Основи зовнішньоекономічної діяльності – Зінь Е. А. – 1.3. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності є суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності, що здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію в зовнішньоекономічній сфері, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути всі суб’єкти господарської діяльності: господарські організації; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності; зовнішньоекономічні організації, утворені органами державної влади або органами місцевого самоврядування України.
Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності класифікуються за правовим статусом, за місцем перебування та здійснення зовнішньоекономічної діяльності, за належністю капіталу тощо (рис. 1.1).
За правовим статусом суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути:
– фізичні особи;
– юридичні особи;
– об’єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, що не є юридичними особами;
– структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, що не є юридичними особами.
Фізичні особи – це громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України. Громадянами України є особи, які належать до громадянства України; іноземними громадянами – особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України; особами без громадянства (апатриди) – особи, які не належать до громадянства будь-якої держави. Іноземні громадяни та особи без громадянства об’єднуються поняттям “іноземці”.
Для визначення цивільної дієздатності громадянина України застосовується законодавство України; іноземного громадянина – законодавство держави його громадянства; особи без громадянства – законодавство країни її постійного місця проживання.
За законодавством України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття), а також яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, або неповнолітня особа з моменту реєстрації шлюбу або якщо вона записана матір’ю або батьком дитини. Володіючи повною дієздатністю, фізична особа має право вступати у цивільні правовідносини, тобто укладати договори, відповідати за заподіяну шкоду тощо.
В більшості західних країн вік дієздатності фізичних осіб визначено з 18 до 21 років: у Великобританії, Німеччині фізична особа визнається дієздатною з 18 років, у США в різних штатах – від 18 до 21 року; Швейцарії та Японії – з 20 років; Аргентині – з 22 років.
Правовий статус фізичних осіб – громадян України як суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на території України визначається законодавством України з урахуванням норм міжнародного права; за межами території України – за законодавством держави їх перебування, нормами міжнародних угод, принципами міжнародного права, міжнародними звичаями. Громадянам України – суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності на території іноземних держав надасться обсяг прав відповідно до законодавства та міжнародних договорів держави їх перебування. Громадяни України можуть звертатись до компетентних органів держави перебування за захистом порушених прав. Будь-яке обмеження майнових прав громадян України за кордоном вважається дискримінацією.
Юридичні особи – організації, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність лише за наявності правоздатності – здатності юридичної особи мати майнові чи немайнові права та обов’язки. Правоздатність юридичної особи визначається її статутом (положенням). Статутом (положенням) зазначаються найменування та місцезнаходження суб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації тощо. Юридичні особи можуть здійснювати зовнішньоекономічну діяльність тільки за напрямками, визначеними статутом (положенням), відповідно до законодавства України, законодавства іноземної держави (у разі здійснення зовнішньоекономічної діяльності на її території); міжнародних угод. Законодавство іноземної держави регламентує допуск юридичних осіб України на власну територію, визначає сфери та умови їх діяльності. Міжнародні угоди регламентують питання правоздатності юридичних осіб, правового режиму, який їм надається; сфери діяльності тощо.
Метою створення об’єднань фізичних, юридичних, а також фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами, є спільна діяльність; координація дій; захист своїх прав; обстоювання спільних інтересів в інших організаціях, установах.
Структурно об’єднання складається з головної особи і учасників об’єднання. Головною особою об’єднання є суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, який виробляє кінцеву продукцію, здійснює її збут, сплачує податки та офіційно представляє інтереси об’єднання, що не є юридичною особою. Учасниками об’єднання є суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, що входять до складу об’єднання, виробляють проміжну продукцію об’єднання, або надають транспортно-експедиційні, банківські та інші послуги учасникам і головній особі об’єднання і мають на меті отримання прибутку.
Структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності – філії, відділення тощо, які мають постійне місцезнаходження на території іноземної держави. Такими структурними одиницями іноземних суб’єктів господарювання на території України є представництва іноземних суб’єктів господарювання, які виступають від імені і за дорученням своєї головної фірми, а відтак не є юридичними особами.
За місцем перебування та здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності класифікують на:
– резиденти України;
– нерезиденти України.
Резидентами України є суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, зареєстровані в Україні, які мають постійне місце знаходження або постійне місце проживання на території України. Для юридичної особи статус “резидент” визначають на підставі утворення, реєстрації, місцезнаходження “центру управління” та ін. Фізична особа розглядається як резидент певної країни, якщо вона проживає в ній не менше 6 місяців у податковому році або відповідає іншому критерію, визначеному внутрішнім законодавством країни.
Нерезидентами України є суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України, а здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України.
Резидентами та нерезидентами України можуть бути фізичні особи, юридичні особи, об’єднання фізичних і юридичних осіб.
За належністю капіталу суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності класифікують на:
– національні;
– іноземні;
– змішані.
Національними є суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, в статутному фонді яких капітал суб’єктів господарювання
України становить 100%, які зареєстровані в Україні та мають постійне місцезнаходження на її території. Національні підприємства в Україні мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до своїх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи за умов, що в розділі “Види діяльності” статуту буде внесено як вид діяльності зовнішньоекономічна діяльність.
Іноземними є суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, в статутному фонді яких капітал суб’єктів господарювання іноземної держави становить 100%, і які зареєстровані як такі в іноземній державі та мають постійне місцезнаходження на її території.
Змішаними є суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, ^ статутний фонд яких становить національний та іноземний капітали. У випадку, коли мова йде про юридичні особи, такі 001 підприємства називають підприємствами з іноземними інвестиціями або спільними підприємствами. Набуття права на виконання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється шляхом державної реєстрації суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності України та його обліку в місцевих органах державної влади. Процедура державної реєстрації залежить від юридичного статусу суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності:
– фізичні особи отримують зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці;
– юридичні особи отримують зазначене право з моменту набуття ними статусу юридичної особи;
– об’єднання фізичних, юридичних, а також фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами, отримують зазначене право, якщо їх головні фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені об’єднання, зареєстровані в органах державної влади;
– структурні підрозділи іноземних суб’єктів господарювання мають зазначене право, якщо вони зареєстровані в
Україні як представництва іноземних суб’єктів господарювання.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)