Основи соціально-педагогічної діяльності – Шевців З. М. – ТЕМА 4. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКИ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ
Теоретичний матеріал для вивчення
> сутність та методи соціально-педагогічної профілактика;
> особливості технології реабілітації у діяльності соціального педагога
4.1. Сутність та методи соціально-педагогічної профілактики
У кожній конкретній ситуації соціально-педагогічної діяльності перед соціальним педагогом стоїть не лише проблема вибору оптимальних та ефективних технологій, методик, методів розв’язання проблеми, але і запобігання або обмеження негативних соціальних явищ та їх наслідків.
Діяльність, яка спрямована на запобігання виникненню, поширенню чи загостренню проблем і негативних явищ називається Соціальною профілактикою (від грецьк. ргорігу1акисо8 – запобіжний). Термін “профілактика” запозичений з медичних знань, але широко використовується у педагогічній науці. Складовою соціальної профілактики є педагогічна, правоохоронна і медико-оздоровча профілактика
Здійснення соціальним педагогом комплексу профілактичних заходів, які спрямовані на попередження виникнення патологій у суспільстві (алкоголізм, п’янство, наркоманія, проституція та ін.) та їх наслідків (протиправна, адиктивна, девіантна, суїцидальна поведінка, бездоглядність дітей, насильство, незайнятість тощо) називається превентивною (превенція – попередження, пересторога) соціально-педагогічною роботою. При цьому на превентивному рівні профілактика забезпечить попередження виникнення різних відхилень – морального, фізичного, психологічного і соціального аспектів.
Метою соціальної профілактики є не лише попередження проблем і негативних явищ, а й створення умов для повноцінного функціонування суспільства та життєдіяльності окремих осіб.
Основними напрямами профілактики є:
O попередження можливих соціальних проблем в окремих осіб або групах ризику;
O збереження, підтримку і захист нормального рівня життя і здоров’я людей;
O сприяння у досягненні мети і розкритті внутрішніх потенціалів, ресурсних можливостей людей.
Виконуючи профілактичну функцію соціально-педагогічної діяльності, фахівець:
– організовує систему профілактичних заходів щодо попередження відхилень у поведінці;
– впливає на формування морально-правової стійкості особистості;
– організовує систему заходів соціально-педагогічного оздоровлення дітей, молоді та неблагополучних сімей.
Недоліком профілактики є те, що вона не усуває індивідуальних проблем особистості та не допомагає захистити її від негативного впливу соціальних чинників. Використовуючи різноманітні методи профілактичної роботи, соціальний педагог виконує просвітницьку роль, навчає позитивного досвіду формування здорового способу життя, виховує ті цінності у людини, які допоможуть задовольнити свої потреби нешкідливим чином.
Залежно від стадії розвитку проблеми, профілактичні заходи можна розділити на три типи: первинну, вторинну, третинну.
Первинна профілактика Спрямовується на збереження і розвиток умов, які забезпечують здоров’я, на збереження життя людей, на попередження несприятливого впливу на нього факторів соціального і природного середовища. Первинна профілактика є масовою і найбільш ефективною.
Завданням вторинної (ранньої) профілактики є діяльність спрямована на запобігання можливих порушень моральної регуляції. Показником необхідності профілактичних заходів є характер поведінки, який завдає шкоди суспільству чи інтересам окремих осіб (агресивність, грубість, брехливість, лінощі, забіякуватість та ін.). Порушення поведінки засвідчує про спотворення ціннісних орієнтацій і недоліки внутрішніх регуляторів поведінки людини.
Третинна, або цілеспрямована профілактика – це сукупність заходів, спрямованих на корекцію поведінки, її переорієнтацію, а також реабілітацію.
Виділяють три рівні профілактики:
1. Загальнодержавний, який передбачає діяльність держави, суспільства, інститутів, спрямовану на вирішення суперечностей у галузі економіки, соціального життя, у морально-духовній сфері та ін. Реалізація профілактичної роботи проводиться у вигляді комплексних профілактичних програм, кампаній у засобах масової інформації, координованої діяльності мережі установ.
