Педагогіка – Мойсеюк Н. Є. – 3. Компетенція: суть, структура, основні види
Компетенція (від. лат. competencia – коло питань, з якими людина добре обізнана, володіє знаннями і досвідом ) – це інтегрований результат опанування змістом загальної середньої освіти, який виражається в готовності учня використовувати засвоєні знання, уміння, навички, а також способи діяльності у конкретних життєвих ситуаціях для розв’язання практичних і теоретичних задач.
Компетенція є інтегральним результатом взаємодії компонентів:
Мотиваційного, Що виражає глибоку зацікавленість у даному виді діяльності, наявність особистісних смислів розв’язувати конкретну задачу;
Цільового, Пов’язаного з умінням визначати особисті цілі, співвідносні з власними смислами; складанням особистих проектів та планів; усвідомленим конструюванням конкретних дій, вчинків, які забезпечать досягнення бажаного результату діяльності;
Орієнтаціітого, Що передбачає урахування зовнішніх умов діяльності (усвідомлення загальної основи діяльності; знання про коло реальних об’єктів; знання, уміння і навички, які стосуються цього кола) і внутрішніх (суб’єктний досвід, наявні знання, предметні і міжпредметні вміння, навички, способи діяльності, психологічні особливості тощо); обізнаність учня щодо власних сильних і слабких сторін;
Фунщіонального, Що передбачає здатність використовувати знання, уміння, способи діяльності та інформаційну грамотність як базис для формування власних можливих варіантів дії, прийняття рішень, застосування нових форм взаємодії тощо;
Контрольного, Що передбачає наявність чітких вимірювачів процесу і результатів діяльності, закріплення правильних способів діяльності, удосконалення дій відповідно до визначеної і прийнятої цілі;
Оцінного, Пов’язаного із здатністю до самоаналізу; адекватного самооцінювання своєї позиції, конкретного знання, необхідності чи непотрібності його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання.
Ці компоненти в структурі загальної компетенції учня тісно взаємопов’язані. Тому кожний компонент може впливати на розвиток інших компонентів.
Володіння людиною відповідною компетенцією позначається терміном “компетентність”. Якщо компетенція є наперед заданою нормою освітньої підготовки, то компетентність – це якість особистості, яка необхідна для якісної продуктивної діяльності в певній сфері.
Головною особливістю компетентності як педагогічного явища є те, що компетентність – це не специфічні предметні вміння та навички, абстрактні загальнопредметні мисленнєві чи логічні операції (хоча, звісно, вона грунтується на останніх), а конкретні життєві Вміння та навички, необхідні людині будь-якої професії, будь-якого віку.
Аналіз досвіду освітніх систем багатьох країн показує, що одним із шляхів оновлення змісту освіти, узгодження його із потребами інтеграції до світового освітнього простору с орієнтація навчальних програм на компетснтнісний підхід. Проблеми, пов’язані з компетентнісно орієнтованою освітою, вивчають відомі міжнародні організації: ЮНЕСКО, ЮШСЕФ, ПРООН, Рада Європи, Організація європейського співробітництва та розвитку. Міжнародний департамент стандартів тощо.
У багатьох європейських країнах внесено зміни до навчальних програм, що спрямовані на створення підгрунтя для досягнення учнями необхідних компетенція. Більшість науковців наголошують на необхідності визначення обмеженого набору компетентностей, які с найважливішими, Ключовими.
На симпозіумі Ради Європи “Ключові компетенції для Європи”‘ був визначений такий приблизний перелік ключових компетенцій: вивчати, шукати, думати, співпрацювати, братися за справу, адаптуватися.
Однак, ще не існує єдиного погодженого визначення і переліку ключових компетенцій, оскільки компетенції – це, насамперед, замовлення суспільства на підготовку його громадян. їх перелік визначається погодженою позицією соціуму у певній країні чи регіоні.
Українські вчені визначили сім ключових компетентностей школярів: уміння вчитися, загальнокультурна, громадянська, підприємницька, соціальна, з інформаційних і комунікаційних технологій, здоров’я зберігаюча.
І. Уміння вчитись Програмує індивідуальний досвід самостійного учіння. Дитина, яка вміє самостійно вчитися, в майбутньому зможе самостійно та творчо працювати, жити.
