Педагогіка вищої школи – Туркот Т. I. – Міні-модуль 5.1. Психолого-педагогічні вимоги до викладача вищої школи
Педагогічні працівники мають стати основною рушійною силою відродження та створення якісно нової Національної системи освіти. Державна національна програма “Освіта: Україна XXI століття”
Особистість вихователя означає, все у справі виховання К. Д. Ушинський
Мета вивчення модуля: Ознайомити студентів зі специфікою педагогічної діяльності та вимогами до неї, допомогти їм усвідомити сутність педагогічної, комунікативної культури і лекторської майстерності викладача та механізмів формування позитивного педагогічного іміджу, проаналізувати причини професійного стресу і професійного “вигорання”; визначити шляхи їх запобігання і подолання.
Міні-модуль 5.1. Психолого-педагогічні вимоги до викладача вищої школи.
Міні-модуль 5.2. Педагогічна культура викладача.
Міні-модуль 5.3. Комунікативна культура викладача.
Міні-модуль 5.4. Лекторська майстерність викладача як необхідна умова забезпечення результативності навчально-пізнавальної
Діяльності студентів.
Міні-модуль 5.5. Педагогічний імідж.
Міні-модуль 5.6. Професійний стрес та професійне “вигорання” в педагогічній діяльності. Засоби їх запобігання.
Ключові слова: діяльність викладача, творчість викладача, культура, педагогічна культура, комунікативна культура, майстерність, педагогічна майстерність, лекторська майстерність, професіоналізм, педагогічний імідж, стрес, професійний стрес, професійне “вигорання’.
Міні-модуль 5.1. Психолого-педагогічні вимоги до викладача вищої школи
Пам’ятай же, що перш Ніж ти зможеш Стати вчителем і Вихователем нації і молоді, ти повинен стати Своїм власним вихователем. Ти повинен постійно намагатися Стати досконалою людиною, Здоровою тілом і духом, Доброю, працелюбною, відданою, мужньою, скромною, борцем за добро, справедливість і красу, За свою націю І все людство.
0. Гібу, молдавський педагог, учений і громадський діяч
Структура професійної діяльності викладача
Величезна соціальна значущість педагогічної праці споконвічно визначала високі вимоги до особистості вчителя, викладача, вихователя. Невипадково ще з глибокої давнини суспільство довіряло виховання молодого покоління найбільш мудрим, досвідченим і високоморальним людям. Так, вихователем Олександра Македонського був геніальний Арістотель. Фундатор педагогіки Я. А. Коменський був не тільки епіскопом, але і вчителем у школі. Взірцем високої моральності і гуманізму був український вчений – педагог і шкільний учитель В. О. Сухомлинський. Таких прикладів можна навести дуже багато. Педагогічна діяльність викладачів вищих навчальних закладів відзначається ще більшою соціальною відповідальністю, адже їх зусилля спрямовуються на підготовку еліти нації, фахівців вищої кваліфікації, від рівня знань та умінь яких залежить якість соціально-економічної, політичної, культурної розбудови української держави, формування національної свідомості і духовності її громадян.
За даними М. М. Фіцули, теперішнього часу навчально-виховний процес у вищих навчальних закладах України здійснюють понад 90,5 тисяч викладачів, які мають наукові ступені доктора наук (темпи приросту – 38,9%), кандидата наук (темпи приросту – 10,2%), вчені звання професора (темпи приросту – 18,4%), доцента (темпи приросту – 6,8%)”.
Об’єктом педагогічної діяльності професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів є молодь, юнаки та дівчата з певними задатками, потребами, інтересами, особливостями пізнавальних та емоційно-вольових процесів. У зв’язку з цим перед викладачами вищої школи постає надзвичайно відповідальне завдання – допомогти їм стати висококваліфікованими фахівцями, здатними знайти місце на ринку праці, творчо реалізувати набуті у вищому навчальному закладі знання та практичні уміння. Характеризуючи особливості педагогічної діяльності, В. О. Сухомлинський підкреслював: “Наша праця – формування людини, і це накладає на нас особливу, ні з чим не зрівняну відповідальність.”
Основними напрямами діяльності викладача вищого навчального закладу є: навчальна, науково-методична, науково-дослідна, виховна та дорадча. Так, навчальна діяльність спрямована на організацію та здійснення процесу навчання відповідно до нормативних документів: проведення лекційних, семінарсько-практичних занять, консультацій, контрольних заходів, керівництво курсовими і дипломними роботами тощо.
Науково-методична діяльність пов’язана з підготовкою навчального процесу, його забезпеченням і удосконаленням.
Виховна діяльність полягає в організації виховного впливу на майбутніх фахівців у процесі викладання навчальних дисциплін і в позааудиторній роботі.
Науково-дослідна діяльність має за мету організацію наукових досліджень у певній, галузі знань, підвищення наукового рівня та розвитку творчого потенціалу викладача і студента. Відомий російський педагог і письменник Л. Толстой підкреслював: “Хочеш наукою виховати учня, люби свою науку і знай її, і учні полюблять і тебе, і науку, і ти виховаєш їх, але якщо сам не любиш її, то скільки б ти не змушував учити, наука не справить виховного впливу.”
Дорадча діяльність має на меті надання професійної допомоги виробничникам, проведення наукових консультацій щодо підвищення якості виробничих процесів. Це також діяльність професорсько-викладацького персоналу в галузі підвищення професійної кваліфікації спеціалістів-практиків.
Усі коротко охарактеризовані функції викладача мають виявлятися у єдності. Однак на думку Л. Д. Столяренко та СІ. Самигіна у різних викладачів одна функція може превалювати над іншою: приблизно 2/5 викладачів з їх загального числа орієнтовані на навчальну діяльність, 1/5 – тяжіють до науково-дослідної діяльності, майже 1/3 – владо поєднують навчально-педагогічну і науково-дослідну діяльність.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)