Педагогіка вищої школи – Ортинський В. Л – Методика самостійної підготовки студента до модульного контролю, заліків та іспитів
У вищій школі що семестру проводять модульні контрольні роботи, а також курсові іспити і заліки відповідно до “Положення про курсові екзамени та заліки у вищих навчальних закладах України”.
У цьому документі, зокрема, вказано, що курсові іспити з усієї дисципліни або її частини передбачають мету, оцінити роботу студента за курс (семестр), здобуті теоретичні знання, їх міцність, розвиток творчого мислення, оволодіння навичками самостійної роботи, вміння синтезувати набуті знання й застосовувати їх у розв’язанні практичних завдань.
Іспити і заліки є підсумком самостійної роботи студента впродовж семестру або навчального року. Щоб успішно скласти іспити й заліки, необхідно систематично і наполегливо працювати над засвоєнням матеріалу з кожної навчальної дисципліни протягом усього семестру. Послаблена, епізодична робота над матеріалом програми, надія на те, що все можна буде вивчити за 2 – 4 дні, не дає очікуваних результатів. Тому студент, який прагне пройти контроль успішно, має від першого дня занять систематично і ретельно виконувати всі завдання. Водночас, необхідно виявляти значні зусилля та наполегливість під час безпосередньої підготовки до контролю.
Студенти складають заліки у процесі виконання практичних і лабораторних робіт. Тому для підготовки до заліків окремі дні, як правило, не відводять.
Підготовка до модульної контрольної роботи, а також іспиту і заліку вимагає певного алгоритму дій. Насамперед необхідно ознайомитися з питаннями, які виносять на модульну контрольну роботу, а також програмою проведення іспитів із навчальної дисципліни. На основі цього треба скласти план повторення й систематизації навчального матеріалу на кожен день, щоб залишити день або його частину (залежно від кількості днів, наданих на підготовку до іспиту) для повторного узагальнення програмового матеріалу.
Не можна обмежуватися лише конспектами лекцій, слід опрацювати потрібні навчальні посібники, рекомендовану літературу.
Послідовність роботи у підготовці до контрольних заходів має бути така: уважно прочитати й усвідомити суть вимог конкретного питання програми; ознайомитися з конспектом; уважно опрацювати необхідний навчальний матеріал за навчальними посібниками та рекомендованою літературою.
Якщо з окремої теми науково-педагогічний працівник запропонував першоджерела, спеціальну наукову літературу, яку студент опрацьовував у період підготовки до семінарських чи інших занять, необхідно повернутися до записів цих матеріалів (а в окремих випадках і до оригіналів), відтворити в пам’яті основні наукові положення.
В окремому зошиті на кожне питання програми варто скласти стислий план відповіді в логічній послідовності і з фіксацією необхідного ілюстративного матеріалу (приклади, малюнки, схеми, цифри).
Якщо окремі питання програми залишаються незрозумілими, їх необхідно написати на полях конспекту, щоб з’ясувати на консультації. Основні положення теми (правила, закони, визначення та ін.) після глибокого усвідомлення їх суті варто завчити, повторюючи декілька разів або розповідаючи колезі. Найважливішу інформацію варто позначати іншим кольором, це допомагає краще їх запам’ятати.
Слід поступово переходити від повторення матеріалу однієї теми до іншої. Коли ж повторено й систематизовано весь навчальний матеріал, необхідно переглянути його ще раз уже за своїми записами, перевіряючи подумки, як засвоєно логіку розкриття кожної теми, як зафіксовано в пам’яті основні факти, формули, ілюстративний матеріал, чим і як можна доповнити окремі питання.
Найзручніше готуватися до модульних контрольних робіт та іспитів у читальному залі бібліотеки чи в спеціалізованому навчальному кабінеті. Упродовж доби необхідно працювати 8-9 годин, роблячи через кожні 1,5 години перерви на ю – 15 хвилин.
Студентам потрібно знати загальні вимоги до оцінки знань. Потрібно виявити:
1) розуміння та ступінь засвоєння питання, повноту, яка вимірюється кількістю програмних знань про об’єкт, який вивчають;
2) глибину, яка характеризує сукупність зв’язків між знаннями, що їх усвідомлюють студенти;
3) методологічне обгрунтування знань;
4) ознайомлення з основною літературою з предмета, а також із сучасною періодичною українською та зарубіжною літературою за спеціальністю;
5) уміння застосовувати теорію на практиці, розв’язувати задачі, здійснювати розрахунки, відпрацьовувати проекти, оперативність (тобто кількість ситуацій, у яких студент може застосувати свої знання);
6) ознайомлення з історією і сучасним станом науки та перспективами її розвитку;
І) логіку, структуру, стиль відповіді й уміння студента захищати науково-теоретичні положення, які висувають, усвідомленість, узагальненість, конкретність;
8) гнучкість, тобто вміння самостійно знаходити ситуації застосовування цих знань;
9) міцність знань.
Досвід проведення контролю доводить необхідність урахування таких аспектів:
1) недоцільно контролювати те, що засвоєно на рівні ознайомлення, первинного уявлення;
2) не потрібно застосовувати контроль, коли науково-педагогічний працівник упевнений, що всі студенти впораються із завданням на 100 %, але треба інколи давати такі завдання, з якими більшість студентів упорається, у такий спосіб стимулювати віру студентів у свої сили;
3) добре організований поетапний контроль знижує необхідність у підсумковому або взагалі робить його непотрібним;
4) треба варіювати засоби контролю;
5) створення спокійної доброзичливої атмосфери в процесі контролю сприяє кращій роботі студентів та позитивно впливає на результати контролю.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)