Охорона праці в авіації – Буріченко Л. А. – 2.5. Управлінська діяльність і помилки управління
Від ефективності функціонування СУОП залежить кінцевий результат безпечної діяльності людини – зниження виробничого травматизму, профзахворювань і, як наслідок, підвищення продуктивності праці на конкретній дільниці виробництва або в галузі в цілому.
Натомість ефективність функціонування СУОП залежить від самої управлінської діяльності, в якій вона може розглядатися як процес безпосереднього або опосередкованого технікою, апаратом управління цілеспрямованого діяння людини (групи людей) на керований об’єкт управління для досягнення потрібних показників його поточного і результативного функціонування. Відхилення цих показників за допустимі межі (якщо такі задані) розцінюється як порушення роботи системи, а діяльність (або бездіяльність) людини, яка призвела до порушення роботи системи або проявилася у невиконанні нею своїх обов’язків щодо запобігання порушень – як помилка цієї людини.
Одним з основних методів удосконалення наявних СУОП є підвищення ефективності діяльності людини (оператора) і передусім мінімізація її помилкових дій. Розглядаючи проблему виробничого травматизму в цивільній авіації, бачимо, що основним об’єктом СУОП є насамперед оператор-виконавець заданої технологічної операції. Це – пілот, бортінженер, інженер, що безпосередньо виконує будь-яку фізичну роботу з налагодження, регулювання або інших операцій, технік, водій, вантажник тощо.
Саме помилки операторів призвели до Чорнобильської трагедії, загибелі космічного корабля “Челенджер” з астронавтами на борту. А як дорого обходяться помилки операторів, коли вони спричиняють виробничий травматизм і професійні захворювання працівників транспорту, у тому числі й цивільної авіації. Наприклад, тільки в автомобільних аваріях щорічно гине чверть мільйона людей, причому біля 80 % цих жертв є результатом помилки водіїв, а в цивільній авіації біля 70 % катастроф і аварій відбуваються через дію “людського фактора”, в результаті чого також багато загиблих.
З позицій функціонування СУОП у цілому заслуговує на увагу запропонована К. Корнелем класифікація помилок управління:
– порушення заданого проходження процедур;
– неправильний діагноз ситуації;
– обмеженість міркувань;
– неправильна інтерпретація одержаної інформації;
– недостача уваги, обережності.
Д. Мейстер запропонував класифікувати помилки оператора, які той допускає при маніпулюванні органами управління, так:
– виконання не тієї дії, яка потрібна;
– неправильне виконання потрібної дії;
– порушення послідовності у виконанні дій;
– виконання дії, коли це не потрібно;
– виконання дії несвоєчасно або не за заданий час.
Ця класифікація найповніше враховує характер діяльності пілота, бортінженера, авіадиспетчера, інженера, техніка і механіка з експлуатації і ремонту авіаційної техніки тощо.
Як показують наведені класифікації, основними причинами, які викликають помилкові дії, є психофізіологічні фактори. На основі численних досліджень вітчизняних і закордонних учених, проведених в галузі вивчення залежності помилок оператора від Його індивідуальних якостей, доведені такі положення:
– у здорової і навченої людини не може бути таких індивідуальних якостей, що робили б її схильною до допущення помилок у будь-якій справі, чим би вона не займалась;
– брак деяких природних якостей, які сприяють виникненню помилок, в багатьох видах діяльності може з успіхом компенсуватися іншими позитивними якостями, що виробляються в процесі навчання і виховання;
– існують окремі види діяльності, які пред’являють до людини особливі вимоги, де безпомилково і безпечно працювати може далеко не кожний, і для успішного виконання такої діяльності потрібно володіти комплексом певних природних якостей, а також якостей, які виробляються в процесі навчання і виховання.
У зв’язку з цим учені розподіляють представників операторської діяльності на дві умовні категорії: так звані відносні професії (верстатники, складальники, ткалі, сільськогосподарські робітники, службовці адміністративного апарату та ін.) й абсолютні (пілоти, диспетчери керування повітряним рухом, водії автомобілів, кораблів, потягів, диспетчери складних автоматизованих систем, кранівники тощо).
За якими ж індивідуальними показниками треба відбирати, наприклад, кандидатів на посаду оператора-водія (у широкому аспекті діяльності, включаючи і водіння літального апарата).
