Підприємництво – Гой І. В. – 4.6.1 Одноособове володіння
Правовий статус Підприємства визначає, хто та в якому розмірі несе відповідальність по зобов’язаннях підприємства, кому належить право укладати угоди та хто вирішує питання господарської діяльності.
Вибір організаційно-правової форми підприємництва залежить від багатьох Чинників, А саме [128]:
1) кількості власників (за українським законодавством – учасників) суб’єкта господарювання;
2) порядку утворення статутного капіталу підприємства, потреби у фінансових коштах;
3) рівня прав та відповідальності;
4) способу розподілу прибутків і збитків;
5) форми управління;
6) можливості зміни власника; 8) простоти ліквідації бізнесу;
7) вимог господарського права.
З урахуванням названих чинників підприємець вибирає організаційно-правову форму господарювання. Класифікація основних форм підприємництва наведені на рисунку 4.3.
Рисунок 4.3 – Класифікація підприємств за організаційно-правовою формою господарювання
За міжнародною класифікацією всі підприємства в різних країнах поділяють на одноособові та об’єднання підприємців (компанії). Згідно з законодавством України такі об’єднання підприємців називають господарськими товариствами. Подальший поділ проводять за характером об’єднання: в європейських країнах розрізняють персональні товариства (об’єднання осіб) та об’єднання капіталів (товариства на капіталі); в США персональні товариства називають партнерствами, а об’єднання капіталів – корпораціями. За ступенем відповідальності розрізняють (згідно з термінологією, прийнятою у вітчизняному законодавстві): повне, командитне товариство, товариство з обмеженою, додатковою відповідальністю, акціонерне товариство (приватне та публічне).
З метою уніфікації правового регулювання діяльності фірм в державах Європейського Союзу виділяються два види компаній: 1) компанія публічного типу – відповідає публічному акціонерному товариству; 2) компанія приватного типу – відповідає товариству з обмеженою відповідальністю, приватному акціонерному товариству.
Згідно з Господарським Кодексом, підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.
Статистичні дані про розвиток різних організаційно-правових форм підприємництва в Україні наведені в таблиці 4.9.
Таблиця 4.9 – Кількість підприємств за організаційно-правовими формами господарювання (на початок року) [65]
Найменування | 2001 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 1.07.2011 |
Приватне підприємство | 192168 | 248211 | 258536 | 270331 | 278574 | 283697 | 286644 |
Повне товариство | 1997 | 1997 | 1985 | 1948 | 1939 | 2084 | 2125 |
Командитне товариство | 799 | 690 | 673 | 654 | 642 | 631 | 648 |
Товариство з обмеженою відповідальністю | 221905 | 325925 | 351750 | 381205 | 404525 | 418145 | 458181 |
Товариство з додатковою відповідальністю | 719 | 700 | 696 | 730 | 761 | 782 | 1209 |
Акціонерне товариство, в тому числі: | |||||||
Публічне (відкрите) | 12089 | 11345 | 10895 | 10406 | 10058 | 9674 | 8129 |
Приватне (закрите) | 22100 | 21948 | 21503 | 21098 | 20502 | 19821 | 18831 |
Співвідношення різних організаційних форм господарювання проілюстровано рисунком 4.4.
Рисунок 4.4 – Кількісне співвідношення різних організаційних форм господарювання в економіці України на 1.07.2011 року
4.6.1 Одноособове володіння
Згідно із міжнародною практикою, Одноособове володіння Є власністю однієї фізичної особи або сім’ї.
Управління здійснює безпосередньо власник або керівник (менеджер), який наймається за контрактом. Власник отримує весь прибуток та несе відповідальність за зобов’язаннями підприємства всім своїм майном.
В Україні до даної форми господарської діяльності може бути віднесено: підприємництво без створення юридичної особи (фізична особа-підприємець), приватне підприємство, фермерське господарство. Однак, згідно з Господарським кодексом України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства, або на основі приватної власності суб’єкта господарювання – юридичної особи. Таким чином, юридично власниками приватного підприємства можуть бути кілька осіб, але на практиці деякі органи реєстрації відмовляють в реєстрації приватного підприємства у якого декілька засновників.
