Педагогіка – Пальчевський С. С. – Дошкільний вік
Триває від п’яти до шести-семи років, Вершинним досягненням цього періоду є шкільна зрілість як готовність до школи.
У цей час стає важливим забезпечення цілісного розвитку майбутнього школяра, а не дошкільне навчання та виховання. Організовуючи його, кращі дошкільні заклади, виходять з ідей вітчизняного вченого-психолога О. В. Запорожця про ампліфікацію – збагачення психічного розвитку дітей у всій його повноті й цілісності, оскільки значення дошкільного дитинства для подальшого розвитку особистості непересічне. Адже, як вважають деякі психологи, у дошкільному дитинстві особистість народжується вперше.
Цілісний розвиток особистості в цей період потребує акмеологічної підтримки, тобто використання всіх можливих засобів для норм глобальної зрілості, яка б забезпечувала готовність до навчання у школі. Згідно з В. Н. Максимовою, для дошкільника її структура складається з чотирьох параметрів: 1) фізична готовність до школи (відповідність фізичного розвитку віковим нормам, група здоров’я); 2) психічна готовність (відповідність рівню розвитку вищих психічних функцій, інтелекту, емоцій, психосоціальних якостей (терпіння, настійливості тощо); 3) соціальна готовність (ставлення до речей, іграшок, книг, до дорослих, батьків, ровесників, до себе самого і школи; розвиток пізнавальних інтересів і комунікативних умінь, знання правил поведінки, наявність понять про добро і зло); 4) дидактична готовність (розвиток навчальних умінь читання, писання, рахунку або передумов таких умінь – розвиток фонематичного слуху, дрібної моторики руки, уявлень про кількість, розвиток зв’язної мови).
В акмеологічних школах на основі порівняння результатів системної діагностики за названими критеріями й визначається рівень шкільної глобальної зрілості дитини: високий, середній, низький, нульовий. Відповідно до певного рівня дитині пропонують комплекс заходів акмеологічної підтримки або певну освітню програму.
1. Фізична готовність дошкільника полягає у підвищеній координації, вправності й точності рухів, що свідчить про загальний розвиток опорно-рухового апарату; в удосконаленні діяльності серцево-судинної системи, зміні ритму його роботи (70-100 ударів на хвилину); в удосконаленні структури й функцій мозку, що зумовлює прогресивні зміни вищої нервової системи, спричинює жвавість орієнтувальних реакцій; у підвищеній чутливості аналізаторів; у розвитку кінестетичних відчуттів.
2. Психічна готовність. Здатність до виконання перших перцептивних (чуттєвих) завдань. Зростання ролі мисленнєвих процесів: упізнавання предметів, порівняння їх на основі наявних знань. Розвинута просторова орієнтація та орієнтація в часі. Осмислена діяльність, у якій розуміння є основою як мимовільного, так і довільного запам’ятовування. Зачатки формування власне мнемічних (мнемоніка – мистецтво запам’ятовувати) дій. Збагачена репродуктивна уява. Формування довільності уяви. Здатність до цілеспрямованого створення образів. Розвиток наочно-дійового мислення. Виникнення внутрішнього мовлення, що є ознакою словесно-логічного мислення. Розвиток довільної уваги.
3. Соціальна готовність. Гра як один із видів дитячої творчості, провідної діяльності, у якій дитина активно засвоює багатства світу, моделюючи стосунки в ньому, оволодіває нормами суспільного життя, пізнає основні функції людей. Перші спроби свідомого саморегулювання. Потреба в спілкуванні з ровесниками. Здатність зважати на пропозиції товаришів, поступатися своїми бажаннями. Допомагати, переживати за загальні інтереси. Готовність здійснювати самооцінку на основі оцінних суджень дорослих. Можливість самокритичності завдяки цим судженням. Схильність до самоствердження перед дорослими, товаришами й самим собою.
Згідно з О. М. Леонтьєвим, у цей період уже помітні сліди формування такого важливого психічного новоутворення, як механізм підрядності мотивів. Суспільні мотиви вперше підпорядковують собі індивідуальні мотиви поведінки. Початок складного процесу утворення мотиваційної сфери дитини та її опосередкування свідомістю.
4. Дидактична готовність. Сформованість психологічного аспекту такої готовності: мотиваційної, розумової та емоційно-вольової.
Мотиваційна готовність включає: бажання вчитися, допитливість, пізнавальну активність, перші пізнавальні інтереси. Дитина здатна відділяти відоме від невідомого, отримувати задоволення від здобутих знань, радість від виконання інтелектуальних завдань.
Розумова готовність передбачає мислительні дії та операції, які виявляються в умінні розв’язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова, зв’язано розповідати про зображене на картинці. Володіти в доступних межах операціями порівняння, узагальнення, синтезу, аналізу, класифікації, групування.
Вольова готовність дитини до школи означає здатність довільно спрямовувати свою психічну діяльність, підтримувати й скеровувати увагу, запам’ятовувати й відтворювати навчальний матеріал, зосереджуватися на виконанні завдань. Розуміння мотивів на зразок “треба” і “не можна”.
Емоційна готовність виявляється в почуттях довіри та радісного очікування, з якими дитина поспішає переступити поріг школи. Готовність до контактів з учителем, однолітками, до переживань за успішне виконання шкільних завдань.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)