Педагогіка – Фіцула М. М. – Спадковість і розвиток
Народжуючись, людина успадковує від своїх батьків, попередніх поколінь загальні особливості людського роду й індивідуальні якості.
Спадковість – відновлення в нащадків біологічної схожості з батьками.
Біологічна спадковість визначає загальне, що робить людину людиною, і відмінне, що робить людей різними за зовнішнім виглядом і внутрішніми якостями. Питання про спадковість надзвичайно складне. Окремі його аспекти ще до кінця не досліджені, а тому в педагогічній літературі нерідко висловлюються і суперечливі думки щодо них.
Людина як частина живої природи успадковує передусім задатки типу нервової системи, на базі яких формуються тип темпераменту (меланхолічний, флегматичний, сангвінічний, холеричний), деякі безумовні рефлекси (орієнтувальний, оборонний, слиновиділення), конституція тіла, зовнішні ознаки (колір волосся, очей, шкіри). До фізичних задатків належать і група крові, резус-фактор. Від батьків можна успадкувати також певні хвороби: хворобу крові (гемофілію), шизофренію, цукровий діабет, венеричні хвороби. Найнебезпечніше на фізичне здоров’я дітей впливає зловживання їх батьків алкоголем і приймання наркотиків.
Особливу роль у розвитку людської особистості відіграють власне людські задатки (високоорганізований мозок, задатки до мови, до ходіння у вертикальному положенні, окремих видів діяльності).
Задатки – вроджені анатомо-фізіологічні якості індивіда, природна передумова його розвитку.
Як свідчать дані фізіології та психології, вродженими у людини є не готові здібності, а тільки потенційні можливості для їх розвитку, схильність до певної діяльності, тобто задатки. Що сильніше виявляються спеціальні задатки, то кращих результатів може домогтися людина в їх розвитку.
Так, протягом двох століть у Тюрингії з родоводу Вахів, що налічував шість поколінь, вийшло стільки флейтистів, органістів та скрипалів, що там кожного музиканта називали Бахом, а кожного Баха – музикантом. Однак цей приклад не виключає особливого впливу соціальних умов і необхідності раннього музичного виховання.
На особливу увагу заслуговує питання про спадковість інтелектуальних здібностей, на яких грунтується розвиток розумових і пізнавальних сил. Учені-генетики довели, що нормальні люди здатні до необмеженого духовного розвитку, оскільки можливості людського мозку безмежні. Наприклад, засновникові кібернетики американському вченому Норберту Вінеру (1907-1978) було в 14 років присвоєно звання професора.
У 1991 р. одинадцятирічний москвич Савелій Косенко став студентом одного з найпрестижніших навчальних закладів – Технічного університету (МВТУ ім. Баумана). У 2 роки він уже читав, а в 7 – писав програми на домашньому комп’ютері. Коли настав час іти до школи, він екстерном склав іспити за 1-5 класи.
Необмеженість можливостей людського мозку покладено в основу концепції розвиваючого навчання, згідно з якою правильно організоване навчання може і повинно стимулювати розвиток учнів. Досвід такого навчання переконує, що залучення учнів до активної розумової діяльності значною мірою сприяє розвитку інтелектуальних задатків і здібностей.
Від природи діти мають неоднакові інтелектуальні здібності. Тому шкільні навчальні програми передбачають створення однакових умов для розвитку задатків і здібностей усіх учнів, наявних у кожного в різному поєднанні. Для врахування індивідуальних відмінностей в інтелектуальному розвитку вчителі керуються принципом індивідуального підходу до кожного вихованця, організації диференційованого навчання.
Певна кількість учнів через спадковість може мати відхилення в інтелекті. Навчають і виховують таких дітей у спеціальних школах для розумово відсталих. Є також діти, в яких з різних причин спостерігається затримка розумового розвитку. Завдяки інтенсивній навчальній роботі вони через певний час наздоганяють своїх однолітків.
Важливим для педагогічної теорії та практики є з’ясування питання, чи успадковуються психічні якості особистості. Світова педагогіка не дає на нього однозначної відповіді. Багато педагогів, психологів вважають, що психічні якості особистості, її моральний набуток передаватися у спадок не можуть, вони формуються у процесі її виховання, навчання, взаємодії з навколишнім середовищем.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)