Педагогіка вищої школи – Туркот Т. I. – Педагогічна імпровізація як елемент лекторської майстерності
Педагогічна імпровізація (від лат. ітрRovisus – несподіваний, раптовий) – діяльність педагога, що здійснюється в процесі педагогічного спілкування без довгого попереднього осмислення, обдумування. її метою є швидке і гнучке реагування на конкретну непередбачувану педагогічну ситуацію, її швидкий і ефективний розв’язок.
У процесі викладацької діяльності, зазвичай, типовими є наступні варіанти поведінки педагога:
1) природній тип: ефективні імпровізаційні дії не викликають у викладача психологічних і емоційних труднощів;
2) напружено – перетворювальний тип: викладач мобілізує усі ресурси особистості для подолання виниклих труднощів;
3) навмисно – ухильницький тип: свідоме “ухилення педагога” від подолання несподівано виниклої ситуації (він “не помічає” її);
4) мимовільно – гальмівний тип: розгубленість і повне гальмування дій викладача;
5) емоційний зрив: викладач діє* втративши контроль на Собою, Своїми емоціями, безсистемно, поглиблюючи чи провокуючи конфлікт;
6) неадекватний тип: викладач приховує свої почуття, але не може трансформувати їх у педагогічно доцільні переживання і дії. Оволодіння умінням педагогічної імпровізації – один із шляхів
Досягнення педагогічної майстерності викладача ВНЗ.
Як вже підкреслювалося, прогностичні здібності містять у собі вміння знати і уникати причин, які перешкоджають встановленню сприятливих взаємовідносин викладача і студента в аудиторії. У першу чергу слід уникати негативного відношення до студентів, які на погляд викладача є лінивими, недисциллінованими чи байдужими до його предмету. У цьому випадку педагог може постійно підкреслювати недоліки, несправедливо оцінювати навчальні досягнення і діяльність студентів. Наявність негативних установок викладача можна визначити за наступними ознаками: він дає “поганому” студенту менше часу на відповідь і підготовку до неї, ніж “гарному”; не використовує спрямовуючі запитання; при неправильній відповіді поспішає переадресувати запитання іншому студенту або відповідає сам; частіше осуджує, менше заохочує; не реагує на позитивні досягнення студента, не помічає його успіхів; іноді взагалі не працює з ним.
Аналізуючи реальну роботу викладачів на заняттях, М. Тален здійснив типологію їх педагогічних позицій:
Модель І – “Сократ”. Це викладач з репутацією любителя дискусій і суперечок, які він свідомо провокує на заняттях. Викладачеві такого типу притаманні індивідуалізм, безсистемність у навчальному процесі, які виникають у результаті конфронтації та потреби студентів у захисті власних позицій і поглядів.
Модель ІІ – **Керівник групової дискусії”, який головним у навчально-виховному процесі вважає досягнення згоди і співробітництва між студентами, вбачаючи свою роль у посередництві. Для “керівника групової дискусії*” пошук демократичної згоди важливіший результату дискусії.
Модель ІІІ – “Майстер”. Викладач виступає як взірець поведінки, що повинна безумовно копіюватися і не тільки в навчальному процесі, але й у відношенні до життя взагалі.
Модель IV – “Генерал”. Цей тип підкреслено вимогливий, жорстко вимагає слухняності, бо викладач вважає, що завжди і в усьому правий, прагне, щоб підопічні чітко і без дискусій виконували його вказівки.
Модель V – “Менеджер”. Викладачі такого типу орієнтовані на створення сприятливої атмосфери у діяльності студентів, стимулювання їх ініціативи і самостійності. “Менеджер” намагається обговорити з кожним із своїх вихованців зміст діяльності, забезпечити якісний контроль і оцінку кінцевого результату.
Модель VI – “Тренер”. Створює атмосферу спілкування у студентській групі, насичену духом корпоративності. Студенти у даному випадку стають ніби ” гравцями” однієї команди, де кожен окремо не важливий як індивідуальність, а в групі усі разом досягають успіхів. Викладач переймає функції натхненника успішної групової пізнавальної діяльності, для якого головне кінцевий результат, успіх, перемога.
Модель VII – “Гід”. Лаконічний, точний, стриманий, коректний. Енциклопедист. Відповіді на всі запитання Йому давно відомі, як і запитання, які можуть цікавити студентів. Чудово володіє педагогічними технологіями і технікою, а тому дуже часто його заняття бувають відверто нудними, попередньо запрограмованими.
Отже, завершуючи обговорення проблеми формування лекторської майстерності викладача, звернемося до думки В. Ключевського, яку приводимо з пропозицією до роздумів: “Гармонія думки і слова – це дуже важливе і навіть іноді фатальне питання для нашого брата – викладача…”.
Рекомендації молодому викладачеві
Компоненти ефективного подання лекційного матеріалу (комунікативний аспект)
Планування лекції
> Заздалегідь проаналізуйте аудиторію: досвід, потреби.
> Налаштуйтеся на слухачів.
> Чітко визначте мету лекції, грунтуючись на тому, що Ви хочете зробити: інформувати, переконати, спонукати до дії, навчити.
Підготовка до лекції
> Підберіть і опрацюйте матеріал з теми виступу.
Доберіть більше матеріалу, ніж зможете використати.
Розробіть план виступу.
Підготуйте тези виступу.
> Продумайте вступ (розповідь, цитата, запитання).
> Продумайте висновок (резюме, цитата, комплімент слухачам, своє ставлення до викладеного).
> Підберіть приклади та ілюстрації для більшої переконливості і наочності.
> Здійсніть апробацію лекції (не заучуйте, а переказуйте).
> Продумайте свій зовнішній вигляд,
> Установіть позитивний напрямок думок (оцініть своє повідомлення, уявіть позитивну реакцію аудиторії, повірте у свої сили).
Поведінка під час лекції
> Справте приємне враження:
Установіть візуальний та емоційний контакт,
– не будьте замкнені, будьте щирі, говоріть “ми”, а не “ви”.
> Зацікавте аудиторію (розповіддю, цитатою).
> Використовуйте парадоксальне цитування.
> Ілюструйте сказане.
> Дайте зрозуміти, що факти цікаві і легко зрозумілі.
> Зв’яжіть тему з життєво і професійно важливими потребами слухачів.
> Покажіть своє ставлення до сказаного,
> Не втрачайте ініціативу. Не читайте, а розповідайте.
> Говоріть упевнено і стежте за культурою мовлення.
> Вживайте терміни, звичні для аудиторії, а незнайомі пояснюйте.
> Одержуйте задоволення від власного виступу.
> Стежте за жестами і мімікою власною і слухачів, контролюйте свої невербальні сигнали.
> Будьте натхненні і намагайтеся надихнути аудиторію на успіх.
> Стежте за культурою мовлення.
> Використовуйте для більшої виразності невербаліку (жестами звертайте увагу на головне, варіюйте темп та голосність мови – це підкреслить основні моменти виступу).
Поради викладачам-початківцям щодо формування навичок ефективного слухання
>Зосередження – шлях до ефективного слухання.
> Оцінюйте зміст інформації, а не манери і зовнішній вигляд
Співрозмовника.
> Долайте бар’єри слухання.
> Використовуйте прийоми активного слухання.
> Підтримуйте емоційний контакт зі співрозмовником.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)