2. Спеціальний рівень полягає в цілеспрямованому впливові на негативні фактори, що пов’язані з окремими видами відхилень чи проблем. Профілактика здійснюється у вигляді спеціальних програм, заходів, окремих дій у межах установи чи організації.
3. Індивідуальний рівень – це комплекс заходів, спрямованих на окрему особу, поведінка якої має ознаки проблематичності.
Найпоширенішими методами профілактики виступають: профілактично-консультативна бесіда; диспути, постійне спостереження; теоретичні конференції, вечори запитань та відповідей, усні журнали, профілактичні тренінги стимулювання розвитку нових навичок, моделей поведінки; метод нейтралізації конфліктної ситуації, телефони довіри і анонімні консультації, допомога психіатра, волонтерська робота та ін.
Профілактичні бесіди є найпоширенішим методом соціально-педагогічної діяльності. Індивідуальна вербалізація проблеми є дуже важливою тому, що людина починає слухати не всіх навколо себе, а себе. Ефективність бесіди залежить від дотримання наступних етапів:
Перший етап (початковий) – встановлення емоційних контактів із співбесідником, виявляючи толерантність у спілкуванні.
Другий етап – встановлення умови і причини проблеми.
Третій етап – формування нової моделі поведінки, яка б дозволила попередити негативний розвиток події.
Четвертий етап (завершальний) – внутрішнє прийняття клієнтом нової моделі поведінки і налаштування на успіх.
Під час бесіди просять охарактеризувати проблему, розповісти про відносини з близькими і співробітниками, про плани на майбутнє, про поведінку під час конфлікту і в стресових ситуаціях, які якості характеру цінуються в інших людях. Соціальний педагог повинен проявляти делікатність та переконливість аби залучити клієнта у процес удосконалення, розвивати позитивні якості.
Диспут – метод впливу на становлення особистості, вироблення її позитивної життєвої позиції. Диспут пройде цікавим та ефективним тоді, коли учасники ознайомляться з рекомендованою літературою, а соціальний педагога складе план, визначить мету, підготує низку запитань до обговорюваної теми.
Теоретична конференція Проводиться з метою розширення наукового світогляду, загальноосвітнього рівня. Проведення конференції вимагає ретельної підготовки: 1) оприлюднення дати, часу і місця проведення; 2) оголошення тематики доповіді та виступів; 3) визначення списку рекомендованої літератури. Методика проведення конференції така: короткий виступ керівника, 2-3 доповіді по 15-20 хв., обговорення доповідей, підведення підсумків.
Проведення вечорів запитань та відповідей вимагає значної підготовчої роботи: збір та систематизація запитань, підбір лекторів і консультантів, визначення послідовності їх виступів. На такі заходи варто запрошувати не більше 3-4 консультантів, аби не розсіювати увагу і не втомлювати аудиторію.
Усний журнал Складається із декількох сторінок-усних виступів, повідомлень на 15-20 хв. Усі слухачі можуть виступати у різних ролях: лектора, доповідача, опонента, коментатора, оглядача. Зміст кожної сторінки розкривається у різних формах – виступи цікавих людей, відповіді на запитання, декламування віршів, виконання пісень, розігрування сцен, огляд статей, періодичної преси.
Профілактика повинна будуватися на основі принципів цілеспрямованості, плановості, доступності, неперервності. Основним принципом у профілактичній соціально-педагогічній діяльності виступає принцип опори на позитивні якості особистості та педагогічний оптимізм.
Таким чином, проведення профілактики – не короткочасна кампанія, а цілеспрямований соціально-педагогічний процес, який здійснюється планомірно, постійно, з комплексним охопленням різних сфер життєдіяльності людини з метою набуття знань про негативний вплив явищ та подій суспільства. Успішність соціально-педагогічної профілактики залежить від соціальної політики, діяльності установ освіти, охорони здоров’я, роботи правоохоронних органів і працівників культури, засобів масової інформації тощо.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)