Політичні системи світу – Кириченко В. М. – Тема 8. Політичні партії та партійні системи
8.1. Політичні партії: поняття, сутність, функції
Особливе місце у політичній системі суспільства, поряд із державою і місцевим самоврядуванням, займають політичні партії, які є неодмінним атрибутом представницької демократії. Партії є активними учасниками політичного життя, а партійна конкуренція часто визначає напрями розвитку держави. На сучасному етапі партії у тому чи іншому вигляді існують у всіх країнах світу. Через партії та суспільно-політичні організації і рухи відбувається участь народу в управлінні суспільними справами. Виражаючи інтереси різних соціальних спільнот, партії стають свого роду сполучною ланкою між державою та громадянським суспільством. Таким чином, певною мірою усувається монополізм держави як політичного органу управління суспільством. Народ має можливість делегувати свої повноваження не лише державним політичним інститутом (президент, парламент, уряд тощо), а й політичним партіям. Цим досягається можливість контролю народу за політичною владою кількома шляхами, що водночас через конкуренцію державних політичних інститутів та політичних партій сприяє зростанню їх відповідальності перед народом.
Однак партії не відразу стали повноправним політичним інститутом, здатним впливати на державну владу. Процес їх формування і функціонування має складну багатовікову історію, партії та партійні системи є результатом тривалої соціально-економічної та суспільно-політичної еволюції суспільства.
Перші політичні утворення, які відомі історії, виникли у Стародавній Греції і Стародавньому Римі. Водночас виникає і сам термін “партія”, який у перекладі з латинської мови означає “частина”, “група”. Цим словом найчастіше позначали тимчасові об’єднання вільних громадян для підтримки певних знатних осіб, сімей.
Попередники сучасних політичних партій з’явилися наприкінці XVII – початку XVIII ст. у країнах Західної Європи й Північної Америки в результаті виникнення політичного конфлікту між аристократією та буржуазією. Політичні партії як масові організації виникли у другій половині XIX ст., що пов’язано зі зростанням робітничого руху. Робочий клас створював політичні партії для захисту своїх корінних інтересів. З цього часу політичні партії починають не лише вести ідеологічну роботу в суспільстві, але й відкрито боротися за владу, з метою реалізації своїх програмних цілей (економічних, політичних, ідейно-теоретичних, моральних тощо).
Необхідно зазначити, що процес створення сучасних масових політичних партій відбувався одночасно з формуванням представницьких інститутів і поширення виборчого права, тобто з переходом більшості країн світу до прямих, рівних і загальних виборів при таємному голосуванні.
У розвитку партій як суб’єктів політичної діяльності М. Вебер вирізняв три етапи: аристократичні групи політичної еліти, політичні клуби і масові партії. У науковій літературі відзначається, що в дійсності всі три етапи пройшли тільки дві англійські партії: ліберальна партія, яка виникла у 1861 р. на базі утвореного раніше політичного клубу вігів і консервативна партія, яка виникла у 1867 р. на базі політичного клубу торі. Більшість сучасних політичних партій сформувалися одразу як масові партії. Крім того, політичні реалії призвели до того, що на зміну класовим партіям прийшли партії, які проголосили себе прибічниками загальнонародних інтересів.
При визначенні сутності партії політологи виокремлюють три основні підходи:
1) партія – це спільнота людей, які добровільно об’єдналася навколо єдиних ідеологічних цінностей;
2) партія – це структурно оформлена організація певного суспільного класу чи соціальної групи, яка виражає їх інтереси;
3) партія – це громадська організація, інститут політичної системи державної влади.
Отже, за своєю сутністю політична партія є громадсько-політичною організацією, тобто добровільним об’єднанням певних соціальних груп і верств населення з метою здобуття, утримання й використання державної влади. Ця обставина визначає особливу роль партії у політичній системі більшості держав.
Щодо тлумачення поняття “політична партія” серед політологів і правознавців немає єдиної думки. Так, точне правове визначення політичної партії дається у відповідних законах конкретних країн і характеризується істотною варіативністю. Наприклад, в Україні поняття “політична партія” визначається у Законах України “Про об’єднання громадян” 1992 р. та “Про політичні партії в Україні” 2001 р. Попри те враховуючи спільні ознаки, які характеризують партію, можна дати наступне визначення поняттю “політична партія”.
Політична партія – це добровільне й організаційне оформлене об’єднання громадян, яке виражає спільні інтереси, потреби і цілі певної соціальної групи і прагне їх задовольнити шляхом здобуття, утримання й використання державної влади.
Політичні партії утворюються з різних причин. Це насамперед незадоволення частини суспільства існуючим становищем у державі, наявність певних інтересів у деяких соціальних груп, наявність різних поглядів щодо політичного устрою суспільства та інших політичних питань, необхідність захисту національних, регіональних, а іноді і релігійних інтересів тощо.
Головне завдання політичної партії полягає у тому, щоб перетворити багатоманітність інтересів різних соціальних спільнот у сукупний політичний інтерес шляхом застосування певної ідеології, спрямованої на захист цих інтересів. На основі обраної ідеології визначається політична доктрина партії, яка формулює її політичні цілі, втілювані у програму. Партії є одним із базових інститутів сучасного суспільства, вони активно впливають на діяльність органів державної влади, економіку, соціальні процеси, відносини між країнами.
Суспільно-політична роль партій та їх вплив на політичну систему й суспільство загалом виявляється через їх функції.
Функції політичних партій – це основні напрями її діяльності, обумовлені цілями і завданнями, що стоять перед нею.
Сучасні політичні партії виконують різноманітні функції, основними з яких є:
– функція представництва інтересів, Тобто партія виявляє, формулює та обгрунтовує інтереси тих соціальних груп, верств і класів, яких вона представляє на державному рівні;
– функція розробки політичного курсу, Тобто партія бере участь у розроблені, формуванні та здійсненні політичного курсу держави, вирішенні існуючих у суспільстві проблем;
– функція рекрутування (поповнення) нових членів, Тобто партія здійснює заходи щодо залучення до свого складу нових членів, проводить роботу з виховання активістів, підбір лідерів та їх висування на керівні посади як у партійному апараті, так і у державних органах і громадських організацій;
– ідеологічна функція, Тобто партія розробляє політичну ідеологію та пропагандує її не тільки з позиції своїх членів і прихильників, а й у суспільстві в цілому;
– політична функція, Тобто партія бере участь у боротьбі за владу в державі шляхом участі у виборах до представницьких структур з метою реалізації своїх партійних програм чи передвиборчих платформ;
– комунікативна функція, Тобто встановлення і підтримка ефективного зворотнього зв’язку між керівництвом партії і суспільством загалом;
– інтеграційна функція, Тобто партія проводить роботу щодо об’єднання політичних сил у суспільстві. В умовах становлення національних держав партія нерідко здійснює функцію національної інтеграції.
Існують і інші функції політичних партій. Обсяг і зміст цих функцій значною мірою визначаються типом політичного режиму, нормами конституційного законодавства, а також характером сформованої у суспільстві партійної системи.
При цьому необхідно зазначити, що чим ширший обсяг функцій виконує політична партія, тим відчутніший її вплив на суспільне і політичне життя, тим привабливіша вона для громадян. Але завжди критерієм функціональної діяльності політичної партії повинні бути досягнуті нею політичні, економічні, соціальні результати відповідно до цілей, які вона ставила, а також задоволення інтересів тих соціальних верств і груп населення, які вона представляє.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)