Політологія: наука про політику – Горлач М. І. – Що ж таке політика?
Є різноманітні визначення політики. Є прості і осмислені визначення. Це і політика як мистецтво можливого, це, за визначенням великого лексикографа Володимира Даля, – Наука державного управління; це і Участь в справах держави, напрям діяльності держави, певні форми, мета, завдання, зміст діяльності держави. Сфера політики охоплює питання державного устрою, управління країною, керівництво соціальними спільностями: класами, різними суспільними групами людей, політичну боротьбу політичних партій, політичних рухів та ін. У політиці відображаються корінні, життєві інтереси соціальних спільностей, класів. Відомий соціолог Макс Вебер писав, що “поняття політики має надзвичайно широкий сенс і охоплює всі види діяльності самостійного керівництва: говорять про валютну політику банків, про дисконтну політику імперського банку, про політику профспілки під час страйку; можна говорити про шкільну політику, політику міської або сільської общини, політику розумної дружини, яка прагне управляти своїм чоловіком”. Та треба відмітити, що управління здійснюється не в пустому просторі, не святим духом живе політика – надбудова, що визначає базу.
У філософській енциклопедії дається визначення: Політика – сфера діяльності, пов ‘язана з відносинами між класами, націями та іншими соціальними спільностями, ядром яких виступає проблема завоювання, утримання і використання державної влади. Зміст політики визначається інтересами класу або союзу класів. Будь-яка суспільна проблема має політичний характер, якщо її вирішення прямо або опосередковано зв’ язане з проблемою влади. Політика – практичні відносини, ідеологія, що визначається рухом економічних процесів і виступає надбудовою над економічною базою суспільства. Економічні інтереси, врешті-решт, виступають як соціальна причина політичних дій. Політика – концентроване відображення не тільки економічних, але й інших потреб соціальних спільностей, класів, соціальних верств, має істотний вплив на всі структурні елементи надбудови. В таких визначеннях політики не надто ясно з’ясовано її суть. Ще в кінці XIX ст. американський політик Роберт Лафоллет твердив, що політика – це економіка в дії. Звичайно, під політикою розуміють не тільки якусь більш або менш самостійну (не економічну) сферу суспільного життя, але й процес певних взаємовідносин між різними суб’єктами політики – державою і громадянином, соціальними спільностями: класами, націями, політичними партіями. Макс Вебер завжди визнавав, що “політика означає прагнення до участі у владі або впливати на розподіл влади чи то між державами, чи то всередині держави, між спільностями людей, яких держава спілкує, об’єднує”. Ідея влади широко відома з найдавніших часів.
У питанні визначення поняття політики в суспільствознавстві Заходу сформувались дві основні позиції.
Одна з позицій – традиційна. Політика визначається через суть і зміст діяльності держави, через участь людей в здійсненні або опануванні державної влади. Політика – наука про державу, більш давня і водночас більш близька до здорового глузду. Політика як наука бере початок від Арістотеля, для якого політика є вивчення управління містом (полісом), державою. Розвиток національних держав посилив таку позицію у визначенні суті політики, як соціального явища і науки. Політика – пізнання всього, що має стосуватися мистецтва управляти державою і вести стосунки, зв ‘язки з іншими державами. Найпоширеніша на Заході концепція політичної соціології визначає політику як науку про владу, про управління, про авторитет, про командування в усіх людських спільностях і соціальних групах, а не тільки у національному суспільстві (Макс Вебер, Моріс Дюверже, Гарольд Лассуел, Роберт Даль та ін.). Політика створює особливу сферу суспільного життя, яку точніше іменувати державно-владною, і реалізується в ній. Вплив політики на економіку, культуру і вплив економіки на політику та ін. розглядається як взаємодія різних сфер суспільного життя.
