Платіжні системи – Пиріг С. О. – 2.2. Історія та умови розвитку карткових платіжних систем
Перші теоретичні відомості про використання карток як платіжного засобу з’явилися в Англії, де ідею кредитних карток висунув у своїй книзі Джеймс Бедламі “Погляд в минуле”, яка вийшла в світ в 1888 році (J. Bellami. Looking backwards, 1888 p.).
Попередниками сучасних пластикових карток були картки, які на початку минулого століття випускали крупні американські готелі, нафтові компанії і магазини. Ці товарні картки мали два призначення – стежити за рахунком клієнта і забезпечити механізм запису його покупок. їх поява була логічним продовженням оплати на виплату.
У 1891 році компанія American Express, яка своєю діяльністю стала відомою як надійна кур’єрська служба, що займалася перевезенням грошей між приватними особами, компаніями і банками, випускає в обіг перший дорожній чек “American Express”. Паперова картка (чек) “American Express” 1901 – го року випуску представлена на рис. 2.1 [20].
Початком відліку історії платіжних карток та перші спроби практичного впровадження картонних кредитних карток були зроблені в США підприємствами роздрібної торгівлі і нафтовими компаніями ще
В двадцятих роках. Так, у 1914 році торгові підприємства стали видавати кредитні картки своїм постійним клієнтам, які заслуговували на довіру, щоб ще більше прив’язати їх до своєї мережі магазинів, а фірма General Petroleum Corporation California (нині Mobil Oil) випустила першу кредитну картку, яка використовувалася для оплати в процесі торгівлі нафтопродуктами. В цій якості вона швидко завоювала популярність. Власник картки одержував значні зручності в обслуговуванні і знижки при покупці товару, а фірма-емітент одержувала постійних клієнтів і стабільні доходи.
У 1914 році компанія “Western Union” випустила першу клієнтську картку, на якій була фіксована одноразова сума кредиту. Паперова кредитна картка, яка була випущена в 1919 році компанією Western Union Telegraph Company, видавалась виключно членам уряду Сполучених Штатів Америки і давала право відправляти телеграми в кредит за рахунок уряду США (рис. 2.2), [20]. На зворотній частині картки є надпис на цей рахунок – “Payment not being required from the sender at the time of transmission” (“Оплата, що не вимагається від відправника під час передачі”).
Недовговічність картонних карток змусила шукати їм заміну, і через десять років почали з’являтися перші металеві картки з тисненням (ембосування номера картки, даних клієнта, терміну дії картки). Ембосування дозволило частково автоматизувати процес обслуговування цих карток, оскільки з карток можна було робити відтиснення і переносити інформацію про власника на віддруковані чеки (сліпи), що дало змогу вести облік і реєстрацію продажів по кожній емітованій картці. Практично без змін ембосування збереглося до наших днів і широко використовується, у тому числі і на смарт-картках. Перші картки з ембосуванням виготовлялися з металу, але потім їх витіснили пластиковими картками, оскільки вони виявилися більш практичними.
Металевий ярлик був Винайдений у 1928 році, на якому було ембосоване ім’я і адреса клієнта. Так, у 1928 році почався випуск Charga-P lates, пластинок з ембосованою адресою.
На рис. 2.3. зображено кредитну картку “Marshall Fields Credit Card” із металу розміром 11/4×21/2 дюйма, емітовану в 1950 році. Емітент -“Chicago Credit Plate Service, Inc”, власник – Edward A McClure, який проживає в “6602 S Marquette Rd Chicago 37”. На рис. 2.4. зображено лицевий (рис. 2.4а) і зворотній (рис. 2.46) боки ще двох металевих карток “Vintage Bullock’s &; Charga Plate Credit Cards”, які емітовані мережею магазинів “Sibley’s in Rochester, New York” [20]. З рисунка видно, що колір металу карток був різним, “всередині” картки вставлена спеціальна картонка з підписом власника та спеціальні вирізи в металі на різних сторонах карток. Місце і кількість вирізів строго (точно) відповідають номеру, типу та терміну дії картки.
У 1936-у році зростаюча індустрія авіаперевезень, яку очолював American Airlines, запропонувала власну кредитну схему, що отримала назву Universal Air Travel Plan (UATP). Спочатку випускалася купонна книжка проти депозиту клієнта, а потім кредитний план розвинувся в операцію, схожу на операцію по кредитній картці.
За картками магазинів, торгівельних фірм, нафтових компаній, картонки авіакомпаній додали велику кількість кредитних операцій.
Багато спеціалістів вважають, що початок банківських кредитних карток було покладено Джоном С. Біггінсом, фахівцем зі споживчого кредиту з Національного банку Флетбуш у 1946 році, який організував роботу за кредитною схемою під назвою “Chargeit”. Ця схема передбачала розписки, які приймалися від клієнтів місцевими магазинами за дрібні покупки. Після того, як покупка відбулася, магазин здавав розписки в банк, і банк оплачував їх з рахунків покупців. У Флетбугле був вперше випробуваний класичний ланцюжок розрахунків, що використовується і сьогодні в банківському картковому бізнесі.
В 40-вих роках в США почали розвиватися платежі за допомогою кредитних карток, першою з яких була ресторанна кредитна картка Diners Club, створена в Нью-Йорку в 1949 році. Постійні клієнти ресторанів, які мали хорошу репутацію, могли одержати картку Diners Club і пред’являти ЇЇ в багатьох ресторанах Нью-Йорка замість готівки. Ресторани передавали копії рахунків у Diners Club, який щомісяця виставляв клієнтові загальний рахунок. Клієнт розплачувався з Diners Club, а той з ресторанами.
