Охорона праці в авіації – Буріченко Л. А. – 16.4. Вимоги пожежної та вибухової безпеки при виконанні основних технологічних процесів
Вимоги пожежної і вибухової безпеки в загальному вигляді складаються з вимог до систем запобігання пожежі та пожежного захисту, а також до вибухопопередження і вибухозахисту.
Вимоги до системи запобігання пожежі задовольняють в результаті проведення таких заходів: максимально можливого застосування неспалимих, важко спалимих і спалимих речовин і матеріалів; обмеження маси та (або) об’єму горючих речовин, матеріалів і найбільш безпечного способу їхнього розміщення; ізоляції горючого середовища; підтримання концентрації горючих газів, пари, суспензій і (або) окислювача в суміші поза межами їхнього запалювання; достатньої концентрації флегматизатора в повітрі об’єкта, що підлягає захисту (його складової частини); підтримання температури і тиску, при яких поширення полум’я неможливе; максимальної механізації і автоматизації технологічних процесів, пов’язаних з оберненням спалимих речовин; установлення пожежонебезпечного устаткування по можливості в ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках; використання для спалимих речовин герметичного устаткування і тари; використання пристроїв захисту виробничого устаткування зі спалимими речовинами від пошкоджень і аварій; установлення відмикаючих, відсікаючих та інших пристроїв; використання ізольованих відсіків, камер, кабін тощо.
Вимоги до системи протипожежного захисту задовольняють застосування: засобів виявлення пожеж, пожежегасіння і відповідної пожежної техніки; автоматичних установок пожежної сигналізації й пожежегасіння; основних будівельних конструкцій об’єктів з регламентованими границями вогнестійкості і поширення вогню; насичення конструкцій об’єктів антипіренами та нанесенням на їхню поверхню вогнезахисних фарб (сполук); обладнання, яке забезпечує обмеження поширення пожежі; організації своєчасної евакуації людей; засобів колективного та індивідуального захисту людей від небезпечних чинників пожеж; систем протидимного захисту.
У загальному вигляді до організаційних заходів щодо створення пожежної безпеки входять: організація пожежної охорони (профілактичного та оперативного обслуговування об’єкта), вивчення робітниками, службовцями і населенням правил пожежної безпеки, інструкцій про порядок роботи з пожежонебезпечними речовинами і матеріалами з додержанням протипожежного режиму і дії людей при виникненні пожежі, виготовлення та застосування засобів наочної агітації.
Для попередження вибуху необхідно вилучити утворення вибухонебезпечного середовища і джерела ініціювання вибуху. У повітрі виробничих приміщень це досягають за рахунок здійснення таких заходів: контролю складу повітряного середовища; застосування герметичного виробничого устаткування; робочої і аварійної вентиляції; відводу вибухонебезпечного середовища.
Запобігти дії на людей небезпечних і шкідливих факторів, які виникають у результаті вибуху, і зберегти матеріальні цінності (вибухозахист) можна за допомогою:
– встановлення мінімально необхідної кількості вибухонебезпечних речовин, які застосовують у даному виробничому процесі; ізоляції вибухонебезпечних ділянок виробництва, розміщення їх у захисних кабінах;
– застосування вогнеперепон, гідрозатворів, інертних газових або парових завіс;
– використання обладнання, розрахованого на тиск вибуху;
– захисту апаратів від руйнування під час вибуху за допомогою пристроїв аварійного скидання тиску (запобіжні мембрани і клапани); застосування швидкодіючих відсічених і зворотних клапанів; використанням систем активного заглушення вибуху.
Міри вибухозахисту мають бути установлені в нормативно-технічній документації на конкретні виробничі процеси.