Друга позиція. Політика визначається як певний вид соціальної діяльності, не обов ‘язково поєднаної з державною владою. Ряд політологів Заходу вважають, що політика є спосіб з’ ясування і упорядкування суспільних справ, що особливо стосуються розподілу дефіцитних ресурсів, принципів, за якими здійснюється розподіл ресурсів, засобів, завдяки яким люди або соціальні спільності мають і тримають контроль над ситуацією. Влада і держава, в межах другої позиції погляду на політику, не розглядаються апріорно, як щось відмінне від влади та інших соціальних спільностей людей; якщо відмінність і є, то порівняння вивчення влади в усіх соціальних спільностях людей дає можливість їх виявляти. Це означає, що політика є, насамперед, суспільна діяльність, звернена на соціальні і матеріальні взаємовідносини людей, яка одержує різноманітні відображення у різних сферах і постійно змінюється. Аналізуючи політику як соціальне явище, варто мати на увазі, що в суспільстві зі складною соціальною структурою і за наявності публічної влади – держави, важко знайти явища і процеси абсолютно вільні від політичних відтінків, оскільки більшість з них пов’ язана з інтересами тих або інших соціальних спільностей, верств, класів, що борються за завоювання або утримання влади. Інша справа, міра “політичності” є різною. Найсильніша міра “політичності” – в сфері законодавчій і виконавчій, діяльності органів державної влади, в органах, що забезпечують національну безпеку, а також в діяльності політичних партій, суспільно-політичних рухів, масових громадських і суспільних об’ єднань та деяких професійних спілок, творчих добровільних товариств.
Отже, визначення поняття і суті політики дають можливість зробити висновок, що політика не створює особливу сферу суспільного життя, але й не заперечує наявності власної державно-владної сфери, інтегрує різні сторони явищ, але й не зводиться до жодного з них. Політика має свою якісну визначеність, складність і багатогранність. Політика, по-перше, – наука державного управління, по-друге, види, наміри і мета владних структур та їх дії нерідко приховують інші, взагалі самобутні образи, способи дії. Політик – розумний і спритний (не завжди чесний) державний діяч, скритна і хитра людина, яка вміє схиляти всі діла на свій бік, на свою користь, до речі, може і вчасно збрехати заради досягнення мети. Але якщо розглядати політику як участь у справах держави, визначення форм і завдань, змісту діяльності держави, якщо визначати політику як відносини між соціальними спільностями, класами, націями, і якщо визначати політику як концентроване відображення економіки, то в усіх визначеннях виділяються різні аспекти політики, що свідчать про багатство змісту поняття політики і його інтегрований характер.
Функціонування політики в суспільстві, її суспільне буття визначається суспільством, державою, владою і змістом, суттю самої політики, універсальними і незмінними властивостями або принципами її існування, що склалися історично. Їх сукупність і взаємні відносини становлять основу суспільного буття політики. Суспільне буття політики визначається двояко: загальними властивостями політики, що склалися історично, і конкретними умовами суспільного життя і розвитку, реальними властивостями самої політики, суспільствами і особливостями їх розвитку. Універсальні властивості політики: функціонування політики в межах специфічного політичного процесу – одного із суспільних процесів чітко визначеної структури (замкнутого суб’єктом процесу і його об ‘єктом – метою). Імовірнісний характер такого політичного процесу і політики неминучий: неповний і умовний характер інформації, необхідної для проектування і реалізації політики, імовірнісні і інформаційні фактори обумовлюють можливість політичних ілюзій і утопій – постійних супутників політики і водночас обов’ язковою є актуалізація політики, її орієнтація на першочергову і необхідну мету та раціоналізація, прагнення найефективніших рішень проблем. Мова йде, зрозуміло, про політику, що реально спрямована на досягнення бажаних результатів. Отут-то політика виступає як процес, що визначає мету, як царство мети, доцільності діяльності, що здійснюється в декількох напрямках і аспектах: загальноісторичному, тому що політика різних епох відрізняється змістом, метою, учасниками політичного процесу. Олітика – перша в історії глибока соціальна революція, що змінила загальний напрям суспільного розвитку, поклала початок економічному суспільству, де економічний інтерес, надбання і нагромадження багатства – головна мета і основний рушій особистої і суспільної активності людей. У визначенні суті політики виходили з того, що суспільство формується в процесі спільної діяльності і творчості людей, обміну між ними.
Звичайно ж, основне покликання і призначення держави та її політики є саме досягнення врівноваження, стабільності існуючого суспільного устрою. Якщо ж суспільний устрій перестає відповідати об’ єктивним потребам прогресу, то держава і її політика стає гальмом розвитку і виникає потреба в перетвореннях (політична революція). Ось чому поняття Політика, політичне, що часто використовуються далеко не однозначно при визначенні предмету науки про політику – це чітке наукове розуміння природи політичного, і науки про політику – політології – теоретичне відображення політичної сфери суспільного життя, на відміну від економічної, соціальної, ідеологічної, духовної та ін.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)