Педагогіка – Пальчевський С. С. – Сугестивні методи навчання
Сугестопедагогіка – психотерапевтична течія світової педагогіки, започаткована у 20-х рр. XX ст., пройшла тривалий шлях розвитку, упродовж якого змінювалися її сугестивні навчальні методи: гіпнопедичний, ритмопедичний, релаксопедичний, сугестопедичний. Відмінною рисою цих методів є незвичайний спосіб подання навчального матеріалу, зорієнтованого на швидке запам’ятовування. Обсяг такого матеріалу значно перевищує загальноприйняті норми. Основою для ефективного запам’ятовування виявився той прийом впливу на мнестичні можливості учня, студента чи слухача курсів, що характеризує кожний із названих методів: 1) орієнтація на функціональні можливості “сторожового пункту” у сні (гіпнопедія); 2) організація перехідних станів біоритмів – гіпнотичних фаз (ритмопедія) і пов’язаних із ними твірних, що визначали конкретну процедуру введення навчальної інформації; 3) прогресивна м’язова релаксація й автогенне тренування (рслаксопедія); 4) сугестивні впливи загальновизнаними засобами, позбавленими медичних та юридичних протипоказань, у звичайному стані свідомості (сугестопедія).
У той час, коли гіпнопедичні та ритмопедичні методи стали надбанням історії педагогіки, то релаксопедичний і сугестопедичний використовуються сьогодні як у вітчизняній, так і в зарубіжній педагогічній практиці. Детально ознайомитися з цими навчальними методами та їхніми модифікаціями можна за нашим виданням (Див.: Пальчевський С. С. Сугестопедагогіка: новітні освітні технології. – К., 2005. – С. 90- 121; С. 122-150). А зараз представимо їх у най загальнішому вигляді.
Релаксопедичний метод навчання.
Розроблений у 60-70-х рр. XX ст. в Пермському державному педагогічному інституті під керівництвом професора І. Ю. Шварца. Разом із співробітниками своєї лабораторії він апробував його насамперед під час вивчення іноземних мов. Однак згодом його застосування було поширене на інші предмети. Метод використовувався не тільки в середній ланці освіти, а й у вищій.
Продемонструємо найхарактерніші його риси під час проведення ре-лаксопедичного заняття з англійської мови.
Безпосередньо релаксопедичиому сеансу на ньому передує читання і слухання всієї програми лексики, упродовж яких відбувається усвідомлення навчального матеріалу й одночасне утворення зорово-слухових зв’язків.
Спочатку викладач сам читає всю програму лексики. Якщо нове слово подається в контексті, звертає увагу не тільки на його смисл у прочитаній фразі, а й на інші його значення. За умови подачі ізольованого слова насамперед створює відповідний образ, після цього вимовляє слово іноземною мовою і лише згодом повідомляє його еквівалент рідною мовою. Нове слово порівнюється з іншими словами іноземної мови, вказуються особливості його використання.
Для забезпечення повноцінного пояснення нової лексики часто використовується відповідна наочність.
Згодом релаксопед вводить навчальну групу в стан релаксації. Таке введення інколи має музичний супровід, про який уже йшлося.
Дослідження, проведені співробітниками лабораторії І. Є. Шварца, засвідчили, що найкращий навчальний ефект забезпечується в стані чотирьохелементного психорегулюючого тренування (фізичне і психічне розслаблення, відчуття важкості й теплоти у правій руці).
Після цього основна частина заняття (20-25 хвилин) відводиться на засвоєння нового навчального матеріалу. Кожна інформаційна одиниця повторюється тричі у різному інтонаційному оформленні. Спочатку із запитальною інтонацією, потім – з м’якою, ліричною, а після цього – з імперативною. Велике значення має промовляння учасниками слів пошепки. Стійкі звукомоторні образи забезпечують міцне запам’ятовування. Тому викладач слідкує за тим, щоб учні пошепки промовляли за ним кожне слово. Останніх 5-10 хвилин релаксопедичного заняття займає вивід учнів із стану релаксації та вправи, які активізують засвоєний навчальний матеріал.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)