11.3.1. Глобальний процес демократизації Трансформація недемократичних політичних режимів і перехід до демократії значної кількості держав – це одна з найсуттєвіших складових сучасного світового політичного процесу, який переживає третю і найпотужнішу хвилю демократизації (табл. 11.2).
Послідовність етапів посттоталітарної трансформації є приблизно однаковою в усіх країнах, але їх тривалість та інтенсивність неабияк залежать від типу переходу, а останній, отже, залежить від типу або способу, а також швидкості заміни старих еліт
Послідовність етапів посттоталітарної трансформації є приблизно однаковою в усіх країнах, але їх тривалість та інтенсивність неабияк залежать від типу переходу, а останній, отже, залежить від типу або способу, а також швидкості заміни старих еліт
Здійснюючи перехід до демократичного суспільства з соціально орієнтованою ринковою економікою та плюралістичною політичною системою, Україна натрапила на низку об’єктивних та суб’єктивних чинників, які суттєво ускладнили трансформаційний перехід. Подамо основні. Перехід до демократії здійснюється від
12.1.Конституція України – основний закон держави 12.2Органи державної влади 12.3.Система стримувань і противаг 12.4.Система місцевого самоврядування 12.1. Конституція України – основний закон держави Основним законом держави, який закріплює її суспільний і державний устрій, права,
12.1.Конституція України – основний закон держави 12.2Органи державної влади 12.3.Система стримувань і противаг 12.4.Система місцевого самоврядування 12.1. Конституція України – основний закон держави Основним законом держави, який закріплює її суспільний і державний устрій, права,
Шляхи формування, правовий статус та повноваження органів державної влади в Україні визначають Конституція та відповідні закони України (рис. 12.1). Законодавча влада Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Вона складається з
Шляхи формування, правовий статус та повноваження органів державної влади в Україні визначають Конституція та відповідні закони України (рис. 12.1). Законодавча влада Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Вона складається з
Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. До складу Кабінету Міністрів входять Прем’єр-міністр України, перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри, міністри. Прем’єр-міністра призначає Президент за згодою більшості від конституційного складу Верховної Ради.
Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. До складу Кабінету Міністрів входять Прем’єр-міністр України, перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри, міністри. Прем’єр-міністра призначає Президент за згодою більшості від конституційного складу Верховної Ради.
Основою стабільного функціонування системи державної влади демократичної держави є система стримувань і противаг, яка забезпечує взаємну підконтрольність різних гілок і центрів державної влади та запобігає концентрації влади в одній гілці чи в руках однієї
Невід’ємною ознакою демократичної правової держави є наявність системи місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування – гарантоване право і реальна здатність місцевих територіальних громад самостійно, незалежно й ефективно вирішувати питання місцевого значення в межах визначених законом повноважень
13.1.Сутність, передумови виникнення, ознаки та функції політичних партій 13.2.Типологія партійних систем 12.3.Становлення та розвиток багатопартійності в Україні 13.1. Сутність, передумови виникнення, ознаки та функції політичних партій Соціальна диференціація суспільства, його поділ на величезну кількість
13.1.Сутність, передумови виникнення, ознаки та функції політичних партій 13.2.Типологія партійних систем 12.3.Становлення та розвиток багатопартійності в Україні 13.1. Сутність, передумови виникнення, ознаки та функції політичних партій Соціальна диференціація суспільства, його поділ на величезну кількість
Зазвичай демократичні країни мають чимало зареєстрованих політичних партій. Проте реальний вплив на розробку державних курсів має меншість із них. Тому саме ці впливові політичні партії, що беруть реальну участь у боротьбі за владу, за
