Охорона праці – Москальова В. М – 1.2. Нормативно-правові акти з охорони праці
О Нормативно-правові акти з охорони праці – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи обов’язкові для виконання. До найважливіших нормативно-правових актів з охорони праці відносять нормативно-правові акти про охорону праці (НПАОП). Нормативно-правові акти є загальними для користування, бо дія їх поширюється на всі підприємства, установи та організації України незалежно від власності і форм господарювання.
Окрім НПАОП є галузеві (відомчі) нормативно-правові акти та акти щодо охорони праці підприємств.
Галузеві нормативні акти поширюються тільки на певну галузь господарчої діяльності. Вони передбачають специфічні гарантії безпечних умов праці, тільки для даної галузі.
Нормативно-правові акти поділяються на сім видів уніфікованої форми для однакового застосування. Кожен вид нормативно-правового акта має свій цифровий код. Це такі види.
Правила – 1;
Переліки – 2;
Норми – 3;
Положення – 4;
Інструкції – 5;
Порядки – 6;
Інші – 7.
Залежно від державних органів, що затвердили нормативно-правові акти (НПАОП), поділяються на групи. Ці групи мають такі цифрові позначки:
0.00 – Держгірпромнагляд;
0.01 – МНС (департамент пожежної безпеки);
0.02 – МВС (безпека руху);
0.03 – МОЗ;
0.04 – Держатомнагляд;
0.05 – Міністерство праці;
0.06 – Держстандарт;
0.07 – Мінбудархітектури;
Для машинного опрацювання нормативно-правові акти з охорони праці кодуються відповідно до схеми наведеної на рисунку 1.1.
Рис. 1.1. Схема кодування нормативно-правових актів з охорони праці
Вид економічної діяльності (група, клас) установлюється відповідно до КВЕД – класифікатора видів економічної діяльності (табл. 1.2).
Таблиця 1.2. Приклади кодів видів економічної діяльності
Вид економічної діяльності | Код КВЕД (група, клас) |
Сільське господарство | 01.0 |
Харчова промисловість | 15.0 |
Видавнича справа | 22.0 |
Оброблення металу | 28.0 |
Виробництво машин та устаткування | 29.0 |
Виробництво транспортного устаткування | 35.0 |
Будівництво | 45.0 |
Дослідження та розробки | 73.0 |
Державне управління | 75.0 |
Освіта | 80.0 |
Стандарти колишнього СРСР (ТОСТ ССБТ) застосовується на території України до їх заміни іншими нормативними актами, якщо вони не суперечать чинному законодавству України.
Вимоги щодо охорони праці регламентуються в Україні також:
Національними стандартами України;
Державними будівельними нормами;
Державними санітарними нормами;
Правилами влаштування електроустановок;
Нормами технічного проектування;
Іншими нормативними документами.
Які нормативні акти діють в межах підприємства?
На основі НПАОП роботодавці мають розробляти й затверджувати власні положення, інструкції або інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, організації, установи.
Відповідно з рекомендаціями Держгірпромнагляду і Порядку опрацювання і затвердження нормативних актів, до основних нормативних актів, що діють в межах підприємства належать:
> Положення про систему управління охороною праці на підприємстві;
> Положення про службу охорони праці підприємства;
> Положення про комісію з питань охорони праці підприємства;
> Положення про навчання, інструктажі і перевірку знань працівників з питань охорони праці;
> Положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки;
> Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актом з охорони праці;
> Положення про роботу уповноваженого з питань охорони праці в трудовому колективі;
> Положення про організацію попереднього і періодичного медичного огляду працівників.
> Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;
> Перелік робіт з підвищеною небезпекою;
Перелік посадових осіб підприємства, які зобов’язані проходити попередню і щорічну перевірку знань з охорони праці;
> Наказ про порядок забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.
Згідно з Положенням передбачається періодичність перевірки не рідше, ніж один раз на п’ять років, а інструкцій для працюючих за професіями або видами робіт, пов’язаних з підвищеною небезпекою, – не рідше, ніж один раз на три роки.