Для відбору кандидата в зазначену групу слід старанно вивчити особливості його нервової системи, силу і рухливість нервових процесів. При цьому під силою нервової системи розуміється здатність нервових клітин витримувати сильні нервові збудження, наприклад, екстремальний режим. Наприклад, для
Пілота (водія) із сильною нервовою системою характерне те, що його мотивацію можна виховати і змінити на більш надійну для різних режимів роботи. Нервову ж систему зі слабкої в сильну переробити неможливо. Тому забезпечити надійну роботу пілота, водія і взагалі оператора, які умовно відносяться до категорії абсолютних професій, із слабкою нервовою системою в екстремальних режимах надзвичайно складно.
Важливо, щоб оператори цієї групи володіли і досить рухомою нервовою системою. її оцінюють за швидкістю реагування на світлові або звукові сигнали. Основним завданням при цьому є виявлення здатності оператора швидко і повно оцінювати складні й небезпечні ситуації та приймати правильні рішення.
Таку методику дослідження нервової системи (або подібну їй) застосовують при професійному доборі кандидатів на льотні спеціальності та в процесі їхньої навчально-тренувальної підготовки.
На жаль, таку роботу практично не провадять (або провадять дуже слабко) на всіх стадіях добору і перепідготовки решти операторів, які входять до групи абсолютних професій авіапідприємств.
Одним з показників, які свідчать про здатність людини до безпомилкової роботи, є також якість її уваги (її розподіл, переключення, концентрація).
У багатьох дослідженнях роботи льотного складу, водіїв різних засобів транспорту неодноразово підтверджена важливість для безпомилкової роботи їхньої здатності до розподілу уваги між індикаторними приладами і зовнішнім оточенням, дорогою, транспортними засобами, дорожніми знаками і пішоходами. З цією метою використовували бланкові методики типу коректурних проб.
Якість сенсомоторної координації є істотним показником здатності людини до безпомилкової роботи з управління транспортними та іншими технічними пристроями. Під сенсомоторною координацією розуміють здатність людини швидко і точно змінювати і коректувати процес руху відповідно до інформації, яка надходить, про навколишні умови і про сам рух. Якість сенсомоторної координації можна дослідити за допомогою різних апаратурних методик.
Багато досліджень індивідуальних якостей людей, які припускалися помилок і потрапляли в аварії в процесі роботи, засвідчують, що для цих людей характерна низька емоційна стійкість. Так, наприклад, в екстремальному режимі, який виникає при значному ускладненні умов задач (у наших випадках – це аварійний стан літального апарату під час польоту, при складній метеообстановці, погіршення стану здоров’я оператора тощо) або при зростанні ціни помилок, неправильні дії допускають найчастіше через нестачу індивідуальних можливостей оператора. При цьому люди зі слабкою нервовою системою, високою тривожністю у подібних режимах виявляються особливо схильними допускати найнеймовірніші помилки, які не сумісні часом з їхніми високими професійними якостями. А їхня старанність в таких випадках уникнути помилок і не допустити небезпечних наслідків часто ще більше погіршує результати діяльності аж до повної її дезорганізації.
Разом з тим здатність людини до безпомилкової роботи, як показує досвід і підтверджують дослідження, значною мірою залежить і від набутих у процесі життя і діяльності соціально-психологічних якостей. Наприклад, велика схильність до помилок і нещасних випадків виявляється у людей з низькою дисципліною, у тих, хто не поважає авторитетів і веде себе незалежно. Особи, які допускають помилки, що призводять до аварій, відзначаються егоцентричністю, безвідповідальністю і неакуратністю. Помилки і нещасні випадки можуть бути результатом нездатності людини розв’язувати внутрішні конфлікти, що викликає психічну напруженість і, як наслідок, агресивність до оточуючих, нетолерантність до правил та інших обмежень, які накладаються на їхню діяльність. Серед таких людей часто зустрічаються соціально неблагополучні (ті, які раніше скоювали правопорушення, виявляли неповагу до громадських норм тощо).
На виникнення помилок впливають також і деякі набуті професійні якості. До них можна віднести такі, як навченість, стаж і досвід роботи.
Помилки і нещасні випадки на виробництві пов’язані головним чином з нестачею знань і досвіду, їхньому виникненню також сприяє фактор молодості.
Сучасна наука має достатні можливості для ретельного і надійного професійного добору названих вище абсолютних професій. Сучасний професійний добір базується на результатах використання різних методів аналізу помилок, включаючи й автоматизовані методи обробки даних.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)