Згідно із законом України “Про селянське (фермерське) господарство”, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї. В Україні перші селянські (фермерські) господарства з’явилися у 1991 р., на початок 2009 року їх кількість досягла 50,1 тис, але на 1.07. 2011 зменшилась до 49,4 тис.
Як показує світова практика, одноособові володіння в основній масі малі та середні, але можуть бути і гігантами сімейного типу. Так, на початковому етапі своєї діяльності до цієї форми господарювання належали фірми Круппа, Ротшильдів, Оліветті, Форда, Гейтса ; в процесі розвитку такі великі підприємства як правило перетворюються на корпоративну форму.
Американський журнал Форбс регулярно публікує переліки найбагатших людей в світі. У 2010 році найбагатша людина в світі – це Кар-лос Слім Елу – 70-річний бізнесмен з Мексики, телекомунікаційний магнат, що володіє корпорацією TelMex (Telefonos de Mexico).
На фото – Карлос Слім Елу, найбагатша людина в світі в 2010 році. На правому фото – разом з Білом Гейтсом беруть участь в прес-конференції.
Українців серед 50 надбагатіїв світу не виявилося, проте там є троє росіян. Найбагатшою людиною з Росії 2010 року виявився Володимир Лісин, власник металургійного комбінату. Його статок $15,8 млрд. дозволив зайняти 32 місце в списку Форбс.
У таблиці 4.10 наведені десять найбагатших людей в світі в 2010 році за версією журналу Форбс [175].
Таблиця 4.9 – Десять найбагатших людей в світі в 2010 Році
У 2010 році в світі налічувалося 1,011 мільярдерів. Ці титани тримають під повним контролем світову економіку, починаючи від енергії і сталі, закінчуючи модою і телекомунікаціями.
Засновник і розробник популярної мережі Facebook – Марк Цукерберг – став наймолодшим мільярдером в історії. У 2010 році він визнаний людиною року за версією американського журналу Time. Як пояснює
Видання, 26-річний мільярдер був обраний персоною року за те, що “об’єднав більше півмільярда чоловік і намалював карту соціальних стосунків між ними, створив нову систему обміну інформацією, і змінив наше життя”. В 2010 році число користувачів Facebook перевищило 500 млн чоловік, а фігуру Цукерберга “міфологізував” Голівуд – восени на екрани вийшов фільм “Соціальна мережа” про історію створення і розвитку Face-book. При всьому цьому, отримавши статус мільярдера, сам Цукерберг не змінив свій спосіб життя. По-студентськи звично він знімає житло (квартиру) з мінімумом зручностей, де немає навіть ліжка, і спить на матраці на підлозі. Все також він носить звичайні речі і пішки ходить на роботу в свій офіс.
Десять найбагатших людей в Україні за рейтингом українського журналу “Фокус” [182] наведено у таблиці 4.10.
Таблиця 4.10 – Десять найбагатших людей в Україні
Місце | Ім’я, прізвище | Компанія | Статок на 03.2010 р. млн.$ | Статок на 03.2009 р. млн.$ |
1 | Рінат Ахметов | Група СКМ | 7 520 | 3 683 |
2 | Ігор Коломойський | Група “Пріват” | 2 950 | 2 294 |
3 | Віктор Пінчук | EastOne LLC | 2 860 | 3 522 |
4 | Геннадій Боголюбов | Група “Пріват” | 2 740 | 2 168 |
5 | Володимир Бойко | ММК ім. Ілліча | 1 660 | 743,5 |
6 | Вадим Новінський | “Смарт Холдинг” | 1 650 | 671,2 |
7 | Костянтин Жеваго | Ferrexpo | 1 300 | 969,8 |
8 | Костянтин Грігорішин | “Енергетичний стандарт” | 1 100 | 554,5 |
9 | Юрій Косюк | “Миронівський хлібопродукт” | 930,0 | 324,5 |
10 | Леонід Юрушев | Компанія “Ярославов вал” | 810,0 | 663,2 |
Однак більшість одноособових володінь є невеликими та створюються найчастіше у таких сферах діяльності:
– місцева роздрібна торгівля (власники кондитерських, ресторанів, гастрономів, м’ясних, овочевих, фруктових, тютюнових лавок, магазинів залізних виробів);
– невеликі сільськогосподарські ферми, сади;
– об’єкти місцевої сфери обслуговування (перукарні, служба побуту, майстерні з ремонту побутової техніки та автомобілів);
– місцеве виробництво.
