціонування грунтувалися на виборності кращих (старших, мудріших, сильніших) членів общини для управління суспільним життям. Це так звана первіснообщинна демократія. Саме на родовій раді, сході дорослих […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – Консенсусна модель демократії А. Лейпхарта Невдалі спроби встановлення демократії в плюральних (гетерогенних) суспільствах “третього світу” – головна причина, яка спонукала А. Лейпхарта створити модель демократії для різнорідних суспільств. В суспільствах “третього світу” зазнала поразки не демократія загалом, а її мажоритарна (вестмінстерська) модель. Остання може існувати тільки в гомогенних суспільствах. А. Лейпхарт ставить собі за мету довести можливість функціонування демократії в […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – Партиципаторні теорії демократії (демократія участі) Невдалі спроби встановлення демократії в плюральних (гетерогенних) суспільствах “третього світу” – головна причина, яка спонукала А. Лейпхарта створити модель демократії для різнорідних суспільств. В суспільствах “третього світу” зазнала поразки не демократія загалом, а її мажоритарна (вестмінстерська) модель. Остання може існувати тільки в гомогенних суспільствах. А. Лейпхарт ставить собі за мету довести можливість функціонування демократії в […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 2.2.2. Форма державного правління Форма державного правління – це певний спосіб організації верховної влади в державі, який визначається джерелами влади, порядком формування і правовим статусом вищих державних органів, обумовлює структуру, принципи взаємовідносин та сферу компетенції кожного з них. Форма державного правління вказує на те, як організована верховна влада в державі, в який спосіб формуються її центральні органи та яким […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – Шановний, читачу! Ви перегорнули останню сторінку цього підручника. Сподіваємось, що певна частина матеріалів вас зацікавила, ви здобули нові знання, ваше бачення світу “політичного” стало ширшим і глибшим. Політологія в Україні порівняно молода наука – нині відбувається її становлення. Заявили про себе наукові установи, що досліджують політичні проблеми, ряд суспільно-політичних центрів. Періодично виходять друком часописи політологічного профілю. Політологія […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 2.5.3. Сутність, типологія та фактори розвитку партійних систем Діапазон трактувань поняття “партійна система” надзвичайно широкий: від обмеження партійної системи лише взаємовідносинами між самими партіями до встановлення зв’язку з усією системою владних відносин у країні. Наприклад, німецькі дослідники У. Андерсен і В. Войке пропонують досить вузьке трактування партійної системи як “взаємопов’язаності відносин між сукупністю партій”. В сучасній українській партології поступово утверджується думка, що сутність […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 1.4.3. Перехід до демократії. Умови переходу Перехід до демократії здійснюється в процесі демократизації. Демократизація – процес, в результаті якого відбувається перехід від недемократичних режимів до демократії. Даний процес відбувається нерівномірно – з припливами і відпливами. Така нерівномірна хвильова пульсація демократизації у світовій практиці дала поштовх розвиткові концепції “хвиль демократизації”, яка була викладена в роботі американського політолога С. Гантінгтона “Третя хвиля: Демократизація […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 4.2.2. Структура політичної ідеології Політична ідеологія має трирівневу структуру свого функціонування: 1) теоретико-концептуальний, який включає розробку та обгрунтування цілей, принципів, цінностей, ідеалів. На цьому рівні формується образ дійсності, тобто узагальнене уявлення групи про свої інтереси та цілі; 2) програмно-політичний, на якому загальні соціально-філософські принципи перетворюються в конкретні програми, лозунги, гасла, документи, вимоги політичної еліти. На цьому рівні відбувається поєднання […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 1.2.2. Характерні риси французької школи в політології Французька політична наука має витоки в конституційному праві, яке на початку XX століття зазнало реформ під впливом розвитку соціології. Окрім того, на розвиток суспільних наук у Франції мала великий вплив ідеологія анархо-синдикалізму та реформістського соціалізму. Одним із французьких правознавців, які започаткували розвиток політичної науки на початку XX століття, був Леон Дюгі. У п’ятитомному підручнику “Курс […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 2.1.3. Типи політичних систем та критерії їх ефективності Для з’ясування того, як політичні системи формуються, чим різняться або чим подібні, політологія типологізує (класифікує) їх. Започаткував цю практику ще Платон, який вирізняв аристократію, тимократію, олігархію, демократію і тиранію. Розширив класифікацію форм правління Аристотель, запропонувавши шестичленну систему: 1) правильні форми (правління на благо всіх на основі закону) – монархія, аристократія, політія (поміркована демократія); 2) неправильні […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 1.1. Політологія як система знань про політику. Специфіка і зміст української політології 1.1. Політологія як система знань про політику. Специфіка і зміст української політології 1.1.1. Предмет, метод та історія виникнення політології як науки Згідно з реально існуючими численними джерелами, знання про політику налічує близько двох з половиною тисячоліть, а на Сході, в Стародавньому Китаї та деяких інших країнах – ще більше. Однак у найрозвинутіших формах знання про […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 2.1.2. Структура і функції політичної системи Аналіз політичної системи дає змогу вивчити її структуру, тобто внутрішню організацію окремих складових-елементів. Структура політичної системи – це сукупність владних інститутів, що пов’язані між собою і створюють стійку цілісність. Головний єднальний компонент системи – політична влада, зосереджена в державі, політичних партіях і громадських організаціях. Влада – це елемент, джерело управління, основа розвитку й функціонування політичних […]...