Авторитетний дослідник банківської справи Льюіс Менделл вважає, що ера сучасної універсальної кредитної картки почалася саме в 1949 році зі створення Diners Club. Весною 1949 року А. Блумінгдейл, Ф. Макнамара і Р. Снайдер (Alfred Bloomingdale, Frank McNamara і Ralph Snyder) представили план нового типу карток. Нова картка, ставши універсальною, дозволяла б робити покупки в торгових точках по всій країні. Важливим пунктом плану було введення третьої сторони в кредитних операціях. Diners Club ставала посередником між покупцем і фірмою (Merchant) забезпечуючи кредит одному і другому, беручи плату за послуги. Із стартовим капіталом всього в 75 тисяч доларів, Блумінгдейл, Макнамара і Снайдер почали свою справу. Прибуток вони припускали одержувати з фірми-продавця, яка повинна була давати їм 7% знижки з суми покупки, а також з власника картки у вигляді щомісячної плати (% за неоплачену частину балансу був згодом введений компаніями банківських кредитних карток).
Проте потенційні клієнти не поспішали ставати утримувачами картки, поки її не стали приймати всюди. Продавці ж не хотіли брати участь в цій програмі, оскільки не бачили попиту на картки. їх також не влаштовував розмір знижки за кредит, яку вимагала Diners Club. Ще однією перешкодою для універсальних карток став опір з боку авіакомпаній, нафтових компаній і крупних торгових фірм, що випускали свої картки. Вони не бажали давати знижку третій стороні і боялися, що нова картка ослабить їх відносини з клієнтами. Не зважаючи на труднощі, засновники Diners Club були впевнені в успіху. За Diners Club з’явилися Т&;Е (Travel&;Entertainment) компанії карток, що займаються туризмом і розвагами.
Перша банківська картка була випущена в 1951 році в Нью-Йорку банком Franklin National Bank, і з того часу почався бурхливий розвиток цього виду послуг. Перша універсальна картка великого банку Bank America пройшла випробування в Fresco, California, в 1956 році.
В 1958 році American Express, найбільша компанія дорожніх чеків, і Carte Blanche одночасно вийшли на ринок універсальних кредитних карток. В цьому ж році Bank of America і Chase Manhattan Bank також розпочали операції з кредитними картками. Проте Chase Manhattan був змушений продати свої операції в 1962 році, через складнощі при передачі інформації, шахрайство та зловживання. Основною ж перешкодою в цьому бізнесі стала відсутність єдиної загальнонаціональної мережі, що особливо негативно впливало на дрібні банки, які розвивали локальний ринок карток. В 1966 році Bank of America зробив ряд кроків щодо вирішення цієї проблеми шляхом видачі ліцензій на використання карткової технології іншим банкам на проведення операцій з картками BankAmerнcard. Рішення про розширення операцій на всю країну зустріло протидію інших крупних банків-конкурентів Bank of America (14 нью-йоркських банків), що привело до утворення в 1967 році Міжбанківської карткової асоціації – МКА, яка отримала назву Interbank Cards Association, а в 1969 році ця асоціація купила права на картки Master Charge (рис. 2.5), що випускалися картковою асоціацією банків західних штатів (4 каліфорнійські банки). До 1970 року членами системи Master Charge було більше 5000 фінансових установ, які обслуговували близько 36 мільйонів власних карток. Оскільки організація стала транснаціальною, асоціація в 1979 році була перейменована в MasterCard. В 1980 році число карток MasterCard, які були в обігу в США, зросло до 55 млн., а до кінця 1990 року – 90 млн. одиниць.
У 60-ті роки XX ст. на пластикових картках почали розміщувати магнітну смугу, на якій записувалася інформація. Спочатку випуск карток часто виявлявся нерентабельним для банків, і це призводило до численних фінансових втрат. Для того, щоб карткова технологія стала рентабельною, банк-емітент мав бути визнаним широким комерційним сектором. Проте для того, щоб це стало можливим, банк повинен був мати велике число клієнтів, які прийняли б нові банківські послуги. Для досягнення поставленої мети в кінці 60-х років XX ст. Bank of America і Interbank провели спільну компанію розсилки великої кількості карток поштою. Такий масовий запуск нового продукту відбувався в США з I960 по 1965 роки.
За короткий час число утримувачів карток збільшилося на мільйони. Одночасно відбувалося стрімке зростання числа фірм, пов’язаних з національними системами карток. Це примусило банки, які випускали незалежні картки, приєднуватися до однієї з двох національних систем. До 1978 року більше 11 тисяч банків приєдналися до однієї або до двох систем. Річні продажі досягли 44 млрд. доларів, а 52 млн. американців володіли принаймні двома банківськими картками.
На радянський ринок пластикові гроші прийшли наприкінці 60-х років XX ст. Перші пластикові картки були від Diners Club International. Представники Diners Club підписали з Держкоммайном в особі ВАТ Інтурист агентську угоду на обслуговування в СРСР цієї платіжної системи. У 1974 році аналогічна угода була підписана з Visa International, а у 1975 році з Evrocard, Master Card. Обслуговувалися за пластиковими картками винятково іноземці.
На початку 1996 року в міжнародну платіжну систему Visa International Service Association були прийняті шість провідних українських банків (Перший український міжнародний банк, Промінвестбанк, ПриватБанк, Укрінбанк, Укрексімбанк та Аваль), а в Europay International – Аваль, Приватбанк, Перший український міжнародний банк, Україна, Перкомбанк, які розпочали повноцінно працювати з картками міжнародних систем, тобто здійснювати емісію та обслуговування (еквайринг) пластикових карток міжнародних систем.
Розглянувши історію платіжних карток, можна сказати, що першопрохідцями в освоєнні ринку пластикових грошей були і нині відомі у всьому світі платіжні системи Bank of America (Visa International), Master Card, American Express та елітний міжнародний клуб Diners Club.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)