Рух до політичного плюралізму та багатопартійності в Україні, в якій, як у всьому СРСР, була однопартійна система, розпочався у другій половині 80-х років XX ст., у роки перебудови. У цей час у прибалтійських республіках
14.1.Поняття та типологія виборів 14.2.Демократичні принципи виборів 14.3.Типологія виборчих систем 14.4.Характеристика виборів і виборчої системи України 14.1. Поняття та типологія виборів У сучасних демократичних державах основним способом утворення органів державної влади став інститут демократичних
14.1.Поняття та типологія виборів 14.2.Демократичні принципи виборів 14.3.Типологія виборчих систем 14.4.Характеристика виборів і виборчої системи України 14.1. Поняття та типологія виборів У сучасних демократичних державах основним способом утворення органів державної влади став інститут демократичних
14.1.Поняття та типологія виборів 14.2.Демократичні принципи виборів 14.3.Типологія виборчих систем 14.4.Характеристика виборів і виборчої системи України 14.1. Поняття та типологія виборів У сучасних демократичних державах основним способом утворення органів державної влади став інститут демократичних
Результати голосування, представництво політичних сил в органах державної влади, а, відповідно, і напрям державної політики, значною мірою залежать не лише від ідеологічних орієнтацій та уподобань виборців, а й від типу виборчої системи, яку застосовують
Результати голосування, представництво політичних сил в органах державної влади, а, відповідно, і напрям державної політики, значною мірою залежать не лише від ідеологічних орієнтацій та уподобань виборців, а й від типу виборчої системи, яку застосовують
15.1.Міжнародні відносини та зовнішня політика держави: сутність, види, принципи та суб’єкти 15.2.Міжнародні конфлікти: поняття, причини, засоби та методи врегулювання 15.3Україна в системі міжнародних відносин 15.1. Міжнародні відносини та зовнішня політика держави: сутність, види, принципи
15.1.Міжнародні відносини та зовнішня політика держави: сутність, види, принципи та суб’єкти 15.2.Міжнародні конфлікти: поняття, причини, засоби та методи врегулювання 15.3Україна в системі міжнародних відносин 15.1. Міжнародні відносини та зовнішня політика держави: сутність, види, принципи
Функціонування сучасного міжнародного товариства неможливе без протистояння позицій і поглядів, притаманних певним суб’єктам. Тлумачення певних питань, наявних у практиці міжнародних відносин, отримують відмінні оцінки з боку учасників процесу. Логічним наслідком цього є суперечності та
Глобальний характер змін, які безпосередньо вплинули на міжнародний статус України й визначають її місце у світовому співтоваристві, зумовлений основними чинниками: руйнуванням системи балансу сил, що була за часів “холодної війни”; домінуванням СІ1ІА як єдиної
16.1.Поняття та структура національної безпеки України 16.2.Система забезпечення національної безпеки України У сучасному світі проблему національної безпеки виділено в окрему галузь політичної науки та політичної діяльності, значення якої постійно зростає. Від рівня національної безпеки
16.1.Поняття та структура національної безпеки України 16.2.Система забезпечення національної безпеки України У сучасному світі проблему національної безпеки виділено в окрему галузь політичної науки та політичної діяльності, значення якої постійно зростає. Від рівня національної безпеки
Для реалізації державної політики національної безпеки, захисту національних інтересів в усіх сферах суспільного і державного життя створюється система забезпечення національної безпеки України. Реалізація сучасної концепції національної безпеки значною мірою залежить від комплексного використання економічних,
17.1.Сутність правової політики 17.2.Суб’єкти й основні форми реалізації правової політики 17.1. Сутність правової політики Перейшовши на шлях розвитку та становлення суверенної, правової, соціальної демократичної держави, формування громадянського суспільства, орієнтуючись на окреслені світовою спільнотою демократичні
17.1.Сутність правової політики 17.2.Суб’єкти й основні форми реалізації правової політики 17.1. Сутність правової політики Перейшовши на шлях розвитку та становлення суверенної, правової, соціальної демократичної держави, формування громадянського суспільства, орієнтуючись на окреслені світовою спільнотою демократичні
