Політична історія України – Танцюра В. І. – Зміна державницької концепції
У ставленні до проблеми української державності склались три соціальних групи. Ідею суверенності УНР підтримувала національно свідома інтелігенція, частина патріотично налаштованого селянства. Однак в суспільній думці домінували не вони. Робітничий клас, ліворадикальна інтелігенція і більшість селянства, висуваючи соціальні вимоги, були на боці радянської Росії. Прихильниками входження до складу єдиної не більшовицької Росії були буржуазія, середній клас та певний прошарок заможного селянства. Не менш строкатою була й етнополітична картина. Переважаюча частина росіян вимагала єдності Українських земель з Росією. При цьому пролетаріат сподівався на створення радянського ладу, а представники заможних верств орієнтувалися на парламентську демократію за західним зразком. Етнічні поляки Правобережжя й Західної України мріяли про возз’єднання з Польщею. Розкол був і серед єврейської меншини України: одні підтримували більшовицьке гасло інтернаціоналізму, інші – єдиної й неподільної Росії.
Розмежування політичних сил відбувалося за кількома напрямами:
– між новоствореною державою і суспільством;
– класовий розкол, в тому числі серед селянства;
– розмежування українських політичних сил на чотири ідеологічні табори;
– міжнаціональний розкол, внаслідок якого основні національні меншини не підтримали створення української державності;
– розкол на Захід і Схід, який ментально й політично розділив українців, не давши реалізувати ідею соборності.
Ситуацію ускладнювало й те, що більшість населення майже не була поінформованою щодо політичних програм сил, які боролися за владу, тому підтримка демократичних лідерів була слабкою.
Якщо, наприклад, лідер ЗУНР Є. Петрушевич наголошував на необхідності запровадження демократичних основ державотворення, то лідери УПСР і УСДРП дотримувалися протилежних позицій. Українські есери орієнтувалися на радикалізм збурених мас, відкидали будь-яку можливість участі ліберально-буржуазних партій у державній політиці, а українські соціал-демократи обстоювали курс на самостійність УНР і демократичні реформи, зокрема, обрання парламенту населенням країни.
У серпні 1919 р. дипломати УНР за кордоном доповідали: держави Заходу можуть визнати УНР, якщо її структури функціонуватимуть на принципах демократизму. Крім того, немало керівників повстансько-партизанського руху відмовлялося від прорадянських поглядів, не заперечуючи можливості перемоги демократичних цінностей. Несоціалістичні партії взагалі вважали ідею “трудових рад” проявом більшовизму, яка відмежовувала від державницької діяльності найбільш освічені, культурні групи населення. Наполегливо вони виступали проти принципу “соціалізації землі”, який, на їхню думку, цілком ігнорував структуру та звичні норми українського села, вносив у суспільство небезпечну дестабілізацію.
Related posts:
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Зміна геополітичного становища України Повоєнне півстоліття було надто складним в історичній долі українського народу. Особливості його політичного життя визначали різноспрямовані процеси і тенденції. Чи не вперше майже всі етнічні українські землі були зібрані в одній державі. Україна, хоч і частково, стала суб’єктом міжнародного права. У спрямуванні до індустріального суспільства розвилася її економіка Але тоталітарний радянський режим послідовно винищував ненависне […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 9.1. Створення Української Центральної Ради та її політична діяльність Національна революція 1917-1920 pp. тісно пов’язана з історією українського народу, випливає із закономірностей багатовікового розвитку українства, поєднавши національно визвольний і державницький аспекти. її трагічні наслідки зумовлені спробами тогочасних лідерів нації розірвати пов’язані між собою складові цілісного революційного процесу, серією тактичних прорахунків, провалом планів, накреслених на початках революційного руху. 9.1. Створення Української Центральної Ради та її […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Умови парламентської діяльності українців Умови парламентської діяльності українців У XX ст. відкрились нові можливості для вирішення українського національного питання шляхом реформ. У Росії в 1906 р. була скликана Державна дума, в Австро-Угорщині у 1907 р. запроваджено загальне виборче право. У чотирьох скликаннях російської Думи, парламенті Австрії українське питання було одним з головних. Особливості боротьби українських національно-визвольних сил на парламентській […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Українські фракції та українське питання в Державних думах Російської імперії Український національний рух досяг суттєвих успіхів на виборах до І та II Державних дум Росії. Так, із 102 депутатів, яких обирали від українських губерній, в І Думу пройшли до 40, а в II Думу – більше 40 свідомих захисників українських інтересів. Враховуючи політичну недосвідченість українських політичних