Насамперед до них відносять полкові, січові, та музичні школи. Полкові школи розташовувалися у полкових та сотенних містах і містечках. Як відомо, до другої половини XVII ст. на території лівобережної України діяв полковий адміністративно-територіальний устрій

Загальна характеристика розвитку освіти на українських землях упродовж другої половини XVIIІ-XIX століть. У цей час українські терени в основному входили до складу двох імперій-Російської (близько 80 % території) та Австро-Угорської. Це призвело до набуття

Григорій Савович Сковорода (1722-1794), видатний український філософ, просвітитель-гуманіст, письменник – загалом мав ідеалістичний світогляд, однак у його поглядах прослідковувалося чимало матеріалістичних елементів. Наприклад, він вважав, що “природа є всьому початком, що вона безмежна у

“Слов’янське товариство Св. Кирила і Мефодія ” заснувалося у грудні 1845 р. До його складу входила низка відомих в Україні діячів науки, культури та освіти. Серед них були М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко,

Найвизначнішим представником культурно-освітнього руху на Закарпатті став Олександр Васильович Духнович (1803-1865), професійний педагог-учений і письменник. Його перу належить перший на Закарпатті буквар “Книжица читальная для начинающих”, підручник з географії та історії “Краткий землеопис для

Михайло Петрович Драгоманов (1841-1895) – історик, публіцист, духовний натхненник українського культурно-освітнього відродження. Уродженець м. Гадяча на Полтавщині. Освіту здобув, навчаючись у Полтавській гімназії, а згодом – на історико-філологічному факультеті Київського університету. Був послідовником кирило-мефодіївців,

Основні етапи розвитку вітчизняної школи та педагогічної думки у XX столітті. Перший етап обмежується початком століття та революційними подіями в Російській імперії у 1917 році. Царські укази цього періоду з проголошенням свободи друку, слова,

Хоч ці представники мистецтва слова і не були безпосередньо педагогами, однак своєю творчістю впливали на розвиток педагогічної думки. І. Я. Франко (1856-1916) написав понад сотню наукових, художніх та публіцистичних творів, у яких торкнувся проблем

Керівною основою нашої дидактики хай буде:дослідження і відкриття методу, за якого ті, що вчать, менше учили б, ті, що вчаться, менше б училися; у школах було б менше шуму, дуріння, безтолкової праці, а більше

Оскільки дидактика належить до системи гуманітарних наук, то вона має зв’язки з багатьма науками, що випливає з її характеру як науки. Наприклад, у якості дидактичного принципу сьогодні виступає вимога дотримування в ході проведення навчальних

У загальному теоретико-методологічному плані будь-яка система – це об’єднання різноманітностей у ціле на основі їхніх органічних взаємозв’язків. Складові компоненти цього цілого чи його частин займають певне місце і їх можна гіпотетично виділити. Дидактична система

За формальними ознаками такий розгляд досить чітко прослідковує В. П. Безпалько. Він показує еволюцію дидактичних систем у вигляді спіралі. Так, систему 1 (класичну – з розімкнутим управлінням, розсіяним видом інформаційного процесу, ручним управлінням) дослідник

Під час навчання знаходять свій вияв закони матеріалістичної діалектики: єдності та боротьби протилежностей, заперечення заперечення, перехід кількісних змін у якісні. Певним чином їхня дія реалізується в суперечностях, які стають рушійною силою навчання. Основними серед

Ними виступає наукова теорія пізнання, яка висвітлює його природу, головні закономірності пізнавального процесу, умови істинності пізнання, його основні форми й методи. Процес пізнання розуміють як цілеспрямоване відображення об’єктивної реальності у свідомості людини. Між процесами

Поряд із властивістю сприймання осмислення разом із розумінням виступає в якості чергової ланки внутрішнього процесу засвоєння знань. Осмислення навчального матеріалу – це процес мислительної діяльності, який спрямовується на розкриття істотних ознак, якостей, рис об’єктів

І. Ланка сприймання. 1. Намагання формувати образи вивчених об’єктів із використанням можливо більшої кількості складових вищого рівня відображення дійсності – слухових, зорових, дотикових, нюхових, смакових відчуттів. 2. Здійснювати різнобічний огляд об’єкта вивчення. 3. Сукупність

І. Ланка сприймання. 1. Намагання формувати образи вивчених об’єктів із використанням можливо більшої кількості складових вищого рівня відображення дійсності – слухових, зорових, дотикових, нюхових, смакових відчуттів. 2. Здійснювати різнобічний огляд об’єкта вивчення. 3. Сукупність

Поняття про зміст загальної середньої освіти та його структуру. Генріх Гейне свого часу стверджував: “Кожна людина – це світ, який із нею народжується і з нею помирає. Під кожним могильним надгробком лежить всесвітня історія”.

Відомі різні розуміння понять навичок та вмінь, а також взаємозв’язків між ними. Одні вважають, що уміння – результат виробленої системи навичок (М. Груздєв); другі, навпаки, схильні вважати навички системою умінь (П. Шимбирєв, Р. Лемберг);

Упродовж тривалого історичного часу зміст шкільної освіти змінювався згідно з чинниками, які викликали таку зміну. Найважливіші з них: 1) змінність систем суспільних та особистісних потреб; 2) динаміка соціальних та наукових досягнень; 3) державна стратегія

1. Вимога підкорення змісту освіти меті та завданням виховання згідно зі соціальним замовленням суспільства. Таку мету визначає Закон України “Про освіту”. Згідно зі ст. 35 “загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості,

Відомі слова французького письменника і громадського діяча Ромена Ролана про знання, “випоєне” власною “кров’ю”, примушують задуматися над місцем і роллю шкільного навчання в житті кожної людини. ,Для чого? З якою метою? Чому?” – ці

Загальна мета освіти, визначена суспільством і відображена в державних документах та навчальних програмах, конкретизується в цілях навчання під час вивчення кожного навчального предмета. Цільові установки навчання сприяють розумінню учнями поставлених перед ними навчальних завдань,

Для правильної організації життя Л. М. Толстой у свій час радив визначати ціль для всього життя, для кожного року, місяця, тижня, дня, години, хвилини, при цьому у випадку необхідності жертвувати нижчі цілі вищим. Так

Згідно зі стратегією підготовки вчителя до уроку стає зрозумілим, що педагогові важко визначити форму чи методи навчання, якщо йому невідомо, якими засобами він володіє для того, щоб, з одного боку, створити умови для належного