До організаційних і організаційно-технічних заходів щодо забезпечення вибухобезпеки входять: розробка системи інструктивних матеріалів наочної агітації, регламентів та норм ведення технологічних процесів, правил поводження з вибухонебезпечними речовинами і матеріалами; організація навчання, інструктажу і допуску до роботи обслуговуючого персоналу вибухонебезпечних виробничих процесів; здійснення контролю і нагляду за додержанням норм технологічного режиму, правил і норм техніки безпеки, промислової санітарії і пожежної безпеки і т. ін.
Вимоги пожежо – і вибухонебезпеки під час виконання основних технологічних процесів технічного обслуговування, експлуатації і ремонту ПС (з урахуванням вимог відповідних стандартів) систематизуються в чинних нормативних документах. Наприклад, в АТБ необхідно виконувати такі основні вимоги:
– на передангарному майданчику установлювати ПС на вімстані не менше ніж 25 м від воріт ангара. Причому заводити їх в ангар належить не раніше ніж через 20 хв після зупинки двигунів;
– у разі розміщення ПС з ТРД і ТГД в ангарних доках відстань між ними повинна бути не меншою ніж 8 м, а між стінами ангара -4 м. У всіх випадках має бути створений безпечний вивід їх з ангара;
– якщо ПС виважують на підйомниках або ставлять його в ангар на добу і більше, пальне має бути злите, а паливні баки (у другому випадку) заповнені інертним газом;
– під час технічного обслуговування підключення до ПС електроенергії та вмикання бортової мережі або споживачів електроенергії належить робити тільки з дозволу інженера, відповідального за обслуговування спецобладнання, за винятком випадків випуску ПС у політ.
У приміщеннях ангара і позаангарних доках категорично забороняється: використовувати бензообігрівачі для підігріву окремих частин ПС; заправляти їх пальним; запускати і випробувати двигуни; зберігати запас сигнальних ракет, ПММ і лакофарбувальних матеріалів, кислот; пересуватися засобами спецавтотранспорту, які не мають на вихлопних трубах іскрогасильних пристосувань; промивати і чистити гасом
(бензином) різні деталі фюзеляжу, а також фарбувати частини ПС (фарбування належить виконувати тільки у спеціальних доках); зберігати в ПС і ангарах сторонні предмети, особливо промаслене ганчір’я; зварювати і паяти електричними паяльниками, за винятком місць, які спеціально відведені для виконання цих робіт; підключати до ПС аеродромні джерела електроенергії; виконувати будь-які роботи із струмоведучими частинами, що знаходяться під напругою, раніше ніж за 3 год після закінчення підфарбовування ПС нітроцелюлозними лакофарбувальними матеріалами і т. ін.
В АТБ регламентуються також правила пожежної безпеки стосовно обладнання заземлення, виявлення аварійної напруги на частинах електроустаткування, заходи пожежної безпеки на місцях стоянок ПС.
Особливу пожежну небезпеку становлять вогневі роботи, тобто виробничі операції, пов’язані із застосуванням відкритого вогню (зварювальні та інші роботи). У зв’язку з цим НВО ЦА установлює визначений порядок оформлення вогневих робіт і контролю за їхнім виконанням.
Зберігання і транспортування ПММ. Ці роботи у разі порушення вимог пожежної профілактики можуть стати джерелом пожежної небезпеки. На складах і базах ПММ передусім мають бути передбачені заходи боротьби зі статичною і атмосферною електрикою, вихровими струмами тощо.
Території складів, баз ПММ і насосних станцій огороджують, а всі дороги і проїзди на цій території утримують у справному стані, постійно добре освітлюють. На ділянках території складу, де можливе накопичення горючої пари або газів, проїзд автомобілів, тракторів, мотоциклів та іншого транспорту заборонений. Територію необхідно утримувати в чистоті, місця розливу нафтопродуктів негайно зачищати і засипати піском. На території заборонено використовувати відкритий вогонь для освітлення ємкостей з нафтопродуктами та майданчиків, де можливе скупчення горючої пари і газів. Палити дозволяється тільки у спеціально відведених місцях.