лідерів, неможливість відкрито висувати кандидатів від своїх політичних партій, […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 8.3. Українські фракції в парламентах Росії та Австрії Умови парламентської діяльності українців У XX ст. відкрились нові можливості для вирішення українського національного питання шляхом реформ. У Росії в 1906 р. була скликана Державна дума, в Австро-Угорщині у 1907 р. запроваджено загальне виборче право. У чотирьох скликаннях російської Думи, парламенті Австрії українське питання було одним з головних. Особливості боротьби українських національно-визвольних сил на парламентській […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Політична платформа П. Скоропадського Політична платформа П. Скоропадського Державний переворот 29 квітня 1918 р. відбувся майже безкровно. Згідно з “Законом про тимчасовий державний устрій України” вся влада, зокрема й законодавча, зосереджувалася в руках гетьмана, якого також величали великим князем київським, королем галицьким. Гетьман призначав отамана (голову) Ради Міністрів, затверджував склад кабінету, мав право оголошувати амністію, військовий або надзвичайний стан, […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Українська політична, релігійна думка наприкінці XVI – на початку XVII ст Українська політична, релігійна думка наприкінці XVI – на початку XVII ст. Адаптація до політичних, суспільних і культурних умов Речі Посполитої ускладнювалась провінціалізмом, пасивністю української еліти. Її політичне виховання до 1569 р. відбувалось у процесі вирішення відносно обмеженого кола питань: литовсько-татарських, литовсько-московських взаємин, протистояння між прихильниками самостійності Литви і так званою “польською партією”. Після Люблінської унії […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Міжнародне і внутрішнє становище України на початку 20-х років Період боротьби за державну незалежність у 20-30-ті роки XX cm. змінився наступом на українські державницькі сили, українство загалом. Це був період згортання діяльності, придушування українських політичних сил, позбавлення України реальних прав суб’єкта у внутрішніх справах та в міжнародних і зносинах. 10.1. Формування та утвердження і радянського ладу в Україні Міжнародне і внутрішнє становище України на […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 10.1. Формування та утвердження і радянського ладу в Україні Період боротьби за державну незалежність у 20-30-ті роки XX cm. змінився наступом на українські державницькі сили, українство загалом. Це був період згортання діяльності, придушування українських політичних сил, позбавлення України реальних прав суб’єкта у внутрішніх справах та в міжнародних і зносинах. 10.1. Формування та утвердження і радянського ладу в Україні Міжнародне і внутрішнє становище України на […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 10. Політичні режими на українських землях у 20-30-ті роки XX ст Період боротьби за державну незалежність у 20-30-ті роки XX cm. змінився наступом на українські державницькі сили, українство загалом. Це був період згортання діяльності, придушування українських політичних сил, позбавлення України реальних прав суб’єкта у внутрішніх справах та в міжнародних і зносинах. 10.1. Формування та утвердження і радянського ладу в Україні Міжнародне і внутрішнє становище України на […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Українські фракції в австрійському парламенті та Галицькому сеймі Наприкінці XIX – на початку XX ст. українців в парламенті Австрії та сеймі Галичини налічувалось одиниці. Австро-угорський уряд усіма засобами нацьковував в Галичині поляків на українців, надаючи їм перевагу через використання політики цензів на виборах, призначаючи посадових осіб, неприхильних до українства, забороняючи відкриття українського університету та ін. Після виборів 1907 р. у парламенті Австрії кількість […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Соціалістична течія в українському русі Соціалістична течія в українському русі Особливості політичного становища та соціально-економічного розвитку українських земель обумовили специфіку формування й діяльності українських політичних партій. їх утворення збігалось у часі з формуванням української політичної еліти загалом. Першими виникли партії соціалістичного спрямування. Тривалий час вони домінували кількісно. У жовтні 1890 р. у Львові І. Франко, Н. Левицький, М. Павлик, С. […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Військове будівництво та його роль в національно-державному відродженні України Лютнева революція каталізувала створення різноманітних національних комітетів і організацій в армії, на флотах колишньої імперії. В Петрограді виникла Українська військова рада для формування українізованих частин, яку підтримали матроси й частина офіцерів Морської школи. На Чорноморському флоті серед українців розгорнув організаторську роботу військовий клуб імені І. Сірка. У березні 1917 р. діячі “Братства самостійників” сформували