Сучасні технології навчання зорієнтовані на особистість школяра, створення умов для його самовираження і саморозвитку. А прагнення постійно оптимізувати навчальний процес з урахуванням особливостей постіндустріального (інформаційного) суспільства зумовлює потребу в нових технологіях навчання. Реалізація цього

Важливість групової організації навчальної праці полягає Таблиця 2. Основні відмінності психолого-педагогічних підходів традиційної та особистісно орієнтованої підготовки учнівської молоді Психолого-педагогічні підходи до організації освітнього процесу За традиційної підготовки За особистісно орієнтованої підготовки Освіта –

Творча особистість володіє високим рівнем знань, потягом до нового, оригінального, вміє відкинути звичайне, шаблонне, їй притаманні творчі здібності, які відповідають творчій діяльності та є умовою її успішного здійснення. Формуванню творчої особистості сприяє дотримання вчителем

Ця технологія навчання дає змогу сконцентрувати пізнавальну, розвиваючу діяльність учня на певних логічно завершених частинах теоретичних знань і практичних умінь, з урахуванням більшої кількості чинників визначати рівень його успішності. Модульно-рейтингове навчання – послідовне засвоєння

Інформатизація (лат. informatio – пояснення, викладення) є одним із головних напрямів сучасної науково-технічної революції. На її основі відбувається перехід від індустріального етапу розвитку суспільства до інформаційного. Вона означає процес перебудови життя суспільства на основі

Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок. Урок – форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного вікуй рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до

Учитель ставить проблемні запитання або формулює пізнавальні завдання, у вирішенні яких беруть участь всі учні. Вони пропонують різні варіанти розв’язання, перевіряють їх, обгрунтовують, розвивають найвдаліші форми, відкидають неправильні. Вчитель керує колективним пошуком учнів, спрямовує

Важливим моментом у процесі навчання є індивідуальний підхід до учнів. Існують такі способи індивідуалізації навчання: під час пояснення нового матеріалу вчитель зважає на учнів, для яких він може бути незрозумілим; під час самостійної роботи

Успіх уроку значною мірою залежить від підготовки до нього вчителя. Складається вона з попереднього і безпосереднього етапів. Попередня підготовка до уроку Передбачає вивчення змісту навчальної програми, її пояснювальної записки, усвідомлення мети і завдань навчальної

Метою його є оцінювання навчального заняття загалом або окремих його складових, що є важливим чинником підвищення кваліфікації вчителів. У процесі аналізу уроку зважають на особливості діяльності учителя та учнів. Здійснюють його за такою схемою:

Крім уроку, який є провідною організаційною формою навчання, використовують позаурочні форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії, предметні гуртки, домашню навчальну роботу, консультації. Семінарські заняття Їх поділяють на підготовчі (просемінарські), власне семінарські заняття (9-12 клас), міжпредметні

Передбачає самостійне виконання учнями практичних і лабораторних робіт, застосування знань, умінь і навичок. Для зручності учнів поділяють на групи. На практикум відводиться 10-15 год. навчального часу протягом 2- З тижнів. Для його проведення складають

Відмінність екскурсії від уроку як форми організації навчання полягає в тому, що вона не може бути жорстко обмежена в часі, і головний її зміст – сприймання учнями предметів і явищ у природній обстановці. Залежно

Метою її як форми організації пізнавальної діяльності учнів є розширення знань учнів, привчання їх до регулярної самостійної навчальної роботи, формування вмінь самоконтролю, виховання самостійності, активності, почуття обов’язку та відповідальності. Вона тісно пов’язана з уроком.

Сутність і основні види контролю успішності учнів Обов’язковим компонентом навчально-виховного процесу у школі є контроль знань, умінь і навичок, тобто перевірка його результативності. Головною метою контролю як дидактичного засобу управління навчанням є забезпечення ефективності

Об’єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності. Успіхи навчально-пізнавальної діяльності учнів характеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються й фіксуються в оцінці успішності

Проблема навчання обдарованих дітей Одним з важливих напрямів діяльності вчителя в загальноосвітній школі є його робота з учнями, які мають особливі здібності. їм властиві порівняно високий розвиток мислення, довготривале запам’ятовування навчального матеріалу, добрі навички

За даними вчених, приблизно 12,5% учнів відчувають труднощі в навчанні, що значною мірою ускладнює роботу вчителя. На позначення цього явища у психолого-педагогічній літературі вживають поняття “неуспішність” і “відставання”. Неуспішність – невідповідність підготовки учнів вимогам

3.1. Сутність процесу виховання Процес виховання, його специфіка, компоненти і рушійні сили Виховання в школі відбувається у процесі навчання і в спеціальній виховній роботі з учнями в позаурочний час у школі та за її

Педагог має розглядати процес виховання як послідовність етапів, знання яких допоможе йому спланувати виховну роботу, передбачити її зміст і методику проведення на кожному етапі. Організація процесу виховання особистості учня або колективу класу охоплює такі

Процес виховання передбачає і подолання негативних рис особистості, тобто перевиховання і виправлення. Перевиховання – виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання. Процес перевиховання спрямований на подолання

Критерієм ефективності та якості педагогічного процесу є вихованість школярів – наявність у них високих моральних якостей. Ці якості особистості школяра є результатом інтеріоризації (перетворення зовнішніх, реальних дій з предметами на внутрішні, ідеальні) зовнішніх впливів

Основні закономірності процесу виховання Організований виховний процес має свої закономірності. Закономірності виховання – стійкі, повторювані, об’єктивно існуючі істотні зв’язки у вихованні, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра. До найсуттєвіших закономірностей виховного процесу

Розумове виховання Важливим складником всебічного розвитку особистості є розумове виховання. Розумове виховання – цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці. У психолого-педагогічній літературі вживають також термін

За правильно організованої навчальної діяльності дитини вона нагромаджує знання не хаотично, а цілеспрямовано, внаслідок чого засвоєння нею наукової інформації утворює певну систему, яка весь час розширюється, збагачується. Саме так відбувається формування наукового світогляду учня.