Підприємництво – Гой І. В. – 4.6.2 Види господарських товариств
Діяльність господарських товариств в Україні регулюється Господарським Кодексом, законом “Про господарські товариства”, законом “Про акціонерні товариства”.
Згідно із законодавством, Господарськими товариствами Визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. В окремих випадках господарське товариство може діяти у складі одного учасника.
Господарські товариства є юридичними особами. Суб’єкти господарювання – юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи.
Учасники господарського товариства мають право:
– брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах;
– брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);
– одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов’язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо;
– вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.
Учасники господарського товариства зобов’язані:
– додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його органів управління;
– вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами;
– не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.
Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об’єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке не підлягає приватизації. Фінансовий стан засновників – юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного (складеного) капіталу господарського товариства має бути перевірений незалежним аудитором (аудиторською організацією), а майновий стан засновників – громадян має бути підтверджений довідкою органу державної податкової служби про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію).
Сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний(складений) капітал товариства. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. У господарському товаристві створюються резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як п’ятнадцять відсотків статутного капіталу, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим п’яти відсотків суми прибутку товариства.
Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у певних випадках – учасники товариства. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) – голова і члени цієї ради.
До господарських товариств належать: повні товариства, командитні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, акціонерні товариства.
Повне та командитне товариства утворюються та діють на основі установчого (засновницького) договору. Товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю, акціонерне товариство діють на основі установчого договору та статуту. Господарське товариство може створюватися та діяти на підставі модельного статуту.
Найменування товариства повинно містити відомості про його організаційно-правову форму (вид товариства), назву, а також інші відомості. Найменування господарського товариства не може вказувати на належність товариства до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.
За міжнародною класифікацією повні та командитні товариства належать до Персональних товариств (партнерств). Персональне товариство – це об’єднання зусиль та капіталів фізичних та/або юридичних осіб за умов розподілу прибутків і збитків, спільного прийняття рішень, активної особистої участі у веденні справ. Всі або частина учасників персонального товариства несуть необмежену відповідальність за його зобов’язаннями всім своїм майном, що включає вклад до капіталу товариства та особисте майно учасника (квартира, садиба, автомобіль та ін.).
В Україні учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб’єкти підприємництва.
Персональні товариства (партнерства) – менш поширена форма організації бізнесу порівняно з одноособовим підприємництвом. В США на партнерства припадає приблизно 10% загальної кількості форм та 4% обсягу продажу.
Переваги Партнерств (персональних товариств) [54, 56, 131, 141, 158]:
– партнерство легше заснувати порівняно з акціонерним товариством;
– об’єднання капіталів кількох партнерів дозволяє збільшити масштаби виробництва, зменшити ризик, спрощує одержання кредитів;
– застосування функціональної спеціалізації партнерів за напрямками діяльності;
– розподіл відповідальності при прийнятті рішень і тому зменшення психологічного стресу учасників порівняно з індивідуальним підприємцем;
– закритість (забезпечення конфіденційності діяльності – не потрібні публічні фінансові звіти, яку відкритому акціонерному товаристві).
Однак, персональне товариство не тільки не може подолати недосконалість одноособового володіння, а й породжує такі нові проблеми, як:
– необмежена солідарна відповідальність партнерів за борги товариства. Кожний партнер несе відповідальність всім своїм майном не тільки за результат власних управлінських рішень, але і за наслідки дій будь-якого іншого партнера (кожний відповідає за всіх);
– невисока оперативність прийняття колективних рішень всіма учасниками товариства (окрім випадків делегування повноважень). Також можлива несумісність інтересів та неузгодженість дій;
– обмеженість фінансових ресурсів товариства через невелику чисельність партнерів;
– бюрократизм, пов’язаний із забезпеченням спадкоємності. Вихід із товариства, смерть партнера потребують реорганізації фірми, що збільшує підприємницький ризик. Тому персональне товариство є порівняно нестійкою організаційно-правовою формою підприємництва.
Розглянемо Види персональних товариств, Що базуються на особистій участі власників (всіх або частини) у діяльності фірми та необмеженій їх відповідальності.
Згідно із законодавством України, повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.
