Політична економія – Федоренко В. Г. – 14.5. Прибуток акціонерних товариств та його розподіл
Функціонування і розвиток акціонерних товариств та інших підприємницьких структур у ринковій економіці здійснюється з метою отримання прибутку. Організація та функціонування товариства має ряд переваг порівняно з індивідуальними підприємствами. Вони полягають у можливості більшої концентрації виробництва і реалізації на цій основі переваг великих бізнесових структур. Це призводить до утворення особливого виду прибутку – засновницького прибутку. Різниця між сумою курсів цінних паперів, проданих засновниками, і сумою капіталу, насправді вкладеного в акціонерне товариство, становить засновницький прибуток. Він є джерелом збагачення засновників корпорації і виникає в усіх випадках при заснуванні нового акціонерного товариства або при перетворенні індивідуальних капіталістичних підприємств у акціонерні.
Шляхи вилучення засновницького прибутку досить різноманітні. Засновники можуть отримати прибуток при реалізації акцій за курсом, який вищий від їх номінальної вартості.
Наприклад, засновники вирішили створити акціонерне товариство з капіталом у 100 млн грн. На цю суму випускається 100000 акцій за номінальною вартістю 1000 грн кожна. Якщо через рік ціна однієї акції складатиме 1500 грн, то при реалізації 75% акцій за цим курсом при заснуванні корпорації виторг засновників складатиме 112,5 млн грн ( 1500 грн х 75000 акцій). Отже, засновники, реально вклавши в капітал корпорації 100 млн. грн. та продавши свої акції за ринковим курсом, зможуть отримати 12,5 млн грн (112,5 мли грн – 100 млн грн) засновницького прибутку.
Іншим способом вилучення засновницького прибутку є так зване “розводнення капіталу”, тобто додатковий випуск акцій без збільшення реального капіталу AT. Припустимо, засновники, вклавши 100 млн грн в корпорацію, можуть випустити не 100000 акцій, а 150000. Коли вони продадуть 75% за номіналом (1000 грн), то також отримають 12,5 млн грн засновницького прибутку.
Отже, засновницький прибуток – одна із форм прибутку, який за своєю суттю є капіталістичним підприємницьким доходом.
Результатом виробничої діяльності корпорації теж є прибуток. Після сплати податків чистий прибуток акціонерного товариства підлягає розподілу. Рішення про це приймає рада директорів, а затверджується воно на загальних зборах акціонерів.
Розподіл прибутку корпорації здійснюється в такому порядку: частина його використовується для розширення виробництва, виплату зарплати і премій керівникам AT і тільки та частина прибутку, що залишається, йде на виплату доходів за цінними паперами.
Величина дивідендів не постійна. Вона залежить і від загальної суми прибутку AT, і від тієї її частки, котра розподіляється між акціонерами. Такий механізм розподілу прибутку створює широкі можливості для збагачення керівництва корпорації та її засновників шляхом приховування частини прибутку в амортизаційному і резервному фондах, завищення розмірів заробітної плати та премій керівникам AT і т. п. Така практика розподілу прибутків акціонерних товариств досить поширена в Україні. Як дотепно, але цинічно висловився ще на початку XX ст. Д. П. Морган, “дивіденд – це частина прибутку, яку більше не можна приховувати від | акціонерів”.
Водночас розподіл прибутку AT впливає на функціонування і розвиток акціонерних товариств. Адже власники акцій, як правило, не претендують | на отримання середнього прибутку, а задовольняються дивідендом. Його величина, якщо дивіденд співставити не з номінальною вартістю акції” а з її ринковим курсом, наближається до розмірів звичайного позичкового процента. Купівля акції розглядається як використання певної капітальної вартості, як капіталу-власності і служить джерелом поповнення акціонерного капіталу.
Отже, якщо акціонерне товариство забезпечує всім власникам акцій дивіденд, котрий дорівнює проценту, то воно буде функціонувати і розвиватись.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)