Політологія – Логвина В. Л. – 1. Природа, ознаки і функції держави

Загальні положення

В уявленні будь-якої людини держава – це ті органи, установи, організації, що видають закони, встановлюють певний порядок і стежать за його виконанням, а якщо потрібно, то і застосовують силу. Держава визначає все наше життя: встановлює розміри зарплати, стипендії, пенсії, відпустки, цін, податків і та ін. Це побутове, повсякденне, звичайне уявлення про державу. Воно хоч і правильне, але не повне. А суспільство, передусім, цікавить, якою повинна бути держава, а не якою вона вже є. Чому вона побудована так, а не інакше, чи відповідають її функції потребам сьогодення, як зробити її кращою і гуманнішою?

Відповідь на всі ці питання можна отримати тільки в результаті наукового аналізу держави.

План лекції

1. Природа, ознаки і функції держави.

2. Устрій сучасної держави.

3. Громадянське суспільство і правова держава.

1. Природа, ознаки і функції держави

Держава є центральним інститутом політичної системи суспільства. В її діяльності концентрується основний вміст політики.

Саме поняття “держава” зазвичай вживається в двох значеннях. У широкому сенсі – це країна, суспільство, народ, що розташовані на певній території і представлені органами вищої влади. В цьому значенні зазвичай говорять про німецьку, англійську, українську держави.

У вузькому, власному значенні термін “держава” означає організацію, що має верховну владу на певній території.

Держава має ряд ознак, що допомагають виявити її суттність.

По-перше, відокремлення публічної влади від суспільства, її розбіжність з організацією усього населення, поява верств професіоналів-управлінців.

По-друге, суверенітет, тобто верховна влада, на певній території. На відміну від різноманітних організацій, що володіють певною владою над людьми, держава володіє вищою владою, рішення якої обов’язкові для всіх громадян.

По-третє, держава має територію, чітко обмежену державним кордоном. Закони і повноваження держави розповсюджуються на людей, що проживають на цій території. Держава будується за територіальним принципом.

По-четверте, держава володіє монополією на законне застосування сили і фізичного примушення. Вона може не тільки обмежити свободу людини, а й навіть фізично знищити її. Для цього у держави є спеціальні засоби: зброя, армія, поліція, служба безпеки, суд, прокуратура.

По-п’яте, держава має виключне право на видання законів і норм, обов’язкових для усього населення.

По-шосте, державною прерогативою є стягнення податків і зборів, що необхідні для отримання численних державних службовців і матеріального забезпечення державної політики.

Ці ознаки відрізняють державу від інших організацій і об’єднань, але не розкривають її зв’язки з суспільством і фактори, що лежать в основі її виникнення і еволюції.

Які ж причини виникнення держави? Щоб повно і аргументовано відповісти на ці питання, студентам бажано було б звернутися в тому числі і до історичної літератури. Ми ж намагатимемося відповісти на це питання з точки зору різноманітних політологічних підходів.

Отже існує декілька точок зору на питання про причини виникнення держави.

Більшість дослідників сходяться на тому, що держава з’явилася в результаті розкладу родоплемінного ладу, появи верств управлінців-професіоналів та поступового відокремлення в їхніх руках управлінських функцій, ресурсів влади і соціальних привілеїв під впливом цілого ряду факторів. До таких факторів відносять:

– розвиток суспільного розподілу праці, виділення управлінської праці в спеціальну галузь. В результаті розвитку усього суспільства і виробництва, появи додаткового продукту, розширення господарських і зовнішніх зв’язків у суспільства з’явилася потреба в підсиленні управлінських функцій і створенні для цього державних органів;

– виникнення в ході суспільного розвитку приватної власності, класів і експлуатації. Найбільш детально цю точку зору обгрунтовує марксизм, що на перший план в діяльності держави ставить функцію класового пригноблення. Сучасна наука не заперечує важливого впливу виробничих відносин і економічних панівних класів на державу. Але в той час сама його поява і існування не зв’язуються з виникненням приватної власності і появою класів. І те, що спочатку управління здійснювалося безпосередньо всіма членами роду без спеціально уповноважених осіб та установ, пояснюється зовсім не тим, що суспільство було вільне від класів, а незначним обсягом і простотою суспільних відношень. Більш того, немало держав Сходу виникли й існували на базі так званого “азійського” засобу виробництва, основою якого була суспільна власність і відсутність рабів;

– завоювання одних народів іншими. Існує точка зору, за якою держава виникає не внаслідок внутрішнього класового розшарування, як стверджує марксизм, а в результаті зовнішнього і політичного насильства, що поглиблює соціальну нерівність і приводить до утворення класів та експлуатації. Автори цієї теорії – Ф. Опенгеймер і Л. Гумплович. Вплив завоювань на утворення і розвиток держави має місце, але його не треба абсолютизувати, упускаючи з виду інші, інколи і більш важливі фактори;

– демографічні фактори. Передусім зростання чисельності і густоти населення, перехід народів від кочового до осілого способу життя, упорядкування шлюбних стосунків;

– психологічні фактори. При цьому держава розглядається як плід людського розуму, який було досягнуто під впливом певних потреб і емоцій людини. Деякі вчені вважають, що потужним мотивом створення держави був страх перед агресією з боку інших людей, побоювання за життя, свободу і майно. Інші ставлять на перший план людський розум, що прийшов до висновку про необхідність створення спеціального органу – держави, здатного краще забезпечити природні права людей, ніж їхні традиційні, додержавні форми співжиття;

– антропологічні фактори. Вони означають, що державна форма організації має коріння в самій суспільній природі людини. Вона виникає в результаті розвитку людської природи і за допомогою права вносить в життя людей справедливі моральні начала.

