Охорона праці – Москальова В. М – Які вимоги виробничої санітари до кімнат для умивання?
Кімнати для умивання розміщують поряд з гардеробними спеціального одягу, загальними, гардеробними або окремо.
Залежно від характеру виробничих процесів до 40 % загальної кількості умивальників можна розміщувати у виробничих приміщеннях або поблизу робочих місць. Умивальники встановлюють поодинокі або групові. Групові умивальники обладнують там, де не вимагається миття тіла, в їдальнях. Відстань між осями кранів умивальників у ряду становить 0,65 м, а між віссю крайнього крана до стінки або перегородки – не менше 0,45 м.
Ширину проходів вибирають 2 м при кількості умивальників 5 і більше і 1,8 м при кількості умивальників менше 5.
Залежно від кількості працівників і групи виробничих процесів, що характеризують ступінь і характер забруднення рук чи тіла, розраховують один кран на 7-20 чоловік. В управліннях, конструкторських бюро і громадських організаціях – І кран на 40 працівників.
В умивальниках мають бути гачки для рушників і для одягу, а також пристрої для рідкого або кускового мила.
Яке санітарно-гігієнічне призначення побутових приміщень?
Побутові приміщення поділяють на загального й спеціального призначення. Загальні побутові приміщення – гардеробні, вбиральні, вмивальні проектуються незалежно від умов праці, а спеціальні – душові, приміщення для обігрівання, прання, хімічної чистки, сушки й ремонту спецодягу, для прийняття їжі та інші – залежно від типу виробничих процесів та умов праці.
Кількість загальних і спеціальних побутових приміщень залежить від санітарної характеристики виробничих процесів та кількості зайнятих на них працівників.
Виробничі процеси залежно від характеру та ступеня впливу на працівників поділяються на чотири групи, кожна з яких має ще ряд підгруп.
I група – це виробничі процеси, що відбуваються при нормальних метеорологічних умовах і при відсутності шкідливих газів і тепловиділення (має три підгрупи).
II група – це виробничі процеси, що відбуваються при несприятливих метеорологічних умовах або пов’язані з виділенням пилу чи напруженою фізичною працею (має шість підгруп).
ІІІ – група-це такі виробничі процеси, які супроводжуються проявом різко виражених шкідливих чинників (має чотири підгрупи).
IV – це процеси, які вимагають особливого режиму для забезпечення якості продукції та ідеальної чистоти.
При великій кількості працюючих, побутові приміщення розміщують в окремих будівлях, які з’єднують їх з виробничими, галереями або тунелями. За наявності шкідливих чинників (пилових, отруйних та ін.), побутові приміщення обладнують ізольованими входами, щоб працюючі не проходили через приміщення зі шкідливими виділеннями.
Побутові приміщення, якими користуються у робочий час, розміщують на території цеху (кімнати для обігріву, вбиральні, пункти питної води).
Проектування та обладнання побутових приміщень здійснюють відповідно до санітарно-гігієнічних вимог.
Як здійснюють розрахунок площ санітарно-побутових приміщень?
Знаючи загальну кількість робітників і процентне співвідношення груп виробничих процесів, визначають кількість робітників по окремих групах згідно з чим і встановлюють номенклатуру і площу санітарно-побутових приміщень.
Кількість робітників N зайнятих у зміні з найбільшою їх чисельністю, визначають за формулою:
Де Ср – зведена річна вартість будівельно-монтажних робіт, грн.:
С – кошторисна вартість об’єкта, грн.; /-тривалість будівництва (нормативна), роки;
В – плановий виробіток одного робітника на будівельно-монтажних роботах, грн.; К-коефіцієнт нерівномірності руху робочої сили, який може становити 1,1 – 1,5.
Площу будинків службового призначення (контори, кабінети і т. ін.) визначають за формулою:
Де, п ~ норма площі на одного робітника, м2; И – розрахункова кількість робітників;
А-коефіцієнт, який враховує співвідношення кількості ІТП, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу та кількості робітників.
Площу санітарно-побутових приміщень визначають за формулою:
Де л. – кількість осіб на одну душову сітку.
Після визначення потрібних площ встановлюють тип і кількість інвентарних тимчасових будинків з урахуванням строку перебування їх на будівельному майданчику. Для будинків пересувного типу – до б, збірно-розбірного – 18, контейнерного – до 36 місяців.
Для оперативної організації побутового обслуговування у підготовчий період будівництва слід передбачити застосування пересувних будинків, а в основний – будинків контейнерного та пересувного типів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)