Основи зовнішньоекономічної діяльності – Зінь Е. А. – 1.2. Об’єкти зовнішньоекономічної діяльності
1.1. Предмет, мета, зміст та завдання дисципліни “Основи зовнішньоекономічної діяльності”
Предметом навчальної дисципліни “Основи зовнішньоекономічної діяльності” є сукупність господарських, економічних, правових, фінансових відносин у сфері економічної діяльності між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарювання як на території України, так і за її межами.
Основною метою викладання навчальної дисципліни “Основи зовнішньоекономічної діяльності” є формування у майбутніх менеджерів засвоєння теоретичних основ зовнішньоекономічної діяльності; набуття системних знань і навичок щодо забезпечення економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності в різних сферах діяльності.
Зміст навчальної дисципліни “Основи зовнішньоекономічної діяльності” складений у відповідності до місця та значення дисципліни за структурно-логічною схемою, передбаченою освітньо-професійною програмою підготовки фахівців з напряму підготовки “Менеджер”, є професійно орієнтованим, може вивчатись після вивчення дисциплін “Економіка підприємства”, “Маркетинг”, “Підприємницьке право”, “Міжнародні економічні відносини” тощо. Охоплює наступні модулі, що передбачені стандартом освіти: зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів в умовах ринкових відносин; регулювання зовнішньоекономічної діяльності; митне та валютне регулювання; правове регулювання; форми виходу підприємств на зовнішній ринок; форми зустрічної торгівлі; експортно-імпортні операції та послідовність їх виконання; інвестиційна діяльність; посередницькі операції на зовнішніх ринках;
Орендні операції, їх сутність та зміст; організація та техніка підготовки, укладання та виконання зовнішньоекономічних контрактів; структура та зміст міжнародних контрактів купівлі-продажу; ціна товару, валютні та фінансові умови контрактів, умови платежу, форми розрахунків; організація та функціонування підприємств з іноземним капіталом; організація та технологія міжнародних перевезень; неправомірні дії в сфері зовнішньоекономічної діяльності; юридична відповідальність в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Основні завдання, що мають бути вирішені у процесі викладання дисципліни, спрямовані на:
– розуміння суттєвості та специфіки принципів та методів функціонування зовнішньоекономічної діяльності в Україні на сучасному етапі;
– вивчення нормативної бази щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання;
– оволодіння методами аналізу і оцінювання тенденцій, суперечностей, доцільності у визначенні головних напрямків зовнішньоекономічної діяльності для суб’єктів господарювання різних форм власності, що є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності;
– дослідження специфіки запровадження різних форм виходу на зовнішні ринки;
– вивчення змісту основних процедур та їх здійснення щодо укладання зовнішньоекономічних контрактів;
– оволодіння навичками оцінювати і робити відповідні висновки щодо визначення ефективності укладених угод, зовнішньоекономічної діяльності суб’єкта господарювання в цілому.
1.2. Об’єкти зовнішньоекономічної діяльності
Зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
В Україні зовнішньоекономічна діяльність отримала правовий статус з прийняттям Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (1991 р.).
Зовнішньоекономічна діяльність є похідною від зовнішньоекономічних зв’язків і складовою господарської діяльності. Поява зовнішньоекономічних зв’язків зумовлена дією таких основних факторів:
– збутом надлишкових товарів і послуг. Насичення потреб у середині країни на товари і послуги національного виробництва призводить до необхідності пошуку зовнішніх ринків для реалізації надлишкового продукту;
– відсутністю в національному господарстві необхідних засобів і предметів праці, які б забезпечували процес виробництва (машини, устаткування, нові технології, сировина, матеріали, електроенергія, нафта, газ тощо). Розширення цього напряму зовнішньоекономічних зв’язків пояснюється тим, що неможливо та економічно недоцільно здійснювати виробництво в межах окремої країни усієї номенклатури певної продукції, наприклад, продукції машинобудування.
Розширення зовнішньоекономічних зв’язків, крім того, пояснюється нерівномірністю розміщення природних ресурсів в країнах і регіонах, що потребує їх певного перерозподілу за допомогою міжнародної перебудови.
Об’єктами зовнішньоекономічної діяльності є різноманітні види господарської діяльності, які здійснюються в зовнішньоекономічній сфері. За функціональною ознакою види зовнішньоекономічної діяльності складаються з наукової, виробничої, торгівельної діяльності та інших видів діяльності.
Наукова діяльність – сфера розумової діяльності, в якій здійснюються розробка і теоретична систематизація знань про дійсність, що використовуються для підвищення ефективності виробництва матеріальних і духовних благ. Ця сфера передбачає взаємозв’язок між науково-дослідними і дослідно-конструкторськими роботами, з одного боку, масовим виробництвом – з іншого. В зовнішньоекономічній сфері такий зв’язок забезпечується здійсненням наукової, науково-технічної, науково-виробничої та іншої кооперації з іноземними суб’єктами господарської діяльності.
Перетворення науки на важливу продуктивну силу суспільства виявляється у швидкому зростанні в більшості розвинутих країн світу витрат на науку. Наприклад, у США витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) становлять 2,7% внутрішнього валового продукту. Водночас до 18% цих витрат покривається за рахунок іноземного капіталу. Сфера НДДКР перетворилася на один із найважливіших факторів, поряд з якісним удосконаленням трудових ресурсів, економічного зростання, конкурентної боротьби.
Виробнича діяльність – процес взаємодії між людьми, їх вплив на природу й формування рис і здібностей людини, необхідних для створення матеріальних і духовних благ та послуг. Виробництво матеріальних благ характеризується знаряддям праці; взаємодією людини з природою, засобами виробництва і людьми, які володіють виробничим досвідом і приводять у рух ці засоби виробництва тощо. В зовнішньоекономічній сфері вирішення зазначених питань забезпечується здійсненням виробничої з іноземними суб’єктами господарської діяльності.
Торгівельна діяльність – діяльність з виконання посередницьких функцій між виробництвом і споживанням, яка дає змогу створені у суспільстві блага довести до споживачів. Торгівля є самостійною галуззю, що здійснює діяльність із купівлі-продажу товарів.
Товар – будь-яка продукція, послуги, роботи та інші майнові права, призначені для продажу.
Міжнародна торгівля займає особливе місце в системі господарських зв’язків, міжнародних економічних відносин. Масштаби міжнародної торгівлі постійно зростають. Міжнародна торгівля визнає всі види міжнародного співробітництва, включаючи міжнародну виробничу діяльність, міжнародний обмін технологічними новинами, активною торгівельною діяльністю на міжнародному та внутрішньому рівні.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)