Платіжні системи – Пиріг С. О. – 7.9. Правове регулювання електронної комерції

Бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій у другій половині XX сторіччя кардинально змінив світ, надав нові, нечувані можливості розвитку людської цивілізації. Серед основних тенденцій розвитку інформатизації суспільства, що стосується практично всіх сфер життєдіяльності, включаючи економіку, державне управління, науку, мистецтво, слід відзначити стрімкий розвиток інформаційної мережі Інтернет. Галузі економіки, безпосередньо пов’язані з інформаційними і телекомунікаційними технологіями, порівняно з традиційною промисловістю, зростають більш швидкими темпами, набувають домінуючого значення. До сфери Інтернет поступово Й органічно вливаються таю галузі економіки, як зв’язок, засоби масової інформації, консультаційні послуги і т. ін.

З огляду на щ тенденції, уряди багатьох країн світу проголосили основним напрямом своєї діяльності побудову так званого інформаційного суспільства. При цьому в ході дискусії іноді висловлюються дві діаметрально протилежні точки зору. Одна зі сторін стверджує, що Інтернет є ідеальним інформаційним середовищем, що він не має політичних кордонів і розвивається за своїми власними законами, тому будь-які спроби держави встановити правове регулювання Інтернету, а, відтак, і комп’ютерної комерції, – безглузді. Інша сторона, навпаки, виходить з того, що Інтернет через свою специфічність є сприятливим середовищем для здійснення різних правопорушень, безконтрольного поширення незаконної, інформації, тому необхідно застосувати правові заходи для запобігання подібним явищам.

Через виняткову значимість відносин у сфері електронної комерції для становлення конкурентоздатної ринкової економіки будь-яка цивілізована держава має сприяти їх розвитку. Для цього необхідно розробляти основні процедури і принципи здійснення електронної комерції,, а також передбачати рівні юридичні гарантії та судовий захист для всіх її учасників. При цьому слід враховувати, що особливістю правовідносин, які мають бути врегульованими, є те, що вони здебільшого мають екстериторіальний характер. Однобічне застосування державою правових норм, які регулюють подібні відносини, без урахування досвіду міжнародної практики і законодавства інших країн, буде неефективним. Про це свідчать багаторазові безуспішні спроби таких країн, як США і Великобританія поширити свою систему права і законодавство на відносини щодо врегулювання конфліктів у мережі Інтернет.

Юристи по-різному підходять до бачення майбутнього регулювання електронної комерції. Одні автори пропонують розробити комплексний закон про електронну комерцію, який би регулював більшість відносин, що виникають під час її здійснення, а саме: від поняття електронного документа до укладення договорю у цій сфері. Інші вважають, що було б краще розробити три закони: про електронний документообіг, про електронний підпис, про електронну комерцію (торгівлю). Проте всі вони переконані, що для нормального функціонування і розвитку електронної комерції необхідне нормативне визначення механізму здійснення угод з використанням Інтернету і легалізації застосовуваних при цьому способів взаеморозрахунків [19].

У світі вже почалася активна робота зі створення належного правового забезпечення електронної комерції, хоча можна з упевненістю сказати, що законодавство будь-якої країни, у тому числі й США та Великобританії, які прийнято вважати батьківщиною електронної комерції, перебуває на початковому етапі формування.

Першим кроком у галузі розвитку міжнародного права щодо регулювання електронної комерції став прийнятий Резолюцією Генеральної

Асамблеї ООН ЗО січня 1997 р. Типовий закон “Про електронну торгівлю” (так званий Типовий закон ЮНСТТРАЛ). Цей документ має рамковий, рекомендаційний характер і призначений у першочергово для використання державами як основи для розробки національного законодавства. Цей міжнародний документ заклав правові основи діяльності в сфері електронної торгівлі, дав визначення основним поняттям (електронний документ, електронний документообіг, електронний підпис, автор електронного документа, інформаційна система) визнав юридичну і доказову силу за документами в електронній формі; визначив вимоги, що висуваються до електронного підпису як засобу підтвердження достовірності та цілісності електронного документа.

