Педагогіка – Зайченко І. B. – ПЕРЕДМОВА
Шановний друже!
Ви – студент вищого педагогічного навчального закладу, а отже, готуєтесь стати педагогом, вихователем, наставником, Учителем з великої літери.
“Учитель! Який безмежно великий зміст цього слова! Яка глибина його значення! Яка височінь і краса його місії!”, – захоплено писав про вчителя видатний український педагог Яків Феофанович Чепіга (1875-1938).
Добрий, терплячий, уважний, мудрий, далекоглядний наставник на життєвій дорозі, невтомний, самовідданий – аж до самопожертви – трудівник і безкорисливий слуга народу, високосвідомий громадянин своєї Вітчизни, “апостол Правди і Науки” (С. Русова), чесний, справедливий, щедрий, високоморальний, оптимістичний, доброзичливий, дружелюбний, чуйний, гуманний, висококультурний, мужній і відповідальний борець проти неосвіченості і безкультур’я – таким у нашій уяві постає вчитель.
Видатний чеський педагог Ян Амос Коменський (1592-1670) відзначав, що вчительська професія “прекрасна, як ніяка інша під сонцем”. Він порівнював учителя з садівником, який пестливо вирощує дерева й рослини в саду, з архітектором, який турботливо забудовує знаннями всі куточки людської істоти, зі скульптором, який ретельно шліфує розум і душі людей, з полководцем, який енергійно здійснює наступ проти варварства і невігластва.
У концепції національного виховання, розробленій колективом українських учених-педагогів під орудою Міністерства освіти України, відзначено, що “Успішне вирішення завдань національного виховання, суттєве покращення всього навчально-виховного процесу, розвиток пізнавальної, трудової активності дітей і молоді безпосередньо пов’язані з удосконаленням підготовки педагогів, їх професійної педагогічної майстерності, ерудиції і культури” (“Освіта” від 26 жовтня 1994 р.). Там, зокрема підкреслено, що сучасний педагог повинен знати сутність і закономірності розвитку особистості; діагностику і методи визначення рівнів вихованості дітей; методи аналізу ефективності педагогічного управління процесом всебічного формування особистості; теорію і методику національного виховання, специфіку роботи класного керівника, вихователя групи продовженого дня, школи-інтернату та дитячого будинку, громадських дитячих організацій та ін.; принципи, форми та методи організації виховного впливу на дітей різних вікових груп. Педагог повинен уміти визначати конкретні завдання виховного впливу, виходячи із загальної мети національного виховання, рівнів вихованості дитячого колективу і умов навколишнього середовища; реалізувати принципи національного безперервного виховання, народознавчого, людинознавчого і особистісного підходів; володіти методами і формами педагогічної діагностики та педагогічного прогнозування; визначати мету виховання у відповідності з вихованістю дітей, організовувати навчально-виховний процес на основі глибокого і системного вивчення учнів, їх інтересів, запитів, можливостей на принципах добровільності та співробітництва; на практиці застосовувати принципи наукової організації праці, володіти методами позитивного впливу на дитину та управління дитячим колективом; налагоджувати постійні стосунки з батьками вихованців, вести педагогічну пропаганду, домагаючись єдності виховної діяльності школи, позашкільних установ, сім’ї та громадськості; сприяти самовихованню учнів, саморозвитку їх суспільно цінних якостей і створенню умов для самореалізації дитини як неповторної індивідуальності. Ці вимоги конкретизовані в наступних урядових і міністерських документах [Див. джерела 1 – 14 в кінці посібника]
Особливу роль у вирішенні цих важливих завдань має відіграти вивчення студентами в стінах вищого педагогічного закладу циклу педагогічних дисциплін (педагогіка, історія педагогіки, педагогічна творчість, основи педагогічної майстерності та ін.).
Кажуть, що педагогіка – це наука про виховання людини і мистецтво виховання. Справді, об’єктом педагогіки як науки є ті явища об’єктивної дійсності, які обумовлюють розвиток людського індивіда в процесі цілеспрямованої діяльності суспільства, а предметом – освіта і виховання як реальний цілісний педагогічний процес, організований в спеціальних соціальних інститутах (сім’ї, навчально – і культурно-освітніх закладах). Тому педагогіка є наука, яка вивчає сутність, закономірності, тенденції і перспективи розвитку педагогічного процесу як фактору і засобу розвитку людини упродовж усього її життя. На цій основі педагогіка розробляє теорію і технологію організації педагогічного процесу, форми і методи удосконалення діяльності педагога і різних видів діяльності учнів, а також стратегій і способів їх взаємодії.
Структура педагогічного мистецтва надзвичайно складна, адже виховання вимагає не лише найдосконаліших практичних умінь і навичок, а в першу чергу, грунтовних теоретичних знань у галузі педагогіки. У цьому зв’язку пропонований навчальний посібник з
Педагогіки має на меті допомогти студенту – майбутньому педагогові – грунтовно оволодіти теорією педагогіки, яка в майбутній практичній діяльності сьогоднішнього студента стає необхідною умовою і міцною основою для досягання вершин педагогічної майстерності.
Цей навчальний посібник став результатом багатобічного викладання курсів педагогічних дисциплін на фізико-математичному факультеті Чернігівського державного педагогічного університету (до березня 1998 року інституту) імені Т. Г. Шевченка і, зокрема, курсу педагогіки.
Цей курс спрямований на якісне оновлення змісту педагогіки і її вивчення в педвузі. Ми намагалися критично осмислите, врахувати і творчо використати в навчальному курсі найновіші теоретичні і практичні здобутки в галузі педагогіки як в нашій країні, так і за рубежем, зокрема матеріали А. Н. Алексюка, Ю. К. Бабанського, Н. В. Бордовської та А. А. Реан, О. Ї. Вишневського, О. М. Кобрій та М. М. Чепіль, В. М. Галузинського і М. Б. Євтуха, Т. А. Ільїної, Б. Т. Лихачова, В. І. Лозової, П. І. Підкасистого, І. П. Підласого, О. Я. Савченко, В. О. Сластьоніна, І. Ф. Харламова, М. Д. Ярмаченка та інших.
У кінці книги вміщено список основної і додаткової літератури. Кожному літературному джерелу присвоєний певний номер, посилання на який може зустрічатися в тексті, наприклад. [21,270].
Курс містить 28 найважливіших тем. До кожної з них подані запитання і завдання, до окремих – список додаткової літератури.
Автор висловлює щиру подяку рецензентам – Миколі Дмитровичу Ярмаченку – академіку АПН України, доктору педагогічних наук, професорові, Володимиру Івановичу Бондарю – академіку АПН України, доктору педагогічних наук, професору, Івану Гнатовичу Єрмакову – кандидату історичних наук, старшому науковому співробітнику Інституту педагогіки АПН України, Валентину Миколайовичу Дідовичу – кандидату педагогічних наук, доценту ЧДПУ імені Т. Г. Шевченка, які уважно прочитали рукопис і зробили цінні зауваження, врахування яких сприяло удосконаленню посібника.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)