Підприємництво – Гой І. В. – 6.4 Організація фінансової діяльності та оптимізація оподаткування
В управлінській роботі підприємця фінансова діяльність посідає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання.
Фінансова діяльність – це система використання різних форм і методів фінансового забезпечення щодо функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшує її результати.
Фінансове забезпечення управління здійснюється за такими основними напрямками:
– фінансове прогнозування та планування; І
– аналіз та контроль підприємницької діяльності;
– поточна фінансово-економічна робота [92].
За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрями використання та розмір прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податку. Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції або виконаних робіт, наданих послуг, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обгрунтованості та правильності розрахунку виручки значною мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку. Мета планування витрат – визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак – прискорення обертання оборотних коштів, зростання можливостей розширення підприємницької діяльності.
Підприємці, орієнтуючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів.
Суть управління фінансами полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства. Взаємодія фінансових відносин досягається завдяки використанні усіх фінансових категорій (виручки, прибутку, амортизації оборотних коштів, кредиту, бюджету, податків), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.
Фінанси пов’язані й з іншими напрямами підприємницького управління – виробничим менеджментом, збутом, маркетингом. Підприємці зобов’язані визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів, необхідних для виробництва і реалізації продукції, виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками, партнерами по бізнесу.
Важливим у процесі управління фінансами підприємств є визначення такої потреби в оборотних коштах, яка б забезпечувала мінімально необхідні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми. За браком власних виробничих коштів для поточного інвестування необхідно визначити потребу в позичкових коштах. За тимчасового дефіциту власних оборотних коштів підприємство звертається до банку з метою одержання кредитів.
Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого прибутку.
Управління фінансами підприємств включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господарські діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство – у вигляді чистого прибутку, а працівник – від розподілу і використання частини прибутку. Від регулювання розподілу доходу залежить мотивація підприємницької діяльності, можливість подальшого збільшені прибутку.
З перших кроків своєї діяльності підприємець зустрічається з проблемою формування стартового капіталу, страхування підприємницьких операцій, залучення кредитів для розвитку власної справи. Кредит – це надання фірмі грошових коштів на умовах повернення, визначених строків користування, платності, матеріального забезпечення чи іншого гарантійного покриття. Кредит зміцнює інвестиційні ресурси, сприяє більш ефективному використанню підприємницького потенціалу.
Лізинг є формою довгострокового кредиту, який надаєте в натуральній формі і погашається підприємцем-орендарем розстрочку. Лізинг виступає формою фінансової підтримки підприємництва і поєднує елементи оренди та кредитних зобов’язань. Підприємець має можливість взяти у довгострокову оренду, технологічне устаткування, транспортні засоби, обладнання. Вартість об’єкта оренди погашається частинами з віднесення витрат на рахунок собівартості продукції, яку виробляє підприємець.
Важливу роль у розвитку підприємництва відіграє система оподаткування, рівень податків, податкові пільги, форми фінансового сприяння становленню та розвитку підприємницького сектору.
Система оподаткування – це сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджету, внесків до державних цільових фондів, що стягуються в установленому порядку (таблиця 6.3). Ця система перебуває у постійному русі, що знаходить відображення у появі нових офіційних документів, у змінах і доповненнях до чинних законів. Законодавча база визначає принципи побудови системи оподаткування, диференціює податки. Відповідно до побудови бюджету податки можуть бути загальнодержавними і місцевими. Крім того, податки поділяються на прямі і непрямі [92].
Таблиця 6.3. Система оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності
Непрямі податки | Прямі податки | Внески до державних цільових фондів | Інші податки, збори, платежі |
Податок на додану вартість | Податок на прибуток підприємств | Пенсійний фонд | Плата з компенсування витрат на геологорозвідувальні роботи |
Акцизний збір | Плата за землю | Фонд соціального страхування | Плата за спеціальне використання природних ресурсів |
Мито | Збір за першу реєстрацію транспортного засобу | Фонд зайнятості | Державне мито |
Митний збір | Плата за майно підприємств | На будівництво, ремонт і експлуатацію автошляхів | Місцеві податки і збори |
Прямі податки встановлюються безпосередньо на дохід і майно, а непрямі – входять до ціни товару або до тарифу.
Податкові пільги – це повне або часткове звільнення суб’єкта підприємницької діяльності відповідно чинного законодавства. Найважливішою податковою пільгою виступає неоподатковуваний мінімум – найменша частка об’єкта оподаткування, що повністю звільняється від податків.
До податків, які мають універсальний характер. слід віднести:
– податок на додану вартість;
– акцизний збір;
– податок на прибуток підприємств;
– цільові (спеціальні) податки.
Особливе місце серед джерел формування державного бюджету має податок на додану вартість (ПДВ). Механізм сплати ПДВ передбачає, що цей податок включається в усі види цін: у державні регульовані (фіксовані) та ринкові (вільні) ціни товарів, робіт, послуг. Це означає, що реалізація всієї продукції відбувається за цінами та тарифами, збільшеними на суму ПДВ.
