Педагогіка у запитаннях і відповідях – Кузьмінський А. І. – 24.4. У чому сутність батьківського авторитету і які є види справжнього авторитету батьків?
Оскільки виховання є головною сферою діяльності старших поколінь, то до батьків обставини життя ставлять вельми вагомі соціально-психологічні педагогічні вимоги. Серед них почуття відповідальності перед людьми за виховання дітей в ім’я майбутнього, фізичне здоров’я батьків, що має забезпечити народження здорового потомства І створити достойні умови для розвитку і виховання дітей, генетична грамотність, достатня психолого-педагогічна культура; любов до дітей, володіння справжнім авторитетом, знання надбань народної педагогіки у вихованні дітей, створення в сім’ї умов для всебічного розвитку особистості, здатність формувати у сім’ї культ матері та батька, добре розвинені почуття материнства і батьківства.
24.4. У чому сутність батьківського авторитету і які є види справжнього авторитету батьків?
Суттєву роль у виховній роботі батьків відіграє батьківський авторитет, який, за висловом A. C. Макаренка, включає в себе “все батьківське і материнське життя – роботу, думки, звички, почуття, прагнення”1.
Авторитет (від лат. autoritas – влада, вплив) – це відмітні особливості окремої особи, групи чи організації, завдяки яким вони заслуговують довір’я і можуть в силу цього здійснювати вплив на погляди і поведінку інших людей у певній галузі життя. Значну увагу місцю і ролі батьківського авторитету в сімейному вихованні дітей приділяв A. C. Макаренко. Адже діти ще не мають достатнього соціального досвіду, відбувається активний процес соціального успадкування, і прояви авторитету батька та матері можуть відчутно позитивно чи негативно впливати на збагачення дітей їхнім соціальним досвідом.
Розрізняють два види авторитету: істинний (справжній) і фальшивий.
Істинний авторитет включає всю гаму правильного, праведного і красивого життя батьків. Він об’єднує такі особливості їх поведінки:
1. Авторитет любові до дітей, здатність творити духовне тепло, радість. “Праця любові, – писав В. О. Сухомлинський, – це і є свідоме прагнення до того, щоб у дітях утвердити самого себе, продовжити у них своє духовне багатство. Якщо ви по-справжньому любите своїх дітей, якщо віддані і вірні їм, ваша любов до дружини з роками не лише не слабшає, але стає більш глибокою і єдиною. Любов – ніжне, тендітне, вередливе дитя мужності. Продовжувати себе у своїх дітях – це значить бути мужнім у любові”1.
2. Авторитет знання передбачає обізнаність батьків з особливостями фізичного і соціально-психічного розвитку дитини, її повсякденними успіхами й труднощами у навчанні, знання інтересів та уподобань, кола друзів, товаришів.
3. Авторитет допомоги має проявлятися не в поспішному виконанні за дитину її обов’язків у сфері праці, навчання, а в методичній пораді – як доцільніше виконати те чи інше завдання, у створенні сприятливих умов для подолання труднощів. Адже лише в самостійній наполегливій діяльності відбувається активний розвиток особистості. Виконання за дитину її обов’язків ослаблює, збіднює особистість.
4. Авторитет вимогливості передбачає достатній і об’єктивний контроль з боку матері та батька за ретельним виконанням дочкою чи сином своїх обов’язків, а також доручень у всіх сферах діяльності. Якщо це робиться систематично, в дитини поступово формуються звички відповідальності за виконання обов’язків і доручень.
5. Авторитет правди грунтується на загальнолюдській моральній нормі: “Не бреши”. Лише правда у взаєминах батька з матір’ю, з дітьми, іншими членами сім’ї найвище цінується дітьми. Брехні приховати не можна. Рано чи пізно вона стає видимою, приносить дитині страждання і розчарування у тих, хто виявився автором неправди.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)