Одноособові фірми є найбільш розповсюдженою формою організації бізнесу у розвинутих країнах. Наприклад, в США 70-80% усіх підприємницьких фірм є одноособовими володіннями, але їх частка в обсязі продажу становить від 10 до 15%, тому що в середньому одноособові фірми за своїм розміром менші, ніж фірми інших типів.
У найменуванні одноособової фірми, як правило, вказується прізвище засновника або його прізвище та профіль підприємства. Наприклад, “Петренко, роздрібна торгівля”.
При виборі та обгрунтуванні доцільності застосування тієї чи іншої організаційної форми майбутньої справи її засновник розглядає та порівнює переваги та недоліки різних організаційно-правових форм підприємництва. Одноособове володіння має свої переваги і недоліки.
Перевагами одноособового володіння є [54, 56, 131, 141, 158]:
– відносна простота заснування (для реєстрації потрібна тільки заява), невеликі організаційні витрати;
– повна самостійність, свобода і оперативність підприємницьких дій (немає необхідності втрачати час на погодження з партнером для прийняття рішення);
– потужний безпосередній стимул для напруженої та ефективної праці (праця на себе);
– забезпечення конфіденційності діяльності, збереження комерційної таємниці;
– виробництво продукції невеликими партіями з урахуванням особистих потреб та смаків клієнтів;
– можливість розташовування фірми у малонаселених та важкодоступних регіонах.
Проте, ця форма підприємництва має певні недоліки:
– труднощі із залученням великих капіталів, в той час як власних фінансових ресурсів одноособового підприємця здебільшого не вистачає для розвитку справи. Через високий рівень ризику, значну імовірність банкрутства комерційні банки неохоче надають таким підприємцям великі кредити, вимагають більш високу плату за користування ними. Наслідком є обмежені масштаби виробництва і тому висока собівартість, ціна продукції і як результат низька конкурентоспроможність фірми;
– повна (необмежена) відповідальність власника за борги фірми. Це означає, що у випадку невдалого господарювання власник може втратити усе власне майно, яке піде на сплату боргів кредиторам, якщо активів підприємства не вистачить;
– відсутність спеціалізованого менеджменту. Здійснюючи повний контроль за діяльністю підприємства, власник повинен сам виконувати всі управлінські функції (фінансову, постачання, залучення персоналу, організацію виробництва, рекламу, збут). Але людські здібності, як правило, обмежені, підприємцю також може не вистачити знань, навичок та часу для виконання всіх функцій. Наприклад, йому вдається діяльність зі збуту товару, але важко вирішувати фінансові проблеми. Тому доводиться звертатись за консультацією, залучати спеціалістів, що потребує великих коштів;
– висока залежність діяльності фірми від зовнішнього середовища. Зокрема, від’їзд населення з місця знаходження підприємства, зростання безробіття, збільшення кількості власників автомобілів може призвести до скорочення кількості постійних клієнтів.
– для одноособового власника є проблемою використання вихідних днів, відпустки, лікарняних.
– спадкоємцям власника доводиться сплачувати великі податки на спадщину.
Через вищевказане одноосібні володіння у країнах з ринковою економікою є досить поширеною і водночас найменш стійкою формою організації. Щороку значна кількість їх як виникає, так і припиняє свою діяльність.
В Україні найбільша кількість приватних підприємств створена у сфері торгівлі, послуг, переробній промисловості, будівництві.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)