Основи зовнішньоекономічної діяльності – Зінь Е. А. – 8.4. Правові прецеденти
Правовий прецедент – судове рішення з конкретної справи, якому надається загальнообов’язкове значення при розгляді усіх наступних аналогічних справ в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Прецедент (лат. praecedent – той, що йде попереду) – випадок, який мав місце раніше і який слугує прикладом для наступних подібного роду випадків. Сторонами правового прецеденту є суди та арбітражі компетентного органу світової спільноти або конкретної держави, а також юристи. Правовим прецедентом в сфері зовнішньоекономічної діяльності визнається результат узагальнення судової чи арбітражної практики або правова доктрина. Як правило, правовий прецедент містить норму – правило поведінки, яка регулює суспільні відносини, що не врегульовані законодавчими та іншими правовими актами.
Останнім часом кількісне зростання законів призвело до більш активного застосування прецедентів. З іншого боку, прецедент має меншу юридичну силу ніж закон, оскільки може бути ним скасований. Керівні судові рішення виявляють діюче право, формулюють його. Переважно це – рішення зі спорів з іноземними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, які стосуються питань власності, капіталу, інвестицій. В країнах, де судова чи арбітражна практика є джерелом права, спостерігається тенденція стосовно регулювання правовідносин з “іноземним елементом” шляхом застосування саме судових прецедентів, а не законодавчими нормами. Це пояснюється, зокрема, тим, що судовим прецедентам легше, ніж нормам права, надати різне тлумачення. Особливістю правового прецеденту як джерела права є те, що не всяке рішення є обов’язковим, а лише його частина, тобто сформульоване судом правило (сутність рішення). Останнє містить правові принципи, які застосовуються для вирішення правових питань відповідно до конкретних обставин справи. Таким чином, це-аргументація судді стосовно вирішення справи. Правові прецеденти класифікують:
– за видами;
– за змістом;
– за органом, який постановив рішення;
– за простором.
За видами правові прецеденти розглядають як результат судової чи арбітражної практики, чи як правова доктрина. Результат судової чи арбітражної практики – результат різновиду юридичної практики, що полягає у правозастосовчій, інтерпретаційній і правотворчій діяльності судів та арбітрів, що втілюється в певних видах юридичних актів. Правова доктрина – сукупність наукових знань про певне правове явище, які знаходять прояв у вигляді ідей, концепцій тощо, яким надається загальнообов’язкове значення. Правова доктрина – це витоки формування права, його джерела, опубліковані праці юристів, які дістали загального визнання. Правова доктрина складає важливе джерело права: створює словник і правові поняття, якими користується законодавець в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Змістом правової доктрини є проблеми державотворення і правотворення, формулюються відповідні правові концепції, ідеї, поняття і категорії. Особливого значення правова доктрина як джерело права в сфері правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності набуває, коли:
– існують прогалини у праві: саме правові ідеї є фундаментом права, його основою і мають велике значення для процесу тлумачення права, прийняття нормативно-правових актів;
– у процесі вирішення конкретних питань, коли необхідно вжити формулу “відповідно до усталеної в науковій літературі думки”.
За змістом розрізняють креативні та інтерпретаційні прецеденти. Креативні правові прецеденти – прецеденти, що створюють нову норму права у випадку існування прогалини у праві. Інтерпретаційні прецеденти – прецеденти, що тлумачать зміст існуючих норм права.
Залежно від того, який орган постановив рішення, правові прецеденти поділяють на судові та адміністративні. Судовий прецедент є обов’язковим для судів при розв’язанні аналогічних справ, або є таким, що слугує прикладом тлумачення закону та не має обов’язкової сили. Ступінь обов’язковості прецеденту залежить від місця в судовій системі як суду, що вирішує справу, так і суду, чиє рішення береться за зразок.
За простором правові прецеденти можуть бути як міжнародними, так і національними джерелами права. Міжнародний правовий прецедент – рішення міжнародного суду або арбітражу, а також правова доктрина в сфері зовнішньоекономічної діяльності, які є усталеними в транснаціональному правовому просторі.
До міжнародних правових прецедентів відносять рішення Міжнародного суду ООН, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Міжнародній торговій палаті, Міжнародних комерційних арбітражних судів при торгово-промислових палатах держав, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, Міжнародного центру з врегулювання інвестиційних спорів, Європейського суду з прав людини тощо.
Допущення правових прецедентів до регламентації правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є об’єктивно необхідним. Непевне чи неповне закріплення колізійних норм у законодавстві держави і міжнародних договорах спонукає судців звертатися до міжнародного правового прецеденту. Правовий прецедент доповнює норми права у тих випадках, коли певні приписи в сфері правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності взагалі не існують, або вони відсутні в нормативних актах. Міжнародні правові прецеденти застосовуються у практиці певної держави, якщо остання визнала його в нормативному акті. Національний правовий прецедент – рішення національного суду в сфері зовнішньоекономічної діяльності, яке є усталеним в національному правовому просторі.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)