Платіжні системи – Пиріг С. О. – 1.3. Учасники платіжної системи та їх функції

Одне із основних завдань, які розв’язуються при створенні платіжної системи, полягає у виробленні і дотриманні загальних. правил обслуговування карток, які входять у систему емітентів, проведення Взаєморозрахунків і платежів. Ці правила охоплюють як суто технічні аспекти операцій з картками – стандарти даних, процедури авторизації, специфікації на устаткування, яке використовується, так і фінансові сторони обслуговування карток – процедури розрахунків з підприємствами торгівлі і сервісу, що входять до складу прийомної мережі, правила взаєморозрахунків між банками, тарифи і т. д.

Таким чином, з організаційної точки зору, ядром платіжної системи є заснована на договірних зобов’язаннях асоціація банків. До складу платіжної системи також входять підприємства торгівлі і сервісу, що утворюють мережу точок обслуговування. Для успішного функціонування платіжної системи необхідні і спеціалізовані не фінансові організації, що здійснюють технічну підтримку обслуговування карток: процесингові та комунікаційні центри, центри технічного обслуговування і т. п.

Учасник платіжної системи – юридична або фізична особа суб’єкт відносин, що виникають при проведенні переказу грошей, ініційованого за допомогою платіжного інструмента цієї платіжної системи [3].

Член платіжної системи – юридична особа, що на підставі належним чином оформленого права (отриманої ліцензії платіжної системи, укладеного з платіжною організацією платіжної системи договору тощо) надає послуги учасникам платіжної системи щодо проведення переказу за допомогою цієї платіжної системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги в межах України [3].

Платіжна організація – юридична особа, яка є власником або одержала право на використання товарного та інших знаків, що ідентифікують належність платіжних карток та інших платіжних інструментів до платіжної системи, І яка визначає правила роботи платіжної системи, а також виконує інші функції щодо забезпечення діяльності платіжної системи та несе відповідальність відповідно до закону та договору [3].

1.3.1. Банки-учасники платіжної системи

Банк-учасник платіжної системи – банк, який має ліцензію платіжної системи на здійснення емісії та/або еквайрингу.

Банк-емітент – уповноважений банк, який є членом платіжної системи, займається випуском пластикових карток та їх обслуговуванням, а також проводить розрахунки (через банк-еквайер) з торговцями, які здійснюють продаж або надання послуг з використанням при оплаті ПК. До основних функцій банка-емітента відносять:

– випуск картки і видача її клієнту починається з відкриття йому карткового рахунку і тим самим взяття на себе гарантійних зобов’язань щодо забезпечення платежів за допомогою картки (характер цих гарантій залежить від платіжних повноважень наданих клієнту і зафіксованих класом картки);

– аналіз кредитоспроможності, якщо картка відноситься до класу кредитних (оцінка фінансового стану, визначення кредитного ліміту);

– авторизація (процедура отримання дозволу на здійснення операцій з використанням ПК);

– обмін інформацією і отримання комісійних за інтерчейндж;

– білінг (підготовка і висилання власнику картки виписки із вказанням суми і термінів погашення заборгованості);

– бухгалтерський облік операцій за картковими рахунками;

– стягнення простроченої заборгованості і контроль перевищення кредитного ліміту;

– робота з клієнтами (відповіді на запитання, розгляд скарг);

– гарантування безпеки і контроль за шахрайством (підготовка звітів по вкрадених і підроблених картках, блокування рахунків);

– моніторинг (контроль за операціями, які здійснюються із застосуванням спеціальних платіжних засобів);

– маркетинг (від маркетингової діяльності залежить подальший успіх роботи банку в сфері платіжних карток).

Банк-еквайер – уповноважений банк (член платіжної системи), який проводить первинну обробку трансакцій і бере на себе здійснення з торговцями, які перебувають у його сфері діяльності, всього спектра операцій з картками: перерахування на розрахункові рахунки клієнтів (торговців) коштів за товари і послуги, приймання, сортування і розсилання квитанцій, розповсюдження стоп-листів (перелік ПК, операції за якими припинені на день здійснення операцій з ПК); бухгалтерський облік по розрахунках з торговими підприємствами; аналіз заяв торговців на приєднання до системи розрахунків, аналіз кредитоспроможності нових і вже існуючих торговців, перевірка торговців щодо шахрайства з їх боку; моніторинг; маркетинг та допомога торговцям у придбанні обладнання для платіжних карток.

Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб’єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи! Загальні параметри моніторингу для всіх платіжних систем може встановлювати НБУ.

Торговець – суб’єкт підприємницької діяльності, який, відповідно до договору з еквайром або платіжною організацією, приймає до обслуговування платіжні інструменти з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг (включаючи послуги з видачі грошей у готівковій формі) [3].

Торговці, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування і послуг та які відповідно до закону повинні використовувати реєстратори розрахункових операцій, зобов’язані забезпечити можливість здійснення держателями спеціальних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням цих спеціальних платіжних засобів (як мінімум трьох міжнародних та/або внутрішньодержавних платіжних систем).

Умови переведення торговців на обов’язкове приймання спеціальних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги), винятки щодо виконання таких розрахунків окремими категоріями торговців визначаються Кабінетом Міністрів України.

Початкову обробку запитів на авторизацію проводить банк-єквайєр. На початковому етапі розвитку вітчизняних платіжних систем роль банка-еквайєра інколи виконує Процесинговий центр, однак в більшості випадків такими центрами виступають банки – члени платіжної системи, а саме банки-еквайєри. Якщо банк-еквайєр не володіє даними для виконання запиту (власник картки – клієнт іншого банку), то запит переправляється в Процесинговий центр, який, в свою чергу, або виконує його і передає відповідь банку-еквайєру, або здійснює його подальшу маршрутизацію. Крім того, банк-еквайєр може здійснювати видачу коштів по картках як у своїх відділеннях, так і через належні йому банкомати. Банк може поєднувати виконання функцій і еквайра й емітента. Слід зазначити, що основними, невід’ємними функціями банка-еквайєра є фінансові, зв’язані з виконанням розрахунків і платежів точками обслуговування. Щодо перерахованих вище технічних атрибутів його діяльності, то вони можуть бути делеговані еквайєром спеціалізованим сервісним організаціям процесинговим центрам.

Виконання еквайєрами своїх функцій спричиняє розрахунки з емітентами. Кожен банк-еквайєр здійснює перерахунок коштів точкам обслуговування по платежах власників карток банків-емітентів, що входять у дану платіжну систему. Тому відповідні кошти (а також, можливо, кошти, що відшкодовують видану готівку) мають бути потім перераховані еквайєру цими емітентами. Оперативне проведення взаєморозрахунків між еквайєрами й емітентами забезпечується наявністю в платіжній системі розрахункового банку (одного чи декількох), у якому банки – члени системи відкривають кореспондентські рахунки.

Розрахунковий банк – уповноважений платіжною організацією відповідної платіжної системи банк, що відкриває рахунки членам платіжної системи та бере участь у проведенні взаєморозрахунків між ними [8].



Платіжні системи – Пиріг С. О. – 1.3. Учасники платіжної системи та їх функції