Педагогіка – Фіцула М. М. – Психолого-педагогічний напрям у педагогіці
Цей напрям найчіткіше репрезентує експериментальна педагогіка, яка набула розвитку у концепціях німецьких теоретиків Вільгельма Лая (1862-1926) та Ернста Меймана (1862-1916) у 20-ті роки XX ст. і активізувалася на початку 60-х. Застосовувані її представниками експериментальні методи дослідження внесли нове розуміння в проблему співвідношення педагогічної теорії та практики, сприяли розширенню зв’язків педагогіки з іншими науками, зокрема з психологією і соціологією, перенесенню акценту з особистості дитини на соціально-економічні чинники її виховання і навчання. Експериментальна педагогіка зумовила зміну погляду на дидактику, яку представники експериментальної педагогіки тлумачили як “теорію управління процесом навчання”, а також розширення обсягу природничо-наукових дисциплін.
Значну увагу експериментальна педагогіка приділяє проблемам спілкування учасників навчально-виховного процесу, внутрігрупових відносин, їх впливу на формування індивіда, виявлення лідерів тощо.
Соціальний напрям у педагогіці
Формування цього напряму пов’язане з обгрунтуванням вчення про ноосферу й розвитком на його основі педагогіки ноосфери, нового мислення. Поняття “ноосфера” охоплює сферу взаємодії природи і суспільства, в межах якої розумна людська діяльність є визначальним чинником розвитку. В науковий обіг воно було запроваджено на початку XX ст., особливого розвитку набуло у працях українського вченого Володимира Вернадського (1863-1945).
Головними своїми завданнями педагогіка ноосфери вважає: гуманістичне виховання (формування загальнолюдського на основі національного); екологічне та економічне виховання (підготовка до екологічного та економічного виживання); розвиток творчих здібностей кожної людини відповідно до її потенційних можливостей; виховання засобами шедеврів світової культури; інтенсивне вивчення іноземних мов з метою вільного міжнаціонального спілкування у світовому масштабі; забезпечення загальної базової освіти; комп’ютеризацію (інформатизацію) освіти.
Запитання. Завдання
1. Розкрийте сутність предмета педагогічної науки.
2. У чому полягає основна відмінність духовної педагогіки від світської?
3. Які особливості характеризують українську народну педагогіку? У чому полягає її роль у формуванні духовності підростаючого покоління?
4. Проаналізуйте сформульовані в різних посібниках з педагогіки тлумачення категорій “виховання”, “навчання” та “освіта”. Виберіть з них ті, які, на вашу думку, найвдаліше характеризують суть означуваних ними педагогічних явищ. Обгрунтуйте свій вибір.
5. Яке значення мають міжпредметні зв’язки для педагогіки? З якими науками педагогіка пов’язана найтісніше?
6. Охарактеризуйте основні течії в зарубіжній педагогіці.
Література
Волков Г. н. Этнопедагогика чувашского народа. – Чебоксары, 1966. Державна національна програма “Освіта” (“Україна XXI століття”) – К, 1994.
Журавлев В. И. Педагогика в системе наук о человеке. – М., 1990. Загвязинский В. И. Педагогическое предвидение. – М., 1987. Кравець В. Л. Зарубіжна школа і педагогіка XX століття. – Тернопіль, 1996.
Кузь В. Г., Руденко Ю. Д., Сергійчук 3.0. Основи національного виховання. – Умань, 1993.
Подласый И. П. Педагогика. – М., 1999.
Русова С. Нова школа. Вибр. пед. твори. – К., 1996.
Стельмахович М. Г. Народна педагогіка. – К., 1985.
Сластенин В. А., Исаев И. Ф., Мищенко А. И., Шиянов Е. н. Педагогика.- М., 1998.
Франко І. Я. Найновіші напрями в народознавстві. Твори: У 50-ти т. – К., 1986. – Т. 45.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)