Форми позаурочної роботи – це види об’єднань, способи організації учнів і педагогів для спільної діяльності після навчальних занять, а також конкретні просвітницько-пізнавальні й виховні акції, розраховані на масову чи диференційовану учнівську аудиторію. Слід розрізняти

Демократичні процеси в Україні забезпечують умови для нових підходів до роботи з дітьми і підлітками, які за допомогою дорослих створюють свої спілки, об’єднання і організації. Довгий час дитячому рухові не надавалося значення, він був

1. Поняття про методи, методичні прийоми, засоби виховання та їх класифікації. 2. Методи формування свідомості особистості. 3. Методи організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки. 4. Методи стимулювання позитивної поведінки і діяльності вихованців. 5.

Діяльність – основа здорового способу життя, важливе джерело збагачення досвідом суспільних відносин і суспільної поведінки. Виховний процес полягає в тому, що педагог здійснює перехід від управління операціями до управління діями, а потім до управління

Ця група методів регулює, коригує і стимулює поведінку, діяльність і вихованість учнів. До неї належать: Змагання – це здорове суперництво, прагнення до пріоритету, першості, самоутвердження; змагання бувають колективні та індивідуальні, тривалі й епізодичні. Змагання

1. Зміст виховної роботи. 2. Основні напрями всебічного розвитку особистості: – розумове виховання; – моральне виховання; – трудове виховання; – система профорієнтаційної роботи; – економічне виховання; – естетичне виховання; – фізичне виховання. 3. Шляхи

Моральне виховання – це виховний вплив школи, сім’ї, громадськості, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі та практичної діяльності. Моральне виховання

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до виконання комплексу ролей, необхідних для суспільного життя – ролі громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша. Роль трудівника передбачає вміння і бажання активно трудитися, створювати нові матеріальні

Економічне виховання тісно поєднане з трудовим. Економічне виховання – педагогічний вплив і діяльність, спрямовані на формування економічної свідомості учнів. Кожна людина повинна розуміти економічне життя суспільства, бути активним творчим учасником виробничого процесу, тому. економічне

Фізичне виховання – це широка галузь педагогічного впливу на учнів. Воно здійснює фізичний розвиток, створює умови для поліпшення розумового, морального й естетичного виховання. Тому це багатогранний процес організації пізнавальної фізкультурно-оздоровчої діяльності учнів, спрямований на

1. Духовна спрямованість виховання. 2. Цілісність і національна спрямованість виховання. 3. Ідея духовно-гуманістичного”виховання в теорії * і практиці В. О. Сухомлинського. Література: 1, 2, 4, 6, 7, 9, 10, 23, 34, 35, 44, 69,

Систему В. О. Сухомлинського без перебільшення можна назвати універсальною щодо широти охоплення системотворчих феноменів та глибини й переконливості інтерпретації їх причинно-наслідкових зв’язків. Незважаючи на багато аспектність феноменів, що є предметом аналізу, вони підпорядковані найголовнішому

1. Історія педагогіки як наука. Я. А. Коменський – перший творець самостійної гуманної педагогіки. 2. Видатні зарубіжні представники гуманної педагогіки (ХVIII – ХХ ст). 3. К. Д. Ушинський – основоположник наукової педагогіки і народної

Людську цивілізацію на всіх етапах її розвитку супроводжувала така наука, як історія педагогіки – важлива галузь педагогічної науки. Історія педагогіки – це наука про історично зумовлені педагогічні системи минулого, про внесок видатних корифеїв педагогічної

Ми бажаємо, щоб умам втілено було всю Сукупність кращого з усієї галузі знання. Я. А. Коменський Ян Амос Коменський (1592-1670) належить до видатних людей минулого, імена яких із вдячністю і глибокою пошаною зберігає в

1. Гуманні погляди філософів і педагогів різних країн у XVIII-XX століттях. 2. Ж.-Ж. Руссо про виховання нової людини У книзі “Еміль, або Про виховання” (1762 р.). 3. Ідея розвитку особистості — велике відкриття І.

Годинна народження є першою годиною виховання І. Г. Песталоцці Іоган Генріх Песталоцці (1746-1827 рр.) – швейцарський педагог-демократ, один з основоположників дидактики початкового навчання. Він керував відомими виховними закладами у Швейцарії: заклад для бідних (1774-1780

– Сучасній українській школі ідеї гуманної педагогіки, особистісно-орієнтованого навчання надзвичайно актуальні. У зарубіжній європейській педагогіці XX ст. цей тип навчання яскраво виявився в педагогічних системах Марії Монтессорі, Рудольфа Штайнера, Селестена Френе, Роже Кузіне. Окреслимо

Ушинський – великий, а ми – його боржники. П. П. Блонський 1. Значення творчості К. Д. Ушинського. 2. Життя та діяльність К. Д. Ушинського. 3. К. Д. Ушинський про народність освіти. 4. Дидактичні поради

Створюючи свою педагогічну систему, К. Д. Ушинський виняткового значення надавав одному з найважливіших принципів організації освіти й виховання – принципу народності. На думку К. Ушинського, народне виховання – таке виховання, яке проникає в побут,

К. Д. Ушинський писав, що виховання російського народу існує стільки віків, скільки існує сам народ. Він писав про мистецтво виховання, яке вимагає терпіння, здібностей, умінь і спеціальних знань. Він високо цінував виховання, побудоване на

К. Д. Ушинський, як і інші видатні діячі вітчизняної культури, високо цінував роль учителя. “Немає нічого легшого, – писав Л. М. Толстой, – як бути професором університету, і немає нічого важчого, ніж бути народним

1. Успіхи української системи виховання в епоху великого національного відродження у XVI-XVIII ст. 2. Народна педагогіка – першооснова національної системи виховання. 3. Українська етнопедагогіка як цілісна система знань, ідей, форм і методів роботи з

Українська етнопедагогіка – цілісна система знань, ідей, форм і методів роботи з дітьми. Вони грунтуються на таких принципах,, як природовідповідність, народність виховання і самодіяльність учнів у процесі навчання й виховання, а також гуманізм, зв’язок

Г. Сковорода (1722-1794) – видатний український освітянин, філософ і педагог, доклав багато сил щодо демократизації освіти і виховання. Він народився в сім’ї малоземельного козака, учився в Києво-Могилянській академії, був домашнім учителем, викладав у Харківському