У своїх працях та виступах давньогрецькі і давньоримські вчені й філософи висвітлили низку перших педагогічних теорій, які в той час ще не могли виокремитися з філософії у самостійні науки. Серед знаменитих авторів – імена

Середньовічні освітні заклади. Римська імперія в IV ст розділилася на Західну й Східну. Східна ввійшла в історію під назвою Візантії, проіснувала ще майже тисячоліття, зберігаючи деякі елементи античної культури, незважаючи на панування християнської релігії.

Вона була покликана до життя постійними чварами між сусідами-феодалами, частим їхнім переростанням у збройні сутички. Лицарі створили для своїх дітей систему світського виховання, що ставило за мету сформувати в майбутнього лицаря (“пана землі й

Вона була покликана до життя постійними чварами між сусідами-феодалами, частим їхнім переростанням у збройні сутички. Лицарі створили для своїх дітей систему світського виховання, що ставило за мету сформувати в майбутнього лицаря (“пана землі й

Вона була покликана до життя постійними чварами між сусідами-феодалами, частим їхнім переростанням у збройні сутички. Лицарі створили для своїх дітей систему світського виховання, що ставило за мету сформувати в майбутнього лицаря (“пана землі й

Культура епохи європейського Відродження та її відображення в освітньо-виховній практиці. Епоха Відродження була покликана до життя появою у надрах феодального суспільства паростків капіталістичного способу виробництва, розвитком мануфактури і торгівлі, зростанням міст і як результату

Почату гуманістами боротьбу проти засилля католицької церкви в освіті продовжили представники Реформації. Ними стали Ян Гус (Чехія), Мартін Лютер і Томас Мюнцер (Німеччина), Іоанн Кальвін (Швейцарія). Діячі Реформації намагалися втілити ідеї Відродження у нові

Основоположне в педагогічній творчості Коменського. Згідно з ним, істинне виховання у всіх деталях повинно співвідноситися з природою. Учений вважав, що людина як частка природи підкоряється її головним, всезагальним законам, які з однаковою силою діють

Фундаментальною ідеєю його педагогіки був пансофізм, тобто узагальнення всіх здобутих цивілізацією знань і донесення цього узагальненого знання через школу рідною мовою до всіх людей, незалежно від суспільної, расової, релігійної приналежності. Для виконання цього завдання

Спрямованість педагогічної думки епохи буржуазних революцій та Просвітництва. Вихід на європейську суспільну арену нового, економічно могутнього класу – буржуазії-у ХУП – XVIII ст. зумовив певні зміни в європейській педагогічній думці та її втіленні в

Відомий французький філософ-просвітитель Клод Гельвецій (1715-1771) народився у Парижі в сім’ї придворного лікаря. Закінчив Єзуїтський коледж, однак піддав глибокій критиці феодальний лад, церковний абсолютизм та релігійний фанатизм, схоластику і формалізм у галузях науки та

Жан-Жак Руссо (1712-1778) – французький просвітитель, філософ і письменник. Освіту в основному здобув самотужки. Після поневірянь у Франції і Швейцарії Руссо у тридцятирічному віці приїжджає у Париж, де за порадою Дідро пише твір “Чи

Проблеми розвитку європейської педагогічної думки та практики кін. XVIII – першої пол. XIX ст. Французька буржуазна революція 1789-1794 рр. зруйнувала феодально-абсолютистський устрій і розчистила дорогу для капіталістичного розвитку країни. Буржуазія, виступаючи прогресивною силою, розуміла,

Проблеми розвитку європейської педагогічної думки та практики кін. XVIII – першої пол. XIX ст. Французька буржуазна революція 1789-1794 рр. зруйнувала феодально-абсолютистський устрій і розчистила дорогу для капіталістичного розвитку країни. Буржуазія, виступаючи прогресивною силою, розуміла,

У кінці XVIII ст. у Німеччині з’явилася група так званих “нових вихователів”, які намагалися шляхом піднесення освіченості населення поліпшити суспільні відносини. Таке поліпшення, на їхню думку, потребувало “революції у педагогіці”. З числа цієї групи

Народився у сім’ї чиновника-юриста. Навчався у Герборнському, а пізніше у Тюбінгенському університетах. Здобув ступінь доктора філософії. Тривалий час очолював у Мьорсе та у Берліні вчительські семінарії, в яких викладав педагогіку, математику та німецьку мову.

Нові досягнення науки і техніки, розширення масштабів виробництва у кінці XIX – на початку XX ст. висунули нові вимоги до “середнього продукту” освітніх систем. Виробництво все більше і більше потребувало висококваліфікованих робітників, високоосвічених науково-технічних

Широковідома теорія у зарубіжній педагогіці другої половини XIX – початку XX ст. Розвинута на основі поглядів Ж.-Ж. Руссо про природне виховання. Елена Кей (1849-1926) – шведська письменниця та громадський діяч, завдяки якій теорія “вільного

Головним представником і засновником її був Джон Дьюї (1859-1952)- відомий американський філософ і педагог. Прагматисти найважливішим критерієм істини визнавали користь, визначаючи її значущість почуттям “внутрішнього задоволення”, або самозадоволення. Джон Дьюї, представляючи один із напрямів

Покладена в основу педагогічної практики бельгійського педагога Жан-Овіда Декролі (1871-1932). Будучи, окрім педагога, ще й лікарем та психологом, Декролі став палким прихильником “нового виховання”. У 1901 році відкрив недалеко від Брюсселя Інститут для дефектних

Покладена в основу педагогічної практики бельгійського педагога Жан-Овіда Декролі (1871-1932). Будучи, окрім педагога, ще й лікарем та психологом, Декролі став палким прихильником “нового виховання”. У 1901 році відкрив недалеко від Брюсселя Інститут для дефектних

Нею представлений психотерапевтичний напрям у педагогіці, який цілеспрямовано з навчально-виховною метою застосовує засоби навіювання і в свою чергу поділяється на: гіпнопедію, ритмопедію, релаксопедію, сугестопедію, що розвивалися впродовж XX ст., використовуючи досягнення науки у вивченні

Виховні традиції у Київській Русі. Київська Русь як ранньофеодальна держава виникла на рубежі VIII-IX ст. і проіснувала до періоду феодальної роздробленості та монголо-татарських завоювань. Об’єднання під владою київських князів численних руських племен створило сприятливі

Київ часів Київської Русі мав славу освітнього центру, куди приїжджали на навчання навіть іноземці, У тому числі й престолонаслідники. Київські князі на противагу багатьом представникам західноєвропейської знаті того часу були освіченими людьми, нерідко володіли

Цей період охоплює XVI – першу половину XVII століть. Знесилена монголо-татарською навалою Київська Русь у XIV ст. з прилученням Волині та Наддніпрянщини до Литви (1377 р.) і Галичини до Польщі (1387 р.) потрапляє під