Педагогіка – Пальчевський С. С. – Зміст та структура державного управління освітою в Україні

Законодавство України про освіту базується на Конституції України і складається із Закону України “Про освіту* (1996) і Закону України “Про загальну середню освіту” (1999) та інших актів законодавства України. Згідно з ними система освіти як одна із загальногосподарських галузей складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування у галузі освіти.

Структура освіти охоплює такі види: дошкільну, загальну середню, позашкільну, професійно-технічну, вищу, післядипломну, аспірантуру, докторантуру, самоосвіту.

У зв’язку з ними державою встановлено такі освітні рівні: початкова загальна освіта, базова загальна освіта, повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, базова вища освіта, повна вища освіта. Згідно з ними визначено такі освітньо-кваліфікаційні рівні: Кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст (магістр).

Основними принципами державної освітньої політики в Україні, відповідно до Закону України “Про освіту” (1996), є:

1) доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

2) рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

3) гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

4) органічний зв’язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;

5) незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

6) науковий, світський характер освіти;

7) інтеграція з наукою і виробництвом;

8) взаємозв’язок з освітою інших країн;

9) гнучкість і прогностичність системи освіти;

10) єдність і наступність системи освіти;

11) безперервність і різноманітність освіти;

12) поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Відповідно до цих принципів регламентується навчально-виховний процес і громадсько-політична діяльність у закладах освіти. Так, навчально-виховний процес оголошено вільним від втручання будь-яких політичних партій, громадських та релігійних організацій. Не допускається залучення учнів та студентів до участі у політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу. Належність особи до будь-якої політичної партії, громадської чи релігійної організації, що діють відповідно до Конституції України, не є перешкодою для її участі в навчально-виховному процесі. Учням, студентам, працівникам освіти дозволено створювати у закладах освіти первинні осередки об’єднань громадян, членами яких вони є.

Усі заклади освіти, незалежно від форм власності, мають світський характер, окрім тих, які засновані релігійними організаціями.

Для управління освітою в Україні створені система державних органів управління і органи громадського самоврядування.

До державних органів управління освітою належать:

– Міністерство освіти і науки України;

– міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти;

– Вища атестаційна комісія України;

– Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;

– місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

Згідно з статтею 12 Закону України “Про освіту” (1996) Міністерство освіти і науки України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти.

У зв’язку з цим воно бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, її державні стандарти;

– встановлює державні стандарти знань із кожного предмета;

– визнає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти;

– здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування;

– забезпечує зв’язок із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;

– проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;

– формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою;

– розробляє умови прийому до закладів освіти;

– забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літератури;

– розробляє проекти положень про заклади освіти, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;

– організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених знань;

– разом з іншими міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим реалізує державну політику в галузі освіти, здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриманням актів законодавства про освіту в усіх закладах освіти незалежно від форм власності і підпорядкування;

– здійснює керівництво державними закладами освіти.

Акти Міністерства освіти України, прийняті у межах його повноважень, є обов’язковими для міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, для Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти незалежно від форм власності.

Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з Міністерством освіти України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції по дотриманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв’язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань, що належать до їхньої компетенції, організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.

Акти міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, прийняті у межах їхньої компетенції, є обов’язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти відповідного профілю незалежно від форм власності.

Відповідно до статті 13 Закону України “Про освіту” (1996) місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти у таких межах їхньої компетенції:

– встановлюють, не нижче від визначених Міністерством освіти України мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, організацій системи освіти, що с у комунальній власності, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання;

– забезпечують розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцнення їхньої матеріальної бази, господарське обслуговування;

– здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

– організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку, контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти;

– вирішують у встановленому порядку питання, пов’язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їхніх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;

– створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їхніх інтересів;

– забезпечують у сільській місцевості регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;

– організовують професійне консультування молоді та продуктивну працю учнів;

– визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону. Місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на:

– управління закладами освіти, що с у комунальній власності;

– організацію навчально-методичного забезпечення закладів освіти, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх підготовку та атестацію у порядку, встановленому Міністерством освіти України;

– координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім’ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей;

– визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку;

– контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію закладів освіти, що перебувають у комунальній власності. Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень

Підпорядковані місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Самоврядування закладів освіти згідно з статтею 14 Закону України “Про освіту” (1996) передбачає їхнє право на:

– самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності;

– участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного контракту (замовлення) та угод підприємств, установ, організацій, громадян;

– визначення змісту компонента освіти, що надається закладам освіти понад визначений державою обсяг;

– прийняття на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників, а також фахівців з інших держав, у тому числі за контрактами;

– самостійне використання всіх видів асигнувань, затвердження структури і штатного розпису у межах встановленого фонду заробітної плати;

– здійснення громадського контролю за організацією харчування, охорони здоров’я, охорони праці в закладах освіти.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Педагогіка – Пальчевський С. С. – Зміст та структура державного управління освітою в Україні