Педагогіка – Фіцула М. М. – Взаємозв’язок загальної, політехнічної і професійної освіти
Освіта є складним феноменом і процесом, який охоплює послідовні етапи і такі взаємопов’язані змістові напрями, як загальна, політехнічна, професійна освіта.
Загальна освіта
Завдання її – забезпечити здобуття учнями основних знань, формування мислительних умінь і навичок.
Загальна освіта – сукупність знань основ наук про природу, суспільство, людину, її мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині.
У середній школі загальна освіта охоплює такі рівні, як початкова, основна, повна освіта.
Початкова освіта
Вона забезпечує загальний розвиток дитини, вміння добре читати, писати, знання основ арифметики, первинні навички користування книжкою та іншими джерелами інформації, формування загальних уявлень про навколишній світ, засвоєння норм загальнолюдської моралі та спілкування, основ гігієни, вироблення перших трудових навичок.
Основна середня освіта
Цей рівень передбачає досконале оволодіння українською та рідною мовами, засвоєння знань з базових дисциплін, можливість здобуття наступних рівнів освіти, мотиваційну готовність переходу до трудової діяльності або набуття кваліфікації через різні форми професійної підготовки, формування високих громадянських якостей і світоглядних позицій.
Повна середня освіта
Забезпечує цей рівень освіти поглиблене оволодіння знаннями з базових дисциплін та за вибором, орієнтацію на професійну спеціалізацію, формування цілісних уявлень про природу, людину, суспільство, громадянської позиції особистості, можливість здобуття освіти вищого рівня.
Загальну освіту здобувають у таких загальноосвітніх навчальних закладах:
– середня загальноосвітня школа: загальноосвітній навчальний заклад І-ІП ступенів (І ступінь – початкова школа, II ступінь – основна школа, Ш ступінь – старша школа, як правило, з профільним спрямуванням навчання);
– спеціалізована школа (школа-інтернат): загальноосвітній навчальний заклад І-III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;
– гімназія: загальноосвітній навчальний заклад II – III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;
– ліцей: загальноосвітній навчальний заклад ПІ ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;
– колегіум: загальноосвітній навчальний заклад III ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілю;
– загальноосвітня школа-інтернат: загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;
– спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат): загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
– загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат): загальноосвітній навчальний заклад І-III ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;
– школа соціальної реабілітації: загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюється окремо для хлопців і дівчат);
– вечірня (змінна) школа: загальноосвітній навчальний заклад II-Ш ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися в школах з денною формою навчання.
Загальну середню освіту забезпечують 21 219 денних загальноосвітніх навчальних закладів. їх мережа має певні особливості розподілу за територіями: у міських населених пунктах функціонує 30,6% шкіл, у сільських – 69,4%. Контингент учнів (6366,6 тис.) розподіляється у такому співвідношенні: у міських населених пунктах 66%, в сільських – 34%.
До інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти належать:
– позашкільний навчально-виховний заклад (навчальний заклад для виховання дітей та задоволення їх потреб у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними тощо);
– міжшкільний навчально-виробничий комбінат (навчальний заклад для забезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці);
– професійно-технічний навчальний заклад (навчальний заклад для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній середній освіті);
– вищий навчальний заклад І-II рівнів акредитації (навчальний заклад для задоволення потреб громадян в отриманні освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста і бакалавра з одночасним завершенням здобуття повної загальної середньої освіти).
Учні здобувають загальну освіту в процесі вивчення навчальних предметів.
Навчальний предмет – педагогічно обгрунтована система наукових знань і практичних навичок та вмінь, що втілюють основний зміст і методи певної науки.
Відмінність навчального предмета від науки полягає в тому, що до нього входять тільки основні положення тієї чи іншої галузі знань, доступні для засвоєння учнями на певному ступені навчання. Навчальний предмет містить також дидактичні матеріали, що допомагають учням оволодіти комплексом навичок і вмінь, необхідних як для подальшого навчання, так і для активної участі в суспільно корисній праці (трудові, навчальні, мислительні).