Компетентність передбачає, що учень:
– сам визначає мету навчально-пізнавальної діяльності або приймає учителеву;
– планує, програмує свою діяльність;
– організовує свою працю для досягнення мети;
– відбирає або знаходить Потрібні Знання, способи для розв’язання задачі;
– виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;
– усвідомлює свою діяльність і практично її вдосконалює;
– має уміння й навички самоконтролю та самооцінки.
2. Загальнокультурна Стосується розвитку культури особистості та суспільства у всіх її аспектах. Вона, насамперед, передбачає вміння:
– аналізувати Й оцінювати найважливіші досягнення національної та світової науки й культури, орієнтуватися в культурному та духовному контекстах сучасного українського суспільства;
– застосовувати засоби й технології інтеркультурної взаємодії;
– користуватися рідною мовою та іноземними мовами, застосовувати навички мовлення та норми відповідної мовної культури; використовувати рідну й іноземні мови у активній взаємодії;
– спрямовувати самовиховання на єдність індивідуальних, національних і загальнолюдських цінностей;
– реалізовувати моделі толерантної поведінки в умовах культурних, мовних, релігійних та інших відмінностей між народами і країнами.
3. Громадянська Передбачає такі здібності:
– орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні, знати процедури участі в діяльності політичних інститутів демократичної держави, органів місцевого самоврядування;
– застосовувати процедури й технології захисту власних інтересів, прав і свобод громадян, виконання громадянських обов’язків у межах місцевої громади, держави;
– взаємодіяти з органами державної влади на користь собі й громадянському суспільству;
– використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що відповідають чинному законодавству України, задовольняють власні інтереси особи та захищають права людини й громадянина;
– приймати індивідуальні та колективні рішення, враховуючи інтереси й потреби громадян, суспільства і держави.
4. Підприємницька Передбачає реалізацію здібностей:
– співвідносити власні економічні інтереси й потреби з наявними матеріальними, трудовими, природними й екологічними ресурсами, інтересами й потребами інших людей та суспільства; застосовувати технології моніторингу ресурсів і забезпечення стійкого росту:
– організувати власну трудову та підприємницьку діяльність і працю колективу, орієнтуватися в нормах і етиці трудових відносин;
– аналізувати й оцінювати власні професійні можливості, здібності та співвідносити їх з потребами ринку праці;
– складати, здійснювати й оцінювати плани підприємницької діяльності та особисті бізнес-проекти, розробляти програми дій та прийняття економічно й екологічно обгрунтованих рішень у динамічному світі;
Презентувати та поширювати інформацію про результати – продукти власної економічної діяльності та діяльності колективу.
5. Соціальна Передбачає такі здібності:
– аналізувати механізми функціонування соціальних інститутів суспільства, визначати в них власне місце; проектувати стратегію свого життя з урахуванням інтересів і потреб інших людей;
– продуктивно працювати в різних напрямах в групі та команді, виконувати різні ролі й функції в колективі;
– конструктивно розв’язувати конфлікти, досягати консенсусу, брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання;
– спільно визначати цілі діяльності, планувати, розробляти й реалізувати соціальні проекти і стратегії дій;
– визначати мету спілкування, вміти емоційно налаштовуватися на спілкування з іншим; застосовувати стратегії спілкування залежно від ситуації.
6. Компетентності з інформаційних і комунікативних технологій (ПСТ) передбачають здібності:
– застосовувати інформаційно-комунікативні технології в навчанні та повсякденному житті;
– раціонально використовувати комп’ютер й комп’ютерні засоби для розв’язання задач, пов’язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням та передаванням;
– будувати інформаційні моделі й досліджувати їх за допомогою засобів ІКТ;
– оцінювати процес й досягнуті результати технологічної діяльності.
7. Здоров’язберігаюча Передбачає збереження власного фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я і здоров’я свого оточення. Вона включає:
– життєві навички, що сприяють фізичному здоров’ю (раціональне харчування, рухова активність, санітарно-гігієнічний режим праці та відпочинку);
– навички, що сприяють соціальному здоров’ю (ефективне спілкування, співчуття, розв’язання конфліктів, поведінка в умовах тиску, погроз, дискримінації, спільна діяльність та співробітництво);
– навички, що сприяють духовному та психічному здоров’ю (самоусвідомлення та самооцінка, аналіз проблем і прийняття рішень, визначення життєвих цілей та програм, самоконтроль, мотивація успіху та тренування волі) .