Інший вид податків – акцизний збір – нараховується у відсотках до вартості товарів у відпускних цінах. Ставка акцизного збору визначається для кожної товарної групи окремо.
Податок на прибуток нараховується у відсотках до прибутку підприємства, передбачається його поступове зниження від 25 до 16%.
Цільові (спеціальні) податки надходять для фінансування чітко визначених заходів, тобто мають цільове призначення. До основних цільових податків в Україні слід віднести такі:
– платежі до Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування. За рахунок останнього, зокрема, виплачується допомога з тимчасової непрацездатності, пов’язаної із хворобою або іншою причиною;
– платежі до Фонду сприяння зайнятості населення. За рахунок коштів цього фонду виплачується допомога з безробіття, фінансуються витрати на підготовку та перепідготовку кадрів.
Для суб’єктів малого бізнесу в 2012 році змінена спрощена система оподаткування. Платники єдиного податку, фізичні та юридичні особи, розділені на 46 групи, для кожної з яких встановлені свої обмеження і ставки податку (таблиця 6.4).
Передбачені пільги оподаткування інвалідам, підприємствам, що впроваджують інноваційні розробки тощо.
Слід пам’ятати, що законодавство передбачає відповідальність за ухилення від сплати податків.
Оптимізація оподаткування – планування податкових справ у такий спосіб, щоб отримати максимальні вигоди законним шляхом. Оптимізація оподаткування припускає: мінімізацію податкових виплат (у довгостроковому і короткостроковому періоді при будь-якому об’ємі діяльності) і недопущення штрафних санкцій з боку фіскальних органів. Це досягається правильністю нарахування і своєчасністю сплати податків, що нерозривно пов’язане з податковим плануванням. Мінімізація податків” – термін, який вводить в оману. Насправді, метою має бути не мінімізація (зниження) податків, а збільшення прибутку підприємства після оподаткування. Мета мінімізації податків – не зменшення якого-небудь податку як такого, а збільшення всіх фінансових ресурсів підприємства. Оптимізація податкової політики підприємства дозволяє уникнути переплати податків в кожен даний момент часу.
Таблиця 6.4 – Ставки податку для платників єдиного податку (фізичних та юридичних осіб) [13]
№ групи | Суб’єкти оподаткування | Обсяг доходів | Види діяльності | Кількість найманих працівників | Ставка оподаткування | Податковий період |
1 | Фізичні особи | До 150 тис. грн | – роздрібний продаж товарів з торгових місць на ринках, – побутові послуги населенню | Немає | 1-10% від мінімальної зарплати на початок року | Рік |
2 | Фізичні особи | До 1 млн. грн | – послуги (тільки населенню і платникам єдиного податку), – виробництво або продаж; – ресторанне господарство | До 10 осіб одноразово | 2-20% від мінімальної зарплати на початок року | Квартал |
3 | Фізичні особи | До 3 млн. грн | Види діяльності: будь-які, крім заборонених для спрощеної системи | До 20 осіб одноразово | 3% від доходу для платників ПДВ або 5% від доходу для неплатників ПДВ | Квартал |
4 | Юридичні особи | До 5 млн. грн | Види діяльності: будь-які, окрім “заборонених” | До 50 (середньооблікова кількість) | 3% від доходу для платників ПДВ або 5% від доходу для неплатників ПДВ | Квартал |
5 | Фізичні Особи – Підприємці | Не більше 20 млн. грн | Протягом останнього календарного року мали не більше 20 найманих співробітників | 7% дохода – в случае уплаты НДС | ||
6 | Юридичні особи | Обсяг Прибутку – не більше 20 млн. грн | Чисельність працівників яких не перевищує 50 осіб | 10% дохода – в случае включения НДС в состав единого налога |
Податковий кодекс ставить хрест на багатьох схемах оптимізації оподаткування, хоча, звичайно, не закриває всі. В Україні пропонують свої послуги багато консультаційних фірм, які розробляють та впроваджують ефективні фінансово-податкові схеми для підприємств. До основних способів оптимізації належать: застосування податкових пільг (зменшення ставок оподаткування), пільгових підприємств, перехід на спрощену систему оподаткування (дроблення бізнесу), зміна строку сплати податків (податкові канікули), використання офшорів вибір форми діяльності;правильне формування облікової політики, придбання товарів, робіт, послуг у підприємців – фізичних осіб, правильне укладання договорів, формування статутного капіталу, схеми з давальницькою сировиною тощо.
Вивчення всього ланцюжка платежів і зборів свідчить про те, що врешті-решт реальними платниками виступають не суб’єкти підприємницької діяльності, а кінцевий споживач товарів, продукції, послуг. Це означає, що зростання цін товарів під тиском податків зумовлює звуження попиту, що негативно відбивається як на підприємництві, так і на бюджетних надходженнях.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)