У розвиток Типового закону “Про електронну торгівлю” держави-учасниці ООН розробили проект міжнародної Конвенції “Про електронні угоди”, основним завданням якої є вироблення єдиних і обов’язкових правил встановлення порядку укладення електронних угод та їх виконання. Ця Конвенція Покликана перевести відносини у сфері міжнародної електронної торгівлі на якісно інший, більш високий рівень розвитку.

Поряд з нормотворчою діяльністю ООН у формуванні міжнародного права у сфері електронної торгівлі активну участь бере і Європейський Союз. У 1998 році він прийняв Директиву “Про деякі аспекти електронної торгівлі на внутрішньому ринку”, основним завданням якої є забезпечення умов належного функціонування міжнародної електронної комерції між державами-членами ЄС. Порівняно з Типовим законом ЮНСГГРАЛ, Директива є досить великим документом, що визначає правове регулювання значного кола суспільних відносин у сфері електронної торгівлі. Крім загальних положень, цей документ містить комплекс норм, які більш детально регулюють окремі аспекти електронної торгівлі.

Іншим, не менш важливим документом, який формує європейське право у сфері електронної торгівлі, є прийнята в грудні 1999 р. Директива ЄС “Про правові основи Співдружності для використання електронних підписів”. Цей документ найбільш повно врегулював відносини у сфері використання електронних підписів. Він вивів Європейський союз та країни, що входять до нього, вперед у справі державного регулювання електронної торгівлі. Мета прийняття цього законодавчого акта – забезпечити ведення бізнесу через Інтернет.

Крім названих документів, Європейський Союз прийняв низку інших актів, спрямованих на регулювання електронної комерції, серед яких: директиви ЄС “Про електронну торгівлю”, “Про захист споживачів у випадку укладення контрактів на відстані” іт. ін.

Поряд з міжнародним правом активно розвивається і національне законодавство окремих країн світу. Приймаються закони, що регулюють діяльність у сфері Інтернет. Особливо успішно у цьому напрямі ведуть роботу Сполучені Штати Америки, де вже зараз прийнято 12 федеральних законів щодо регулювання відносин у сфері Інтернет.

В Україні також існує ринок товарів і послуг, для оплати яких електронна комерція є зручним платіжним інструментом. За даними компанії Р5 Communications, Inc., не менш 6% українських Інтернет-користувачів періодично роблять покупки в Мережі, що тільки в одному Києві складає не менш ЗО тис. чоловік. Але в нашій державі цей ринок і досі перебуває в ембріональному стані. Так, у UaNet (українському секторі Інтернету) нараховується усього кілька десятків працюючих електронних магазинів, тому акцентувати увагу слід на розробці нових магазинів на базі програмних додатків торгової площадки [19].

У нашій державі початок правового регулювання. діяльності у сфері високих технологій було закладено у 1998 р. з прийняттям Верховною Радою України Закону України “Про Національну програму інформатизації””. Тоді ж була схвалена Концепція Національної програми інформатизації та прийнято Закон України “Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 1998-2000 роки”.

Наступним кроком став Указ Президента України № 928 від 31 липня 2000 р. “Цю заходи по розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпеченню широкого доступу до цієї мережі в Україні”. Постановою Національного банку України від 10 червня 1999 р. № 280 затверджено Правила організації захисту електронних банківських документів, які оперують поняттям “електронні банківські документи”, не розкриваючи його.

22 травня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про електронні документи та електронний документообіг”, який визначає поняття електронного документа та електронного документообігу, закріплює світові тенденції щодо визнання юридичної сили електронного документа, вказує на права та обов’язки суб’єктів електронного документообігу, їх відповідальність і т. ін. У Законі дотриманий функціонально-еквівалентний підхід до розуміння електронного документа, запропонований Типовим законом ЮНСІТРАЛ “Про електронну комерцію”. Функціонально-еквівалентний підхід грунтується на дослідженні цілей та функцій традиційних вимог до складання документів на папері для того, щоб визначити, як дані цілі та функції можуть бути досягнуті або виконані за допомогою методів, що використовуються за електронної передачі даних. Тоді ж був прийнятий і Закон України “Про електронний цифровий підпис”.