Інструмент для ремонту оснащення, встановленого у місцях можливого скупчення горючої пари і газів, має бути виготовлений з матеріалів, що унеможливлюють виникнення іскри, а ріжучий інструмент у разі застосування необхідно змащувати консистентними мастилами. Пожежне устаткування необхідно утримувати у справному стані, підходи до нього мають бути завжди вільними. Кожна насосна станція ПММ повинна мати прямий зв’язок або сигналізацію з пожежною охороною.
Усі з’єднання і сальники паливозаправників мають бути герметичними. У разі найменшого підтікання пального категорично заборонено випускати паливозаправник на лінію і запускати двигун. Не можна палити біля паливозаправника, класти у кабіну водія і в шлангові ящики ганчір’я або чохли, змочені легкозаймистими і горючими рідинами. Паливозаправники мають бути забезпечені засобами пожежогасіння.
Ремонт ПС і авіадвигунів. Перед ремонтом зазвичай виконують підготовні операції, серед яких важливе місце займає промивка агрегатів і вузлів. Від того, наскільки ретельно промиті Й очищені окремі деталі й вузли, залежить якість дефектації та подальший ремонт. Для цього застосовують пожежобезпечні промивальні рідини. Проте використовують також і легкозаймисті та горючі рідини, такі як бензин, гас, мастило для трансформаторів та інші. Тому до приміщень і установок, де виконують промивання цими рідинами, пред’являють підвищені вимоги пожежної безпеки. Вони поширюються і на цехи (дільниці), де наносять лакофарбові покриття для захисту металевих конструкцій авіаційної техніки від корозії. Перед нанесенням лакофарбового покриття поверхні агрегатів ПС і авіадвигуна обов’язково знежирюють бензином або іншими рідинами і старанно просушують.
Лакофарбові покриття наносять різними методами. У практиці ремонту авіаційної техніки найчастіше застосовують фарбування розпиленням. Ці роботи пожежонебезпечні, оскільки лакофарбові матеріали являють собою переважно горючі і легкозаймисті рідини. Цех, де виконують ці роботи, належить до категорій пожежної небезпеки А і Б.
До промивальних і фарбувальних цехів пред’являють такі основні вимоги:
– розташовувати цехи належить, як правило, в одноповерхових неспалимих будівлях;
– у випадку, якщо приміщення промивальних і фарбувальних цехів розміщені в одній будівлі з іншими виробничими цехами, то їх необхідно відокремлювати глухими вогнестійкими стінами до
Перекриття з улаштуванням спеціальних дверних отворів і дверей для сполучення з сусідніми приміщеннями;
– висота приміщення від підлоги до стелі для цехів дільниць, які будують або реконструюють, має бути не меншою за 4 м;
– у разі розміщення цехів в окремих ізольованих приміщеннях або прольотах заводських корпусів необхідно передбачити безпосередні виходи (не менше двох) назовні або на сходову клітку;
– підлоги цехів промивання і фарбування виготовляють вогнетривкими, міцними, рівними, неслизькими, які дозволяють виконувати легке очищення від забруднення, стіни приміщень фарбують світлою олійною фарбою або обкладають метлахською плиткою (висота фарбування або обкладання від підлоги становить 2 м), вони мають бути електропровідними (наприклад, бетон);
– усі повітроводи у фарбувальних цехах періодично очищають від нашарувань діелектричних плівок лакофарбових покриттів;
– для підіймання та опускання великогабаритних деталей застосовують тільки пневматичні підйомники;
– усі металеві деталі, устаткування і пристрої, які використовують під час фарбування пульверизацією (камера розпилення, конвеєр тощо) треба надійно заземлювати;
– у лакофарбові матеріали і знежирюючі сполуки слід вводити спеціальні антистатичні присадки; там, де можливо, необхідно застосовувати радіоізотопні нейтралізатори;
– для запобігання іскроутворенню борти стальних промивальних і фарбувальних ванн необхідно оббивати матеріалами, які не утворюють іскор, а самі ванни – надійно заземлити;
