Педагогічна психологія – Сергєєнкова О. П. – Професійна відповідність (придатність) вчителя
Основними психологічними характеристиками професійної відповідності (придатності) педагога Є схильність (придатність), готовність і включеність.
Найвища ефективність діяльності педагога можлива, звичайно, за відповідності усіх планів його індивідуально-особистісних якостей (поєднання придатності, готовності і включеності). Однак у реальному житті існують різні варіанти їх поєднання.
Психологічний портрет вчителя утворюють:
Найсприятливішими для педагогічної діяльності якостями Вчителя є емоційна стійкість, адекватна Я-концепція (висока адекватна самооцінка, задоволеність собою, прийняття соціальних норм, адекватна взаємодія із соціумом), схильність до творчості, експериментування, професійна майстерність.
Несприятливі якості педагога: Невротизм, авторитарні і параноїдальні тенденції, комплекс неповноціності, надмірна сензитивність і гіперсамоконтроль.
Структура професійно значущих якостей особистості вчителя залежить від вікових категорій учнів, з якими він працює, та предмета, що викладає.
Узагальнена професіограма вчителя містить такі блоки якостей:
1. Педагогічна спрямованість особистості (любов до дітей, психологічна готовність до вчительської праці, психологічно-педагогічна культура тощо);
2. особливості пізнавальної сфери педагога (педагогічна і психологічна спостережливість, здатність довільно концентрувати і розподіляти увагу; творча спрямованість уяви; логічність мислення, здатність переконувати, чуття нового, гнучкість розуму; культура мовлення, багатство словникового запасу тощо);
3. педагогічний вияв емоційно-вольової сфери, виразність і прозорість почуттів, “сердечність розуму” (здатність свідомо керувати емоціями, регулювати свої дії, помодінку, володіти собою; терплячість, самостійність, рішучість, вимогливість, організованість і дисциплінованість);
4. характерологічні і типологічні особливості педагога (сила, врівноваженість і рухливість нервово-психічних процесів; комунікативність; педагогічний оптимізм, гуманність; об’єктивність в оцінюванні учнів і самооцінюванні; схильність до громадської діяльності);
5. протипоказання до педагогічної роботи (дисгармонійна Я-концепція, виражена неврівноваженість, піддатм її вість гнітючим настроям, підвищена дратівливість; дефекти мови, органів слуху і зору; серцево-судинні захворювання; акцентуації характеру, неврози, психози тощо).
Центром структурно – ієрархічної моделі особистості вчителя є такі професійно значущі якості, як педагогічні цілеспрямованість, мислення, рефлексія, такт. Кожна з них становить комбінацію елементарних і специфічних особистісних властивостей, які формуються у діяльності, спілкуванні, певною мірою залежать від спадкових задатків.
Важливо, щоб учитель володів особливим стилем сучасного педагогічного мислення, основними ознаками якого є:
1. Об’єктивність – неупередженість в аналізі освітніх процесів, відсутність схильності розглядати події крізь призму власних інтересів і потреб; |
2. Критеріальність – визначеність, структурованість педагогічного мислення, його “поняттєва забезпеченість”; |
3. Системність – спрямованість на формування системного уявлення про педагогічний об’єкт, з’ясування його структури і зв’язків, відсутність еклектичності; |
4. Комплексність – уміння долати міжпредметні бар’єри, орієнтуватися на міждисциплінарне пізнання і поротворення педагогічної дійсності; |
5. Вірогідність – розуміння відносності розгляду педагогічних явищ, усвідомлення того, що вони реалізуються не лінійно (як закон), а вірогідно (як тенденція); |
6. Ієрархічність – охоплення не лише загальної суті, але і структури педагогічних явищ, вмотивоване рангування їх елементів; |
7. Домінантність – спрямованість на виокремлення головного в сукупності педагогічних явищ, у зв’язках між ними; |
8. Перспективна спрямованість – врахування перспективи, що надає сенсу вчинкам і діям, єдиної логіки діяльності вчителя; |
9. Аналітичність – з’ясування суті подій, забезпечення точності і чіткості їх розгляду; |
10. Логічна строгість, несуперечливість – відсутність спотворень, зміщень смислів і значень у побудові мисленнєво-мовленнєвих моделей, недопущеність типових логічних помилок, вербальної агресії; |
11. Критичність і самокритичність – здатність об’єктивно, неупереджено розуміти себе самого, уникати педагогічних помилок. |
Загальну спрямованість педагогічній діяльності задають провідні психолого-педагогічні ідеї, які визначають спосіб розуміння вчителем конкретних педагогічних ситуацій, допомагають йому виокремлювати характерні для них проблеми тощо. Ідеї мають втілитися у конструктивно – методичні схеми (моделі, проекти) рішень, які б ураховували особливості конкретних педагогічних ситуацій.
Педагоги часто переживають страх перед можливими труднощами, спричиненими нововведеннями у своїй діяльності. Зовні ці бар’єри проявляються у захисних висловлюваннях (“Усе це загальні слова”; “Це у нас уже було”; “З цього нічого не вийде”; “Це потребує доопрацювання”; “Є й інші пропозиції”).
Уникнення та подолання антиінноваційних бар’єрів забезпечують психологічна і професійна стійкість педагога.
Психологічна стійкість – здатність зберегти і використати цінний педагогічний досвід як необхідну основу пропонованих інновацій, прагнення конструктивно розв’язувати проблемні педагогічні ситуації.
Основним механізмом забезпечення психологічної стійкості педагога є творча особистісна рефлексія, яка створює систему нових життєвих орієнтирів. Сприяючи раціональному вибору оптимальної поведінки у проблем ній ситуації, рефлексія стимулює її осмислення та усвідомлення, визначаючи особистісний смисл події.
Отже, психологічна характеристика особистості педагога стосується її професійних спрямованості, самосвідомості та придатності. Професійно значущою рисою вчителя є стресостійкість. У здійсненні навчально-виховного процесу педагог повинен володіти розвиненим професійним мисленням, бути здатним до постійної інноваційної діяльності.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)