Поряд з перевагами електронної торгівлі, є й потенційні ризики, серед яких ухилення від податків, шахрайство, порушення прав інтелектуальної власності і т. ін. Ці ризики реальні, але в розвинених країнах їх вдається регулювати таким чином, щоб не зруйнувати електронну торгівлю. З цією метою уряди і приватні особи формують відповідні коаліції і співтовариства. Наприклад, у Сінгапурі при Міністерстві фінансів утворена Рада з політики електронної комерції. До Ради входять представники різних урядових організацій – генеральної прокуратури, департаменту кримінальних розслідувань, митної служби, Міністерства інформації, ради з розвитку торгівлі. У Міністерстві внутрішніх справ Російської Федерації для боротьби з комп’ютерними злочинами, з незаконним обігом заборонених радіоелектронних і спеціальних технічних засобів та із загрозою проникнення в міжміські та міжнародні канали зв’язку створено спеціальний підрозділ – Управління по боротьбі зі злочинами у сфері високих технологій. У США створено Національний центр захисту інфраструктури, завданням якого є попередження та розслідування комп’ютерних злочинів та координація роботи інших центрів. В Україні боротьба з комп’ютерною злочинністю, у тому числі й у сфері електронної комерції, здійснюється сформованими спеціальними підрозділами електронної розвідки та протидії комп’ютерним злочинам як у МВС, так і в СБУ.

Таким чином, незважаючи на те, що Інтернет є світовою інформаційною системою, електронна комерція з погляду права не набула настільки “світового” характеру і традиційно продовжує залишатися в рамках національної юрисдикції. Однак, можливий більш складний “національний” склад учасників процесу загострює проблему вибору права.

Закріплення основ електронної комерції у законодавстві України, подальший розвиток правового регулювання електронної комерції з окремих її категорій у спеціальних законах, внесення відповідних змін до чинного законодавства, яке стосується питань електронного обміну даними, укладання угод в електронній формі – це питання, що потребують невідкладного вирішення Створивши режим найбільшого правового сприяння для розвитку електронної комерції в Україні, тим самим можна створити необхідний фундамент, на якому будуватиметься добробут нашого суспільства в XXI столітті.

Перевірте свої знання

1. Яка роль платіжних систем в Інтернеті?

2. Які функції виконують платіжні системи в Інтернеті?

3. Що розуміють під терміном “електронні гроші” і які функції еони виконують?

4. Хто створив платіжну систему E-Gold і яку концепцію електронних грошей вона використовує?

5. Які особливості платіжної системи PayPal, ким і де заснована?

6. Хто розробив платіжну систему PayCash і де відкрито ЇЇ представництва?

7. Що необхідно користувачеві для роботи з PayCash?

8. Під якою торговою маркою в Україні здійснює свою діяльність система ттернет-розрахунків PayCash?

9. Які особливості системи WebMoney Transfer?

10. Які операції можна здійснювати за допомогою системи WebMoney Transfer?

/І. Яке призначення титульних знаків WebMoney (WMU, WMR, WMZ…)?

12. Яка різниця між відкритим і закритим (секретним) ключем?

13. Для чого користувачу необхідна атестація в системі WebMoney Transfer?

14. На а які типи можна розділити платежі в системі WebMoney Transfer?

15. Якими способами можна здійснити введення і виведення грошей із системи WebMoney Transfer?

16. Що являє собою WM-конверт?

17. Для чого призначені гаманці WMCi WMD?

18. Які перекази дозволяє здійснювати система WebMoney Transfer?

19. Як створювалась і що забезпечує система CyberPlat?

20. Які основні властивості системи CyberPlat?

2J. Що являє собою підсистема CyberPOS і CyberCheck?

22. Яким чином здійснюється оплата товару чи послуги в системі CyberPlat?

23. Особливості використання електронних грошей Mondex?

24. На який ринок орієнтована картка VisaCash?

25. Якими можуть бути картки VisaCash?

26. Що таке Електронна комерція і Електронний бізнес?

27. Що входить до головних функцій Електронної комерції?

28. Які форми входять до електронної комерції? Ррозкрийте їх суть.

29. Які чинники перешкоджають реалізації ЕК?

30. Які документи можна віднести до правового регулювання в Україні щодо високих інформаційних технологій?



Платіжні системи – Пиріг С. О. – 7.9. Правове регулювання електронної комерції