Правова політика поєднує різноманітні аспекти й напрями політичної діяльності певних суб’єктів у галузі права, його творення, тлумачення, застосування. Українську правову політику як органічну складову суспільно-державної політики формують Президент України, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Конституційний
18.1.Сутність, особливості та механізми реалізації правоохоронної політики держави 18.2.Правоохоронні, правозахисні, судові органи та їх роль у реалізації державної правоохоронної політики (державної політики у сфері правоохорони ) 18.1. Сутність, особливості та механізми реалізації правоохоронної політики
18.1.Сутність, особливості та механізми реалізації правоохоронної політики держави 18.2.Правоохоронні, правозахисні, судові органи та їх роль у реалізації державної правоохоронної політики (державної політики у сфері правоохорони ) 18.1. Сутність, особливості та механізми реалізації правоохоронної політики
Реалізація державної політики у сфері правоохорони здійснюється через систему правоохоронних, правозахисних органів та через органи правосуддя. Гарантією правопорядку і законності є правоохоронна діяльність держави, що здійснюється через систему органів внутрішніх справ на трьох рівнях
19.1.Історичне підгрунтя розуміння поліції 19.2.Розуміння поняття “поліції.” у контексті ОВС 19.3.Розуміння поняття “міліції” у контексті ОВС 19.4.Рівень забезпечення міліцією прав і свобод громадян 19.1. Історичне підгрунтя розуміння поліції Важливу роль у соціально-політичному і політико-правовому
19.1.Історичне підгрунтя розуміння поліції 19.2.Розуміння поняття “поліції.” у контексті ОВС 19.3.Розуміння поняття “міліції” у контексті ОВС 19.4.Рівень забезпечення міліцією прав і свобод громадян 19.1. Історичне підгрунтя розуміння поліції Важливу роль у соціально-політичному і політико-правовому
Термін поліція варто застосовувати у двох значеннях: по-перше, поліція – це державний апарат, обов’язками якого є охорона громадського порядку та правопорядку, що е універсальним апаратом примусу і в більшості країн називається поліцією; по-друге, термін
Окрім поліції, в деяких державах світу є аналогічний соціальний інститут – міліція. Міліція об’єднувала такі поняття як “війна”, “військова служба”, “войовничість”. В епоху Просвітництва термін означав “озброєний народ, що самостійно, без підтримки на органи
Забезпечення прав і свобод громадян у службовій діяльності поліції (міліції) – проблема складна й актуальна, вона з суто філософсько-правової, етичної все більше переміщається в політичну площину, про що свідчить низка нормативно-правових документів міжнародного рівня.
20.1.Посилення міжнародної злочинності – один із негативних наслідків глобалізації 20.2.Міжнародні політико-правові підстави протидії транснаціональній злочинності 20.3.Основні види міжнародної злочинності, їх витоки та різнорівневий політичний вплив. Компетенції та завдання ОВС, інших правоохоронних органів України у
20.1.Посилення міжнародної злочинності – один із негативних наслідків глобалізації 20.2.Міжнародні політико-правові підстави протидії транснаціональній злочинності 20.3.Основні види міжнародної злочинності, їх витоки та різнорівневий політичний вплив. Компетенції та завдання ОВС, інших правоохоронних органів України у
Основні рекомендації щодо організації протидії транснаціональній організованій злочинності (ТОЗ) було вироблено міжрегіональною підготовчою нарадою у Відні в лютому 1988 p., напередодні проведення Восьмого Конгресу ООН. Полягали вони у ствердженні необхідності: – ратифікації та здійснення
Одним із найсерйозніших різновидів ТОЗ нині є тероризм. В умовах глобалізаційних процесів це явище все активніше впливає на стан нинішньої цивілізації, а в низці регіонів світу стало справжнім лихом для населення та урядів. Окреслення
Основна література 1. Адміністративне право України: Підруч. / Ю. П. Битяк, В. М. Гара – щук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
Абдикація – добровільна відмова від влади, відречення від престолу. У сучасній політології цей термін частіше трапляється при вивченні процесів трансформації політичних режимів. Абдикація прискорює перехід до демократії, оскільки з часу відмови від влади старої