- Політологія: наука про політику – Горлач М. І. – Поняття авторитаризму Поняття авторитаризму Поняття авторитаризм, або Авторитарна влада, частково застосовується при характеристиці Тотальної політичної системи. Однак поняття Тоталітаризм і авторитаризм не тотожні. Авторитарні політичні системи займають проміжне місце між демократією і тоталітаризмом. Справді, за диктаторською природою влади, не обмеженою законами і демократизмом, авторитарний режим близький до тоталітарного. Збереженням автономності окремих суспільних сфер, і, особливо, приватного життя, […]...
- Політологія: наука про політику – Горлач М. І. – Особливості авторитаризму Поняття авторитаризму Поняття авторитаризм, або Авторитарна влада, частково застосовується при характеристиці Тотальної політичної системи. Однак поняття Тоталітаризм і авторитаризм не тотожні. Авторитарні політичні системи займають проміжне місце між демократією і тоталітаризмом. Справді, за диктаторською природою влади, не обмеженою законами і демократизмом, авторитарний режим близький до тоталітарного. Збереженням автономності окремих суспільних сфер, і, особливо, приватного життя, […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 1.2.4. Основні напрями розвитку зарубіжної політичної науки наприкінці XX – на початку XXI століття В останню чверть XX століття у політичній науці відбувається відродження досліджень у сфері політичної філософи, які майже не проводилися упродовж попередніх десятиліть. Основна увага політичних філософів була зосереджена у двох сферах, а саме у формулюванні теорій: 1) справедливості; 2) демократії. Дослідження першої проблеми започаткував американський філософ Джон Роулз у праці “Теорія справедливості” (1971). Роулз розглядає […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 1.2.3. Становлення та розвиток німецької школи в політичній науці Розвиток німецької політичної науки у XX столітті відбувався під впливом: 1) німецької класичної філософії; 2) теорій пангерманізму, зверхності німців над іншими націями; 3) сприйняття політичної науки як складової частини комплексу суспільних дисциплін (конституційного права, політичної економії, філософії та історії). Остання традиція була закладена Максом Вебером, праці якого мають міждисциплінарний (філософський, історичний, соціологічний, політико-економічний) характер. У […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 2.5.2. Партія як політичний інститут: ознаки, функції та класифікація Історія розвитку політичних партій засвідчила, що цей політичний інститут є досить складним суспільним феноменом. Тому, незважаючи на наявність значної кількості публікацій, присвячених партіям, в партології не вироблено єдиного загальновизнаного визначення сутності політичних партій. Дослідники пропонують чимало різноманітних, часто суперечливих підходів до розуміння суті партій. Найбільш поширеними є наступні підходи: 1. Класовий підхід: політичні партії – […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 2.4. Місцеве самоврядування 2.4.1. Теорії та моделі місцевого самоврядування: сутність та порівняльний аналіз В історичній та юридичній науках виникнення місцевого самоврядування пов’язують із зростанням міст, яке розпочалося у Західній Європі в XI столітті і тривало впродовж ХІІ – XIII століть. Однією з причин розвитку міст було відродження європейської торгівлі, тож, як наслідок, ринки, які виникали навколо феодального замку […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 2.5.4. Етапи становлення і розвитку партійної системи України Виникнення перших українських політичних партій відбулося на зламі XIX-XX ст. як на території Російської імперії (Наддніпрянська Україна), так і в Австро-Угорщині (Галичина). У 1890 р. у Львові виникла Українсько-Руська радикальна партія, ау 1900 р. ум. Харків засновано Революційну українську партію. В перше десятиліття XX ст. виникли Українська народна партія, Українська демократична партія, Українська радикальна партія, […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 2.3.6. Судова система України У правовій державі суд має вирішувати конфлікти у всіх сферах суспільних відносин на засадах законності, об’єктивності і неупередженості. Ефективність та демократичність судової системи в першу чергу характеризується можливістю надійно захищати права та свободи людини і громадянина, а не служити певному державному політичному режиму чи ідеології. Судова система – це сукупність всіх судів, об’єднаних відповідно до […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 3.3.2. Принципи проведення та головні процедури виборчої кампанії Вибори – це передбачена Конституцією та законами форма прямого народовладдя, яка є безпосереднім волевиявленням народу шляхом таємного голосування щодо формування конституційного, якісного та кількісного складу органів держав ної влади та органів місцевого самоврядування чи обрання та наділення повноваженнями посадової особи. Основні принципи проведення виборів: Вільні вибори. Це означає, що ніхто не може бути примушений до […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – 4.2.3. Основні політичні ідеології сучасності Лібералізм – історична перша політична ідеологія. Назва походить від латинського “liberalis” – вільний. Виникає лібералізм як ідеологія в боротьбі проти феодалізму, проти політичної системи абсолютизму та духовного засилля церкви. Він ввібрав в себе дух нової соціальної сили, що народжувалась, – підприємливого буржуа, якому феодальні залежності, норми, цінності заважали виявити свій підприємницький, людський та громадянський потенціал. […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – Насильницькі методи Найбільш радикальним методом “вирішення” етнополітичного конфлікту є геноцид та депортація. Геноцид (лат. “genus” – рід, “caedere” – вбивати) – це систематичне фізичне знищення членів певної етнічної групи. Таким методом користувались в давнину при створенні держав імперського типу. Так само європейці в епоху Великих географічних відкриттів фізично знищували самобутні цивілізації американських індіанців. У XX ст. геноцид […]...
- Політологія – Вегеш М. М. – Консенсусні методи Найбільш радикальним методом “вирішення” етнополітичного конфлікту є геноцид та депортація. Геноцид (лат. “genus” – рід, “caedere” – вбивати) – це систематичне фізичне знищення членів певної етнічної групи. Таким методом користувались в давнину при створенні держав імперського типу. Так само європейці в епоху Великих географічних відкриттів фізично знищували самобутні цивілізації американських індіанців. У XX ст. геноцид […]...