Дослідження показали, що держава виникає, розвивається під впливом цілого ряду факторів, і виокремлення будь-якого одного майже неможливе.

Історія держави – складний і багатогранний процес, опосередкований багатьма історичними й регіональними особливостями кожної епохи, специфікою локальних цивілізацій та іншими факторами. Тим не менше уявляється можливим виділити декілька основних етапів еволюції держави.

Перший етап – рання стадія становлення держави, де зберігаються залишки первісної демократії, чергуються республіканські і монархічні форми правління. У суспільстві існує розподіл на вільних і не вільних. При цьому вільні діляться на класи з очевидним бажанням на керуючу верхівку і підлеглі низи, а також напіввільних громадян. Дві функції держави характеризують цей період. Улаштування загальних справ у суспільстві вільних і домінування по відношенню до поневолених.

Другий етап – Середньовіччя і початок нового часу (XVI ст.). Зберігається сильна деспотична влада з домінуванням відношень панування і володіння. Однак до цього часу процес нової політичної організації суспільства зайшов вже достатньо далеко. З’явилося саме поняття “держава”, а в науковій літературі – поняття “республіка”. В XVI ст. остаточно визначається поняття держави.

Третій етап – закріплення на Сході монархічних і імперських форм держави, завершення процесу утворення загальнонаціонального ринку, мовної і культурної консолідації більшості країн. Активізація ідеї громадянського розвитку суспільства. Створення і розпад багатонаціональних імперій.

Четвертий (сучасний) етап еволюції держави відзначений розширенням федеративних і конфедеративних процесів, боротьбою за і проти таких об’єднань і появою умов для нової сучасної державності. Ці умови включають: поглиблення демократичного процесу, створення основ громадянського суспільства і правової держави, формування динамічних механізмів стабілізації держави.

Існує також інший підхід до історії розвитку державності.

Якщо розглядати цей процес з точки зору особливостей взаємовідносин держави і особи, втілення в державному устрої раціональності, принципів свободи і прав людини, то можна виділити тільки два глобальних етапи її розвитку: традиційний і конституційний, а також проміжні стадії, що поєднують риси традиційних і конституційних держав.

Традиційні держави виникли й існували здебільшого стихійно, на основі звичаїв і норм, що йдуть корінням у глибоку стародавність. Типовим втіленням такої держави є монархії.

Конституційний етап у розвитку держави зв’язаний з його підпорядкованістю суспільству і громадянам, з конституційною визначеністю сфери державного втручання, з правовою регламентацією всієї діяльності держави і створенням гарантій прав людини.

Конституційні держави істотно відрізняються від держав традиційних за засобами формування, внутрішньою будовою і функціями.

Більшість сучасних держав будуються і функціонують на базі конституції.

Конституція – це система зафіксованих у спеціальному документі відносно стабільних правил, що визначають устрій держави, її організацію, засоби політичного волеутворення, прийняття рішень, а також положення особи в державі.

У сучасних демократичних державах конституції зазвичай складаються з двох частин. В першій визначаються норми взаємовідносин громадян і держави, права і свободи особи. У другій частині описується характер держави, статус різноманітних властей, правила взаємовідносин парламенту, президента, уряду і суду, а також структура і порядок функціонування органів управління.

Перші конституції були прийняті у 1789 р. в США, у 1791 р. у Франції, Польщі. Однак ряд документів, що носять характер конституційних актів, з’явився ще раніше – у 1215, 1628, 1679, 1689 рр. у Великобританії.

Конституція потрібна для регулювання політичного життя впродовж тривалого періоду, але реальна тривалість їхньої чинності в різноманітних країнах не однакова. Наприклад, Франція пізнала вже 16 конституцій, а в США досі діє їхня перша конституція, в яку внесено всього лише 26 поправок. Однак більш ніж 200-річне існування конституції США не означає, що вона не зазнала значних модифікацій відповідно до вимог часу. Конституційні новації виявилися тут не стільки в прийнятих поправках, скільки в модифікації тлумачення ряду статей Основного Закону Верховним федеральним судом Америки, що наділений правом прийняття остаточних рішень з інтерпретації закону.

Наявність демократичної конституції – важливий показник конституційності держави лише в тому випадку, якщо вона реально втілена в державній організації і безперечно виконується органами влади і громадянами.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Політологія – Логвина В. Л. – 1. Природа, ознаки і функції держави