Розмір частки кожного з учасників, порядок внесення вкладів, розподіл прибутків і збитків, повноваження партнерів визначаються в установчому договорі. Прибутки та збитки можуть розподілятись порівну, або партнери домовляються про інший порядок розподілу. Звичайно партнери, які вкладають більшу частку капіталу, мають і більшу частку прибутку. Так, у Німеччині існує така практика: 4 % прибутку поділяється залежно від частки капіталу, решта – порівну.
Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке повинно бути підписано рештою учасників. Якщо в установчому договорі визначаються декілька учасників, які наділяються повноваженнями на ведення справ, то передбачається, що кожен з них може діяти від імені товариства самостійно. В установчому договорі може бути відзначено, що такі учасники мають право вчиняти відповідні дії лише спільно. Доручення може бути скасовано за вимогою принаймні одного з учасників.
Звичайно рішення поточних питань приймаються більшістю голосів, а головні питання вимагають одностайного рішення.
Учасник може передати свою частку іншим особам тільки за згодою всіх партнерів. При реорганізації юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника повного товариства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою решти учасників. У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до повного товариства або відмови товариства у прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачують вартість частки.
Учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці. Вихід із товариства, що було створено на визначений строк, допускається лише при наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців.
Учаснику виплачується вартість його внеску та належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році.
Учасника повного товариства, який систематично не виконує чи неналежним чином виконує обов’язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства в порядку, передбаченому установчими документами.
В деяких країнах число партнерів обмежено законодавством (наприклад, у Великобританії – до 20 чоловік).
Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство несуть солідарну відповідальність його учасники всім своїм майном, незалежно від того, хто конкретно винен. Учасник, який сплатить повністю борги товариства, вправі звернутись з регресною вимогою до інших учасників.
Згідно із законодавством ряду країн повне товариство не є юридичною особою, а його учасники зберігають самостійність. За законодавством України повне товариство є юридичною особою.
Найменування повного товариства повинно містити прізвища (найменування) всіх його учасників, слова “повне товариство” або містити прізвище (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів “і компанія”, а також слів “повне товариство”. Наприклад, “Іванов і Петренко”, “Ткачук і компанія”, “Smiht &; Co”, “Proctor &; Gamble” (знак &; – комерційна сума).
Повні товариства часто застосовуються при створенні фірм, що надають послуги фахівців (адвокатів, бухгалтерів, медиків тощо). Навіть професіональні асоціації забороняють своїм учасникам створювати компанії з обмеженою відповідальністю, оскільки особиста повна відповідальність передбачає гарантію високого рівня професіоналізму, в той же час ризик невдачі у фінансовому відношенні у таких професійних галузях, як, наприклад, медицина, бухгалтерській облік, є порівняно невеликим.
У виробничій сфері повні товариства – це, як правило, невеликі сімейні підприємства, де фінансовий ризик невеликий. Для більш масштабних виробничих або торговельних підприємств, де відповідно і ризик більший, частіше застосовується форма товариства з обмеженою відповідальністю. Так на початок 2001 р. в Україні співвідношення між кількістю повних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю становило 1:111, а на 1.07.2011 р. – 1:216.
Друга форма персонального товариства – командитне. Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників), та які не беруть участі в управлінні діяльністю товариства.
Таким чином, до командитного товариства входять дійсні (повні) учасники з необмеженою (повною) відповідальністю і учасники-вкладники з обмеженою відповідальністю, які не беруть участі в управлінні діяльністю товариства. Особа може бути повним учасником тільки в одному товаристві.
В деяких країнах (Росія, Великобританія) командитне товариство називають змішаним товариством. На початку XX ст. в Росії командитне товариство мало назву “товариство на довірі”.
Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів. Вкладник командитного товариства має право вимагати першочергового повернення вкладу в разі ліквідації товариства; вийти з товариства та одержати свій вклад, передати свою частку (її частину) у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 % майна товариства, зазначеного в установчому договорі.
Управління справами командитного товариства здійснюється тільки повними учасниками. У командитному товаристві, де є тільки один повний учасник, управління справами здійснюється цим учасником самостійно.
Командитне товариство припиняється у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю. Командитне товариство ліквідовується у разі вибуття усіх вкладників. Повні учасники командитного товариства у разі вибуття всіх вкладників мають право перетворити командитне товариство у повне товариство.