в […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 10.2. Політична система України в 20-ті роки. Становлення тоталітарного режиму Політичні партії в Україні на початку 20-х років. Встановлення комуністичної монопартійної системи Політична система України на початку 20-х років мала в собі ознаки багатопартійності, оскільки на території республіки діяли понад 20 політичних партій та організацій. Однак всі партії, крім КП(б)У – філіалу РКП(б), реальної влади не мали і користувались незначним впливом. На початку 1921 р. […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 14.2 Політичні партії в Україні Одним з головних напрямів політичної трансформації українського суспільства є перехід до багатопартійності. Політичні партії стали обов’язковим елементом нового суспільства, важливим інститутом, без якого неможливе існування представницької демократії в країні. В Україні на початку 2001 р. було зареєстровано понад 110 політичних партій різного політичного спрямування. В політологічній та історичній літературі існує кілька класифікаційних моделей партій: їх […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Правоцентристські націонал-демократичні партії Одним з головних напрямів політичної трансформації українського суспільства є перехід до багатопартійності. Політичні партії стали обов’язковим елементом нового суспільства, важливим інститутом, без якого неможливе існування представницької демократії в країні. В Україні на початку 2001 р. було зареєстровано понад 110 політичних партій різного політичного спрямування. В політологічній та історичній літературі існує кілька класифікаційних моделей партій: їх […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Політична культура доби. Національна символіка Політична культура українців початку XX ст. була міцно опертою на традиції козацьких часів. По всіх регіонах в народній свідомості зберігалась пам’ять про козацькі вольності, плекались ідеали свободи, рівності – як політичної, так і економічної, що було передумовою, важливим чинником поступового згуртування українського суспільства. На козацькому політичному ідеалі формувалося розуміння необхідності спільних дій, зусиль для здобуття […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Праві націонал-радикальні партії Одним з головних напрямів політичної трансформації українського суспільства є перехід до багатопартійності. Політичні партії стали обов’язковим елементом нового суспільства, важливим інститутом, без якого неможливе існування представницької демократії в країні. В Україні на початку 2001 р. було зареєстровано понад 110 політичних партій різного політичного спрямування. В політологічній та історичній літературі існує кілька класифікаційних моделей партій: їх […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 9. Національно-демократична революція в Україні. Боротьба за державність (1917-1920) Національна революція 1917-1920 pp. тісно пов’язана з історією українського народу, випливає із закономірностей багатовікового розвитку українства, поєднавши національно визвольний і державницький аспекти. її трагічні наслідки зумовлені спробами тогочасних лідерів нації розірвати пов’язані між собою складові цілісного революційного процесу, серією тактичних прорахунків, провалом планів, накреслених на початках революційного руху. 9.1. Створення Української Центральної Ради та її […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 8.2. Виникнення українських політичних партій. Розвиток української політичної думки Соціалістична течія в українському русі Особливості політичного становища та соціально-економічного розвитку українських земель обумовили специфіку формування й діяльності українських політичних партій. їх утворення збігалось у часі з формуванням української політичної еліти загалом. Першими виникли партії соціалістичного спрямування. Тривалий час вони домінували кількісно. У жовтні 1890 р. у Львові І. Франко, Н. Левицький, М. Павлик, С. […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 5.2. Політична культура козацтва та його лідерів Формування політичної культури козацтва було поступовим процесом. Поставала вона як певне знання та усвідомлення тогочасних реалій суспільного буття. Симптоматичним виявом її став реформаторський проект (1596) Семерина Наливайка, який пропонував перенести політичний і військовий центр українського козацтва із Запорозької Січі на незаселені землі між Південним Бугом та Дністром, окреслював видозмінену, порівняно з традиційною, модель козацького устрою. […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Непорозуміння між Українською державою та Москвою Акти царського уряду, які обмежували гетьманське правління, не були оприлюднені в Україні, тому в своїй діяльності українське керівництво ігнорувало нав’язуванні обмеження. Зокрема, гетьман не брав до уваги московські плани щодо опису та стягнення до царської скарбниці податків з українського населення (до Москви не надійшло жодної копійки зібраних податків), відрядження