– для відводу статичної електрики гумові шланги, які застосовують для промивання деталей розчинниками, обладнують заземленими наконечниками з кольорового металу;
– транспортувальні візки слід обладнувати гумовими колесами;
– освітлення приміщень цехів удень має здійснюватися через вікна або ліхтарі, а вночі – вибухобезпечними електроосвітлювальними установками;
– протягом робочого дня і після кожної зміни виконують прибирання робочих місць, проходів і проїздів;
– не допускається застосовувати інструмент, здатний викресати іскру під час ударів;
– для збирання використаного ганчір’я необхідно мати залізні ящики на ніжках з кришками, які щільно закриваються; установлювати ящики в цехах категорично забороняється;
– зберігати лакофарбові матеріали у виробничих приміщеннях заборонено;
– періодично виконувати аналіз вмісту пари і газів у повітрі виробничого приміщення спеціальними переносними або стаціонарними газоаналізаторами;
– спецодяг слід зберігати розвішаним у гратчастих металевих шафах поза виробничим приміщенням;
– приміщення цехів промивання і фарбування деталей і вузлів ПС і авіадвигунів повинні мати достатню кількість вогнегасників і засобів сигналізації відповідно до вимог пожежної безпеки.
Системи вентиляції та кондиціювання. Джерелами запалювання в системах вентиляції та кондиціювання, які характеризуються випаровуванням в повітрі легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин, можуть бути: несправне електрообладнання, установлене у вентиляційних камерах; іскри, які виникають під час удару металевих деталей вентилятора; взаємодія різних хімічних речовин, які виводяться вентиляцією і кондиціюванням, що супроводжується підвищенням температури продуктів реакції речовин; самозаймання пилу, що перемішується вентиляцією; гаряче повітря і димові продукти, які видаляються по вентиляційних каналах; статична електрика, що утворюється в результаті переміщення по вентиляційних каналах різних домішок у суміші з повітрям (наприклад, цілого ряду матеріалів, що з’являються під час шліфування і полірування); паропроводи, які проходять через вентиляційні канали. Пожежо – і вибухонебезпеку систем вентиляції і кондиціювання можна звести до мінімуму, якщо виключити можливість Іскроутворення в них. Цього можна досягти, виконавши повітроводи та інші елементи систем вентиляції і кондиціювання з негорючих неіскроутворювальних матеріалів.
У загальну витяжну систему не можна відводити викиди легкоконденсуючих пари і пилу, а також речовин, які можуть у разі змішування створювати отруйну, запалювальну або вибухонебезпечну механічну суміш чи хімічну сполуку. У даному випадку необхідно передбачати окремі вентиляційні системи. У разі улаштування і експлуатації систем вентиляції, кондиціювання повітря і опалення необхідно керуватися стандартами та СНІП.
Приміщення, відокремлені від інших протипожежними перепонами, як правило, повинні мати самостійні припливні й витяжні системи. Повітря, що вміщує вибухонебезпечний пил або відходи, має підлягати очищенню до надходження у вентилятор.
Вентиляційне та опалювальне обладнання (фільтри, вентилятори, повітроводи, повітропідігрівачі і т. ін.), установлене безпосередньо в пожежо – і вибухонебезпечних приміщеннях, а також системи, які застосовують для видалення горючих газів, незалежно від їхньої установки мають бути надійно заземлені. У витяжних повітроводах, по яких транспортуються пил і відходи (особливо пожежо – і вибухонебезпечні речовини), необхідно передбачати пристрої для періодичного очищення (люки, розбірні з’єднання і т. ін.). Електропроводку, електродвигуни і пускові пристрої для вентиляційних систем необхідно підбирати і монтувати відповідно до категорії пожежної небезпеки приміщень, в яких вони установлені.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)