Наявні у командитного товариства грошові кошти, включаючи і виручку від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці найманих працівників товариства і виконання обов’язків перед банками, бюджетом, іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю.
Найменування командитних товариств повинно містити прізвища (найменування) всіх повних його учасників, слова “командитне товариство” або містити прізвище (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів “і компанія”, а також слів “командитне товариство”. Якщо у найменування командитного товариства включене ім’я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства.
Командитне товариство застосовується в світовій практиці як спосіб акумуляції капіталів, з одного боку, громадян (організацій), які бажають реалізувати ділові проекти, але не мають достатніх коштів, а з іншого боку, громадян (фірм), які бажають вкласти свої капітали в справу, але не мають привабливих проектів. Вкладник може у будь-який момент вийти із справи зі своїм вкладом. У деяких випадках командитні товариства використовуються для “відмивання” тіньових капіталів.
Згідно зі світовою практикою існує три форми об’єднань капіталів: товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство. На відміну від персональних товариств, у вищевказаних формах не обов’язкова особиста участь власників в управлінні товариством, метою створення якого є поєднання капіталів та обмеження ризику.
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.
Згідно з законом України “Про господарські товариства”, максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб.
Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі, порядок розподілу прибутку. В товариствах з обмеженою відповідальністю прибуток, як правило, розподіляється між учасниками пропорційно до їхніх часток.
Вищим органом управління товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників або призначених ними представників. Збори учасників обирають голову товариства. Загальні збори скликаються не рідше двох разів на рік. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах (у разі неплатоспроможності товариства, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу), на вимогу виконавчого органу або учасників товариства, що володіють у сукупності більш як 20 % голосів.
Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів. З питань внесення учасниками додаткових вкладів, придбання товариством частки учасника, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів. Допускається прийняття рішення методом опитування. У цьому разі проект рішення або питання для голосування надсилається учасникам.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.
Контроль за діяльністю дирекції (директора) здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості не менше 3 осіб. Ревізійна комісія складає висновок за річними звітами, перевіряє діяльність дирекції за дорученням зборів або учасників.
Структура управління товариства з обмеженою відповідальністю наведена на рисунку 4.5
Рисунок 4.5 – Структура управління товариства з обмеженою відповідальністю
Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати свою частку у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток.
При виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. При реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв’язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка.
Учасника, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення зборів учасників. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.
В найменуванні товариства вказується обмежений характер відповідальності та, як правило, не містяться прізвища учасників. Наприклад. TOB “Цитрус”. В англомовних країнах до назви товариства з обмеженою відповідальністю додається абревіатура LTD, в Німеччині – GmbH. в Росії – ООО.
На початку XX ст. в Росії ця форма підприємництва мала назву “пайове товариство” або “товариство на паях”.
Зараз така форма підприємництва дуже популярна на Заході, особливо в Європі. В багатьох країнах Західної Європи товариства з обмеженою відповідальністю зустрічаються набагато частіше, ніж акціонерні товариства. Товариства з обмеженою відповідальністю найбільш розповсюджені в Німеччині, Австрії, але майже не зустрічаються у США та Швейцарії, де перевага надається акціонерним товариствам.
Враховуючи розповсюдження такої форми у великому та середньому бізнесі зарубіжної економіки, можливо було б очікувати значного розповсюдження її і у вітчизняній економіці. Однак, в Україні більшість підприємств з такою організаційною формою засновано у сфері малого та середнього підприємництва. В Україні найбільша кількість таких товариств створена у сфері торгівлі, операцій з нерухомим майном, в переробній промисловості, будівництві.
Товариством З Додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми вкладами до статутного капіталу, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до вкладу кожного учасника. Граничний розмір додаткової відповідальності учасників визначається в установчих документах.
Наприклад, частка учасника А становить 25% статутного фонду товариства. Граничний розмір додаткової відповідальності становить 5%. Статутний фонд товариства – 1,2 млн грн. Тоді вартісна оцінка додаткової відповідальності учасника А становитиме 5% від його частки або 15 тис. грн.
Структура управління, умови вступу, виходу з товариства аналогічні товариству з обмеженою відповідальністю.
В Україні найбільша кількість товариств з додатковою відповідальністю створена у сфері фінансового посередництва (довірчі товариства).
Третя форма об’єднання капіталів – акціонерне товариство.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)