до “знатних” міст Гетьманату царських воєвод, […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 9.2. Українська держава гетьмана П. Скоропадського Політична платформа П. Скоропадського Державний переворот 29 квітня 1918 р. відбувся майже безкровно. Згідно з “Законом про тимчасовий державний устрій України” вся влада, зокрема й законодавча, зосереджувалася в руках гетьмана, якого також величали великим князем київським, королем галицьким. Гетьман призначав отамана (голову) Ради Міністрів, затверджував склад кабінету, мав право оголошувати амністію, військовий або надзвичайний стан, […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 5.5. Розпад Гетьманщини “Чорна рада” під Фастовом 27 вересня 1659 р. обрала гетьманом Юрія Хмельницького, але відсутність у нього твердої політичної волі, неврівноваженість характеру зробили його знаряддям у руках старшинських угруповань. За умовами Переяславського договору з Москвою (жовтень 1659 р.) гетьман не мав права без дозволу російського царя виступати з полками в похід, призначати полковників та інших посадових […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 1.2. Політична історія у просторі соціально-гуманітарних наук Традиційні атрибути політичної історії, її сучасну оновлену змістову основу складають такі проблеми, як політичні процеси та їх суб’єкти, держава і механізми здійснення політичної влади, політична культура, політична ментальність, політична еліта та ін. Через розуміння необхідності опанування зазначеної проблематики якраз і відбувається в сучасних умовах відродження й методичне переоснащення політичної історії. Визначаючи предметну специфіку цієї науки, […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Започаткування руху за політичну незалежність України Наприкінці XIX ст. у Західній Україні під впливом радикалізації суспільно-політичного життя активізується політична думка. Член Русько-української радикальної партії Ю. Бачинський у 1895 р. видав знамениту книжку під назвою “Ukraina irredenta” (“Україна уярмлена”). В ній автор першим у вітчизняній суспільно-політичній думці порушив питання про політичну незалежність українського народу в єдиній соборній державі. Бачинський Юліан Олександрович (1870-1940) […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 4.3. Політичне життя в Україні за часів Речі Посполитої Українська політична, релігійна думка наприкінці XVI – на початку XVII ст. Адаптація до політичних, суспільних і культурних умов Речі Посполитої ускладнювалась провінціалізмом, пасивністю української еліти. Її політичне виховання до 1569 р. відбувалось у процесі вирішення відносно обмеженого кола питань: литовсько-татарських, литовсько-московських взаємин, протистояння між прихильниками самостійності Литви і так званою “польською партією”. Після Люблінської унії […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Криза державності. Соціально-політичні наслідки ліквідації ЗУНР Об’єднання УНР та ЗУНР мало скоріше ідеологічний, демонстративний, ніж державно-правовий характер. Соборною Україна існувала формально лише 9 місяців – до 16 листопада 1919 p., бо надто полярним виявилося політико-ментальне середовище в цих регіонах. Внутрішні чвари та неузгодженість у діях обох урядів у зовнішній та внутрішній політиці сприяли формуванню у світі негативного ставлення до України, хоча […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Українські ліберали: програма, тактика На відміну від соціалістичного крила українського національно-визвольного руху ліберали в організаційному плані не були настільки роз’єднаними. У Західній Україні це крило уособлювала Українська національно-демократична партія (УНДП), яка в Галичині була найвпливовішою партією. УНДП виникла в 1899 р. Ідейно та організаційно була підготовлена сорокарічною діяльністю народовців – течії української політичної думки, що орієнтувалася на створення самостійної […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 6.4. Продовження процесу інкорпорації України до складу Російської імперії 29 квітня 1722 р. сталося чергове обмеження автономії Гетьманату – було створено Малоросійську колегію. Вона вважалася вищою касаційною й фінансовою установою, створеною формально начебто для боротьби зі зловживаннями в українському судочинстві, незаконним відбиранням угідь у козаків, селян, міщан, примусами їх до “роботи” і покріпаченням. Фактично чиновники колегії наглядали за всією діяльністю гетьмана, генеральних, полкових і […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 8. Нові тенденції в соціально-політичному житті України на початку XX ст На початку XX ст. в Україні стались суттєві соціально-політичні зміни. Вони були закономірним наслідком глибинних зрушень в економічному і політичному житті, що охопили Європейський континент. Політична демократія з розгалуженою мережею політичних партій ліберального, консервативного та соціалістичного напрямів, парламентська боротьба, масова політична преса, численні рухи (робітничий, профспілковий, кооперативний, жіночий, молодіжний) визначали обличчя нового століття. Складнішими й […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Політична ситуація в Україні в 2000 – першій половині 2001 р 29 березня 1998 р. в Україні відбулися чергові вибори до Верховної Ради. Народних депутатів обирали на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою. Згідно із законом “Про вибори народних депутатів України” мало бути обрано 450 депутатів, з них 225 в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Запитання. Завдання Цю групу становлять: Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Селянська партія України, Прогресивна соціалістична партія України, Всеукраїнське об’єднання лівих “Справедливість” та ін. Їх ідейно-теоретичною засадою є модифікований марксизм-ленінізм. Соціалізм вважають суспільством соціальної справедливості й рівності всіх у благополуччі, ще одна перевага якого – повновладдя трудящих. Матеріальну основу соціалізму вбачають у переважанні суспільних, колективних форм власності. […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Причини поразки Української Центральної Ради До кінця квітня 1918 р. вся територія колишньої підросійської України перебувала під контролем австро-угорських, німецьких та українських військ. Діячі УЦР проявили неабияку політичну короткозорість, вважаючи допомогу з Берліна і Відня лише дружньою, без прагматичних намірів. Звичайно, аналітики німецьких штабів та дипломатичних представництв добре бачили реальні можливості УНР, яка без військ Німеччини й Австро-Угорщини не могла […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Новий етап структурування українського суспільства На початку XX ст. в Україні стались суттєві соціально-політичні зміни. Вони були закономірним наслідком глибинних зрушень в економічному і політичному житті, що охопили Європейський континент. Політична демократія з розгалуженою мережею політичних партій ліберального, консервативного та соціалістичного напрямів, парламентська боротьба, масова політична преса, численні рухи (робітничий, профспілковий, кооперативний, жіночий, молодіжний) визначали обличчя нового століття. Складнішими й […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Україна в планах нацистського керівництва Друга світова війна – одна з найтрагічніших подій в історії людства* Почавшись 1 вересня 1939 p., вона тривала довгих 6 років, У неї було втягнуто 61 державу, де проживало 80% всього людства. Воєнні дії велися на території 40 держав, воювали понад ПО млн осіб. Україна найбільше постраждала з воюючих країн. Матеріальні збитки, завдані їй, становили […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Політичні причини та наслідки поразки І. Мазепи Після укладення Переяславського договору Російська влада неухильно стала втручатися у внутрішнє життя українського суспільства, маючи на меті не тільки обмежити гетьманську владу, а й остаточно скасувати автономію України, перетворивши її на імперську провінцію. Соціальний антагонізм в українському суспільстві, слабкість, непослідовність українських політичних сил, занепад громадської моралі уможливили реалізацію намірів царизму. 6.1. Особливості територіально-політичного устрою Гетьманщини […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 12.2. Політична ситуація в Західній Україні Утвердження радянського тоталітаризму в західноукраїнських землях У другій половині 40-х років відбувалося форсоване інтегрування західноукраїнських земель у тоталітарну систему. Це вимагало значної кількості партійно-радянських, інженерно-технічних працівників, вчителів, лікарів, кваліфікованих робітників тощо. В повоєнні роки зі східних областей України та з РРФСР сюди були направлені десятки тисяч спеціалістів, партійно-радянських працівників. Сталінський режим нехтував місцевими особливостями, звичаями, […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 6.2. Наступ на політичну автономію України. Правління гетьмана Івана Мазепи Після укладення Переяславського договору Російська влада неухильно стала втручатися у внутрішнє життя українського суспільства, маючи на меті не тільки обмежити гетьманську владу, а й остаточно скасувати автономію України, перетворивши її на імперську провінцію. Соціальний антагонізм в українському суспільстві, слабкість, непослідовність українських політичних сил, занепад громадської моралі уможливили реалізацію намірів царизму. 6.1. Особливості територіально-політичного устрою Гетьманщини […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 1. Політична історія як наука На широкому полотні історії людської цивілізації політичній тематиці завжди відводилось окремішнє місце й належала неповторна роль. Людство в його розвитку супроводжували різноманітні соціальні потрясіння: кровопролитні війни, революції, повстання, злети й падіння громадянського духу та суспільно-політичних ідеалів. Аналіз писемних пам’яток і творів мислителів різних країн і народів, незалежно від часового, просторового і особистісного факторів чи форм […]...