Зміст навчального предмета охоплює фактичний матеріал, що відображає ознаки і властивості предметів, явищ; узагальнені результати суспільно-історичного пізнання світу – поняття, закони, принципи, основні світоглядні поняття, ідеї, провідні наукові теорії, етичні й естетичні ідеали, правові норми; методи дослідження і наукового мислення (загальні, особливі, часткові), з якими людина вступає у взаємодію (сприймання, відтворення, перетворення).
Поняття – основна форма знань, що відображає істотні, необхідні ознаки і відношення предметів та явищ.
Кожне поняття має зміст і обсяг, між якими існує взаємозв’язок. Зміст поняття – сукупність істотних ознак, властивостей і відношень предмета думки, відображених у понятті. Обсяг поняття – розмаїття предметів, кожний з яких має ознаки, відображені у змісті поняття (наприклад, кінематика – розділ механіки, який вивчає рух тіл, незалежність від часу величин, що характеризують рух, і взаємозв’язок між ними).
У бутті феноменів природного і соціального світу простежуються стійкі, повторювані, регулярні, упорядковані зв’язки, означені поняттям “закон”.
Закон – необхідні, істотні, стійкі, повторювані відношення між явищами об’єктивної дійсності.
Регулярність цих зв’язків і відношень свідчить про їх закономірність.
Закономірність – упорядкованість подій, відносна постійність детермінованих чинників, регулярність зв’язку між певними речами.
Процес пізнання дійсності реалізується в теорії, яка поєднує в собі ідеї, концепції, погляди, вчення, уявлення.
Теорія – система знань, що описує і пояснює сукупність явищ окремої галузі дійсності й зводить відкриті в ній закони до загальної основи (теорія пружності, теорія пластичності та опору матеріалів, атомно-молекулярна теорія у природознавстві).
Своєрідним поєднанням об’єктивного знання про дійсність і суб’єктивного прагнення змінити її є ідея.
Ідея – вище форма пізнання зовнішнього світу, яка відображає об’єкт і спрямована на його перетворення.
Навчальні предмети поділяють на гуманітарний (українська мова і література, іноземна мова, історія) та природничо-математичний (математика, фізика, хімія, біологія, географія, креслення) цикли, у процесі вивчення яких здійснюються внутріпредметні та міжпредметні зв’язки.
Внутріпредметні зв’язки – вибір наскрізних для конкретної навчальної дисципліни проблем, що застосовуються у процесі аналізу більшості явищ, які вивчає дана наука, їх здійснення дає змогу спиратися на попередні знання в процесі засвоєння нового матеріалу, що активізує навчально-пізнавальну діяльність учнів. Міжпредметні зв’язки – узгодженість між навчальними предметами, що дає змогу розглядати факти і явища реальної дійсності з різних точок зору, з позицій різних навчальних предметів. Сукупність знань з різних навчальних предметів розкриває зв’язки, що виявляються в дійсності. Нерідко одні й ті самі факти, явища різні науки вивчають з різних точок зору, в різних аспектах. Пізнання цих зв’язків важливе для формування наукового світогляду школярів.
Міжпредметні зв’язки мають на меті показати і такий їх аспект, коли можливості одного предмета сприяють розв’язанню завдань іншого. Так, математику застосовують під час вивчення фізики, хімії, а знання рідної мови допомагає грамотно висловлювати свої думки усно і письмово з усіх навчальних предметів. Міжпредметні зв’язки реалізуються за умови, що всі шкільні предмети викладають рідною мовою, кожен предмет певною мірою спирається на математичний апарат, тому вчитель має врахувати те, що учні вже знають з рідної мови і математики. Не менш суттєву роль відіграє зв’язок викладання природничо-математичних дисциплін із природою і виробництвом, а гуманітарних – із суспільними явищами. Дбаючи про це, учитель мусить цікавитися викладанням інших дисциплін, передусім суміжних, враховувати їх особливості у своїй діяльності.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)