Педагогіка – Пальчевський С. С. – 1.4. Логіка і методика науково-педагогічних досліджень
Місце та роль науково-педагогічних досліджень у розв’язанні проблем педагогіки.
Педагогіка як наука постійно розвивається. Загострення глобальних проблем, соціально-економічні зміни в суспільстві, досягнення науки й техніки вносять свої корективи в соціальні замовлення суспільства освіті. Виконання ж нових завдань потребує певних змін у стратегіях, методиках і технологіях освітнього процесу. Основою для таких змін с педагогічний досвід минулого, у тому числі й давня практика відтворення необхідних соціальних типів у процесі народного виховання, сучасний передовий педагогічний досвід, досягнення психолого-педагогічної науки й найновіші науково-практичні напрацювання, здобуті в ході найновіших науково-педагогічних досліджень. Науково-педагогічні дослідження завдяки поставленим завданням і висунутим гіпотезам є зв’язною ланкою між рівнем досягнутого в педагогічній науці та практиці й рівнем необхідного, між учорашнім днем і сьогоднішнім. Усе частіше до них залучаються практичні працівники різних навчально-виховних закладів. На жаль, частина цих досліджень ведеться на низькому науковому і методологічному рівні, без глибокого теоретичного і практичного проникнення в суть досліджуваних проблем, без врахування найновіших стратегій освітнього розвитку.
Перші кроки в залученні до науково-педагогічних досліджень мають місце ще у стінах вищих навчальних педагогічних закладів. Студенти пишуть курсові та дипломні роботи. Зважаючи на це, знання логіки й методики науково-педагогічних досліджень для них теж важливе.
Науково-педагогічне дослідження – це особлива форма процесу пізнання педагогічної діяльності, цілеспрямоване вивчення як об’єктів, так і суб’єктів педагогічного процесу, у якому використовуються засоби й методи психолого-педагогічної науки і яке завершується формулюванням знання про досліджувані об’єкти і суб’єкти педагогічного процесу.
У педагогіці мають місце як фундаментальні, так і прикладні наукові дослідження.
Фундаментальні педагогічні дослідження – це ті дослідження, у яких розкривається глибинна сутність педагогічних явищ, виявлення якої дозволяє цілеспрямовано вибудовувати стратегію педагогічної діяльності й давати їй наукове обгрунтування.
Прикладні педагогічні дослідження – це дослідження, які на противагу фундаментальним мають тактичний характер і безпосередньо спрямовані на розв’язання проблем педагогічної практики.
Науково-педагогічні дослідження вважаються ефективними тоді, коли дослідник отримує нові наукові результати, збагачує теоретичні знання, добивається практичної значимості свого дослідження і цим самим сприяє якісному вирішенню конкретних важливих для освіти завдань виховання, навчання і розвитку підростаючої людини.
Методологічні засади розв’язання досліджуваних проблем. Визначення їх є важливою пізнавальною процедурою під час планування й організації дослідницького процесу.
Методологія науки (від грецьк. methodos і logos) – вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання.
Методологічні засади педагогіки – наукове підгрунтя пояснення основних педагогічних явищ і розкриття їхніх закономірностей.
Методологічні засади або основа у визначенні М. М. Фіцули є багаторівневою системою, яку утворюють:
1. Філософська методологія, що виражає світоглядну інтерпретацію результатів наукової діяльності, форм і методів наукового мислення у відображенні картини світу.
2. Опора на загальнонаукові принципи, форми, підходи до відображення дійсності (системний підхід, моделювання, статистична картина світу).
3. Конкретна наукова методологія (сукупність методів, форм, принципів дослідження в конкретній науці).
4. Дисциплінарна методологія, що стосується частини науки (наприклад, дидактика).
5. Методологія міждисциплінарних досліджень.
Як компоненти цих методологічних рівнів виступають загальні закони філософії, логіки, психології; закони і закономірності педагогіки; вчення класиків педагогіки, методики дослідження. У системі методологічних рівнів існує своя супідрядність, у якій філософський рівень є змістовою основою будь-якого методологічного знання. Наприклад, під час дослідження будь-яких проблем виховання чи соціалізації підростаючої людини в будь-якому з методологічних рівнів ми, насамперед, виходимо з того, що, згідно з філософією нестабільності, людина у всі вікові періоди свого життя є складно організованою нестабільною системою, розвиток якої передбачуваний лише в межах притягання одного аттрактора (точки стабільності). Не менш важливим є розуміння автентичної спрямованості розвитку особистості (філософія екзистенціалізму).
Однак у визначенні методологічної основи дослідження є низка недоліків, яких припускаються дослідники. Серед них найтиповіші (С. У. Гончаренко):
O визнання методологічною основою дослідження теорії наукового пізнання у той час, коли теорія пізнання досліджує процеси пізнавальної діяльності в цілому й насамперед її змістові основи, тоді як методологія акцентує увагу на методах, шляхах дослідження істинного і практично ефективного знання;
* визначення окремих складових методології дослідження як обов’язкової формальності, яка не має для дослідника ніякого практичного
Значення (наприклад, “загальні закони розвитку природи, суспільства. ..”, деякі державні директивні акти й документи);
O відсутність аргументації обраних методологічних засобів, їхньої відповідності суті предмета пошуку, що призводить до невизначеності стратегії дослідження та його чіткого плану;
O включення до методологічних основ положень, які не містять суттєвої наукової інформації;
O невміння визначати в методологічних основах лише те, що пояснює суть загальнонаукового підходу, не змішуючи його з теоретичними основами дослідження;
O Невміння забезпечити справжнє методологічне багатство дослідження. Тобто розгляд його об’єкта і побудови предмета із застосуванням усіх типів і рівнів методологічного аналізу.
Від того, наскільки підготовлена методологічна база дослідження і наскільки глибоко вона продумана, залежить успіх усієї дослідницької роботи, її наукова новизна і практична значущість. У свій час відомий німецький фізик Макс Карл Планк стверджував, що в науці велике значення має правило – тільки сміливі перемагають. Безумовно, що він мав на увазі не тільки сміливість наукових передбачень, а й ту сміливість, яка необхідна для оволодіння як методологічною базою найсучаснішими й найскладнішими науковими теоріями. Бо тільки з висоти цих теорій (пам’ятаючи, що важливе значення для життєдіяльності сучасної людини мають насамперед ті з них, які датуються не пізніше як 1990 роком) можна в найповнішому обсязі оглянути підняту проблему й відшукати шляхи її розв’язання.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)